Іван Андрійович Маркевич b. 1747 d. 1814 - Индекс потомака
Из пројекта Родовид
Свадба: <1> ♀ Елизавета Васильевна Кочубей (Маркович) [Кочубеи] b. 1744 d. 8 април 1800
Смрт: 1814
2
21/2 <1+1> ♀ Пульхерія Іванівна Маркевич (Скоропадська) [Маркевичі] 32/2 <1+1> ♂ Андрей Иванович Маркевич [Маркевичи]Други догађај: Надворный советник
Свадба: <3> ♀ Анастасия Ивановна Гудович (Маркевич) [Гудовичи] b. 1782 d. 1819
Смрт: 1831
Среди Марковичей-Маркевичей мы встретим генерал-лейтенанта Андрея Ивановича Маркевича, который в 1802 году, будучи подполковником Русской армии, разработал артиллерийский прицел. Затем его назначили директором 2-го Кадетского корпуса в Петербурге. Здесь он написал несколько теоретических работ по материальной части артиллерии, среди которых — «Пособие по артиллерийскому искусству».
3
101/3 <2+2> ♀ Елизавета Михайловна Скоропадская [Скоропадские]Смрт: 23 мај 1823
Сахрана: Рождество-Богородичная церковь, село Дубовичи, Глуховский уезд, Черниговская губерния
Свадба: <4> ♂ Павел Христофорович Граббе [Граббе] b. 21 децембар 1789 d. 15 јул 1875
Смрт: 12 фебруар 1828, Ист.: Моск. некр.
Свадба: <5> ♀ Уляна Олександрівна Ракович [Раковичі] b. 1809 d. 1893
Смрт: 21 јул 1860
Докладніше дивись Біографія.
Книги
Свадба: <6> ♀ Елизавета Петровна Тарновская (Скоропадская) [Тарновские] b. ~ 1812
Професија : Тростянець, Прилуцький уїзд, Полтавська губернія, Російська імперія, надвірний радник
Смрт: 8 фебруар 1887, Тростянець, Прилуцький уїзд, Полтавська губернія, Російська імперія
Смрт: 1886
4
261/4 <7+6> ♀ Ивановна Скоропадская (Коробкевич) [Скоропадские]Ольга Галаган згадує з любов’ю про свою бабусю Марію Андріївну, дружину Миколи Олексовича (ч.3). Бабуся розказувала їй про своє життя. В молоді роки вона і сестра Анна залишилась круглими сиротами і виростали у свойого діда з роду Скоропадських. Від нього у Марії залишилось багато різного гетьманського одягу та коштовностей і землі на Полтавщині. Немає точніших даних про того діда Скоропадського, але по роках можна припускати, що він був нащадком брата Гетьмана Івана Скоропадського (Гетьман не мав синів), Василя. Ним міг бути Іван Михайлович Скоропадський (1805-1887), дід Гетьмана Павла Скоропадського.
Свадба: <8> ♀ Надежда Григорьевна Карташевская (Маркович) [Карташевские] d. 10 јануар 1890
_FA1: 1860, Видав збірку “Народные украинские напевы, положенные на фортепиано”
Смрт: 24 март 1907, Санкт-Петербург, Російська імперія
Свадба: <9> ♂ Лев Григорьевич Милорадович [Милорадовичи] b. 25 октобар 1808 d. 8 фебруар 1879, Полтава, Полтавская губерния в составе Малороссийского генерал-губернаторства, Российская империя
Смрт: 27 март 1890, Полтава, Російська імперія, (27.3.1890)
Як українку-націоналку Єлизавету Милорадович — громадську діячку і меценатку — охарактеризував її біограф, відомий вітчизняний історик і письменник Олександр Кониський.
Походила вона зі старовинних українських родів. Народилась у славнозвісній Качанівці Борзенського повіту Чернігівської губернії (тепер Ічнянський район, Чернігівська область). Батько Єлизавети — Іван Михайлович — був з лінії генерального бунчужного Василя Скоропадського, рідного брата гетьмана Івана Скоропадського. Служив маршалком Полтавської губернії, дбав про освіту, опікувався культурою, справою свого життя вважав діяль¬ну участь у визволенні кріпаків. Мати — Єлизавета Петрівна — з роду Тарновських і Маркевичів.
Дитячі та дівочі роки Єлизавети Скоропадської минули у чудовому старовинному козацькому дворищі батька в Тростянці Прилуцького повіту. Жили Скоропадські у великому, зведеному з дубових балок одноповерховому будинку, куди щочетверга приїжджали для вирішення місцевих справ різного ступеня достатку поміщики. Були з-поміж гостей і визначні діячі — Григорій Павлович Галаган й Василь Васильович Тарновський. Гостював у Скоропадських і Тарас Григорович Шевченко.
Варто відзначити, що Скоропадські — з тих діячів, чиє господарство, перескочивши межі кріпосницької системи, багато в чому відповідало новим капіталістичним відносинам.
Брат Єлизавети Іванівни — Петро Скоропадський — по завершенні військової кар'єри у чині полковника обіймав посаду предводителя дворянства у Стародубському повіті, займався громадською діяльністю. Його син — Павло Скоропадський — увійшов у історію як останній гетьман України.
Професија : 1834, Імперія Всеросійська, действительный статский советник
Рођење: 6 март 1834, Імперія Всеросійська
Свадба: <10> ♀ Мария Андреевна Миклашевская (Скоропадская) [Миклашевские] b. 15 мај 1839 d. 23 новембар 1900, Сафоновка
Смрт: 28 јун 1885, Стародуб, Чернігівська губернія, Російська імперія
Сахрана: >28 јун 1885, Монастир Гамаліївський, Імперія Всеросійська
Свадба: <11> ♀ Надежда Владимировна Карташевская (Маркович) [Карташевские]
Смрт: 6 новембар 1906, Санкт-Петербург
5
301/5 <13+10> ♀ Елизавета Петровна Скоропадская [Скоропадские]
Свадба: <12> ♂ Микола Олексійович Вишневський [Вишневські] b. 1825
Смрт: Российская империя
Зліва Марія Андріївна з роду Скоропадських, дружина Миколи Олексовича, та її донька Наталія, дружина Миколи Антоновича. |
Микола, нар. 1825 р. дружина Марія Андріївна Коробкевич з роду Скоропадських, донька Наталія.
Ольга Галаган згадує з любов’ю про свою бабусю Марію Андріївну, дружину Миколи Олексовича (ч.3). Бабуся розказувала їй про своє життя. В молоді роки вона і сестра Анна залишилась круглими сиротами і виростали у свойого діда з роду Скоропадських. Від нього у Марії залишилось багато різного гетьманського одягу та коштовностей і землі на Полтавщині. Немає точніших даних про того діда Скоропадського, але по роках можна припускати, що він був нащадком брата Гетьмана Івана Скоропадського (Гетьман не мав синів), Василя. Ним міг бути Іван Михайлович Скоропадський (1805-1887), дід Гетьмана Павла Скоропадського.
Смрт: умер молодым
Свадба: <15> ♀ Александра Петровна Дурново (Скоропадская) [Дурново] b. 23 мај 1878 d. 29 децембар 1952, Санкт-Петербург
Професија : од 29 април 1918, Держава Українська, Гетьман
Смрт: 26 април 1945, Город Мюнхен, Імперія Німецька, загинув від ран під час американського бомбардування
Сахрана: Город Оберстдорф, Господарство Баварія, Союзна Спільна Справа Німецька
Смрт: децембар 1937, Киев, Погибла в застенках НКВД в 1937 г. Была осуждена на 10 лет со строгой изоляцией (теперь известно, что это означало расстрел), реабилитирована по
6
611/6 <31> ♂ Михаил Маркевич [Маркевичи]Смрт: ~ 1872
Свадба: <17> ♀ Зоя Ивановна Похитонова [Похитоновы] b. 1888 d. 1972
Смрт: 22 март 1923, Leysin, Suisse
Смрт: 1924
Свадба: <18> ♂ Адам Иосифович Монтрезор [Монтрезоры] b. 1888 d. > 1939
Смрт: 12 децембар 1951, Оберстдорф, Бавария, Германия
Смрт: 16 фебруар 1975, Германия
Смрт: 1956
Свадба:
Свадба: <19> ♀ Олександра Тимченко [Тимченки] b. 21 фебруар 1924
Титуле : од 5 новембар 1948, регент гетманского движения
Смрт: 23 фебруар 1957, Лондон, Англія, Сполучене Королівство, був отруєний 22 лютого 1957 року і наступного дня помер в Лондоні.
Сахрана: кладбище Гампстед, Лондон, Англія, Сполучене Королівство
Смрт: 1993
Смрт: јул 1918, Київ, Україна
Титуле : гетьмановна
Свадба: <20> ♂ Герд Хиндер [Хиндер] b. 1920 d. 10 април 1945, І, Ванзэе, Берлин, Германия
Свадба: <21> ♂ Людвиг Отт [Отт] , ІІ, Цюрих, Швейцария
Смрт: 4 август 2014, Швейцария
Зліва Марія Андріївна з роду Скоропадських, дружина Миколи Олексовича, та її донька Наталія, дружина Миколи Антоновича. |
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
7
701/7 <59+23> ♀ Лідія Миколаївна Вишневська (Шредер) [Вишневські]Свадба: <24> ♂ Олексій Шредер [Шредери]
Смрт: 1953, УРСР, СРСР
Смрт: 1918
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Павло (Павлюк),нар. 1881р., лікар, забитий 1918р., дружина Паша, забита 1919р., діти Володимир і Наталія.
Свадба: <25> ♂ Володимир Іванович Жук [Жуки]
Смрт: 1952
Біля колодязя, Зліва Паша, дружина Павла сина Миколи Антоновича і справа Галина, донька Миколи Антоновича. |
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
Галина, нар.1883р., замужем за Володимиром Івановичем Жуком, діти Вадим(1911-1980) і Ніна(1914-1924), померла 1952р. в Австралії.
Свадба: <26> ♂ Николай Михайлович Галаган [Галаганы] b. 24 новембар 1882 d. > 1946
Смрт: 1966, Прага, Чехія
Смрт: 1914, Российская империя
Найдавніші загальні дані про рід віднайшов в архівах син Миколи Антоновича, Борис. Він знайшов згадки про полковника Чернігівського полку Григорія Вишневського десь у 18-у столітті. Син Григорія, Петро користувався прихильністю імператриці Єлисавети та отримав землі біля Переяслава. Одного зі синів Петра Катерина ІІ відправила за кордон для освіти.
Смрт: 1916, Российская империя
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
Михайло, нар. 1893., загинув в боях 1916р.
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
Ніна, нар.1901р. замужем за чехом Володимиром Сметачеком, жила Празі.
Свадба: <27> ♀ Donna Topazia Каетані [Caetani] b. 5 децембар 1921
Свадба: <28> ♀ w Kyra Nijinskaya [Nijinsky]
Смрт: 7 март 1983, Antibes, Alpes-Maritimes, Provence-Alpes-Côte d'Azur, France
Markevitch made his debut as a conductor at age 18 with the Royal Concertgebouw Orchestra. As a conductor, Markevitch was well-respected for his interpretations of the French and Russian repertory (such as Tchaikovsky) and of twentieth-century music.
Markevitch's first wife was Kyra Nijinska, daughter of the great ballet dancer Vaslav Nijinsky. She bore him a son, Vaslav Jr (b. 1936), before they divorced. His second wife was Donna Topazia Caetani, the only child of Don Michelangelo Caetani dei Duchi di Sermoneta and his wife, the former Cora Antinori, who ran the boutique of the Paris decorating firm Jansen. Their son, Oleg Caetani, was chief conductor and artistic director of the Melbourne Symphony Orchestra in Australia. Topazia also bore him two daughters, Allegra (b. 1950) and Nathalie (b. 1951), and another son, Timour (1960-1962).Смрт: 1973
Смрт: 29 јануар 2002, Clarens (Switzerland)
He discovered the Westphal and Kellner manuscripts of the Bach Suites, which had eluded musicologists for decades. He published his own edition of the Bach Suites (in its 3rd edition), which incorporates these manuscripts as well as the Magdalena. In 1964 he presented his edition in recital in Carnegie Hall in New York, playing all six suites in a single concert.
He discovered two unknown works by Ludwig van Beethoven: the Sonata for Violoncello and Piano, Opus 64, and the Kreutzer Sonata, transcribed for cello by Czerny. He also worked on editions of works by Mussorgsky, De Falla, Stravinsky, and Shostakovitch. Dimitry Markevitch is the author of "Cello Story", a book on the cello, its history, repertoire and famous players.
He was a pioneer in the rediscovery of "authentic" instrumental techniques, performing works composed prior to the 19th century on a baroque cello. He particularly explored the works for the unaccompanied cello and wrote a book on the subject, "The Solo Cello."Смрт: март 1943, Киев, Убита трехлетнем возрасте вместе с мамой в Бабьем Яру.
— Мій тато Данило Скоропадський був отруєний КДБ 22 лютого 1957 року в Лондоні. Тоді дядько мами — полковник Порфирій Силенко, який був консультантом і приватним секретарем мого батька, порадив їй залишитися в Канаді, змінити прізвище і заховати мене. Згодом сам емігрував туди ж і жив разом із нами. Коли мені було 22 роки, він раптово помер від раку печінки і не встиг нічого мені розповісти, хоча мамі говорив: скажеш синові про все в дорослому віці. У мами теж були сумніви, чи я вже є дорослий. Вона відкладала цю розмову, бо просто боялася. Але коли важко захворіла, то, щоб не взяти цю таємницю до могили, розповіла спочатку про моїх діда й батька моїй дружині. Я прийшов із роботи, а моя Ірочка, тримаючи фото батька, сказала, що його прізвище зовсім інше, ніж я знав до цього. І коли назвала прізвище «Скоропадський», воно мені нічого не говорило, бо там, як і тут, нічого не вивчають про Гетьманат.
— Як ви обжилися в Україні після переїзду з–за океану?
— Ось уже незабаром буде два роки, як ми проживаємо в Україні. Нині родина — дружина Ірина (сама з Городенки Івано–Франківської області), сини Данило та Максим — мешкають у Івано–Франківську. Я вирішив, що для моїх синів найкраще буде в Україні. Вони ходять до звичайної української школи. Данило, йому десять років, навчається в п’ятому класі; Максим має вісім років — у третьому класі. Ірина викладає англійську мову в одному з університетів Івано–Франківська.
Тут наші з Іриною діти мають велику родину — діда з бабусею, прабабусю, дядька бачать щодня. У дружини багато подружок, з якими навчалися, вони мають таких же дітей, тож спілкуються, гуляють разом. Нам, як сім’ї, тут краще.
8
861/8 <71+25> ♂ Вадим Володимирович Жук [Жуки]Смрт: 1980
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
Галина, нар.1883р., замужем за Володимиром Івановичем Жуком, діти Вадим(1911-1980) і Ніна(1914-1924), померла 1952р. в Австралії.
Смрт: 1924
Развод: <32> ♀ Светлана Игоревна Метелица (Губарева) [Губаревы] b. 13 мај 1963, Санкт-Петербург, Россия
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Ми з дружиною в серпні 1993-го побували в Перегудах в супроводі тепер вже покійної внучки Миколи Антоновича, Наталії, батьки якої обоє були вбиті в 1918 і 1919 роках комуністами. Цікаво, що в Перегудах ми зустріли старшу жінку, яка пам’ятала і добрим словом згадувала Миколу Антоновича та по імені сама назвала батька Наталії. Крім тої жінки ми коротко розмовляли з жінкою на прізвище Хмельницькою. Її чоловік в той час лежав недужий в лікарні в Борисполі.
Найдавніші загальні дані про рід віднайшов в архівах син Миколи Антоновича, Борис. Він знайшов згадки про полковника Чернігівського полку Григорія Вишневського десь у 18-у столітті. Син Григорія, Петро користувався прихильністю імператриці Єлисавети та отримав землі біля Переяслава. Одного зі синів Петра Катерина ІІ відправила за кордон для освіти.
