Екатерина Фёдоровна Лащинская (Лазаревская) b. 1847 d. 8 јул 1872 - Индекс потомака

Из пројекта Родовид

Особа:746525

Generation of a large tree takes a lot of resources of our web server. Anonymous users can only see 7 generations of ancestors and 7 - of descendants on the full tree to decrease server loading by search engines. If you wish to see a full tree without registration, add text ?showfulltree=yes directly to the end of URL of this page. Please, don't use direct link to a full tree anywhere else.

1_1/1 <?+?> ♀ Екатерина Фёдоровна Лащинская (Лазаревская) [Лащинские]

Рођење: 1847
Свадба: <1> ♂ Олександр Матвійович Лазаревський [Лазаревські] b. 8 јун 1834 d. 31 март 1902
Смрт: 8 јул 1872

http://www.grad.konotop.net/history/spogadi.php

2

2_1/2 <1+1> ♀ Анна Александровна Лазаревская (Осадчая) [Лазаревские]

Рођење: 1868
Свадба: <2> ♂ Тихон Іванович Осадчий [Осадчі] b. 30 јун 1866 d. 24 децембар 1945

Одна з його доньок — Ганна Олександрівна (1868 — р. с. невід.) — вийшла заміж за Тихона Осадчого, згодом — відомого вченого-економіста. Померла в м. Конотоп.

3_2/2 <1+1> ♂ Борис Олександрович Лазаревський [Лазаревські]

Рођење: 26 март 1871, Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія
Степен образовања : 1892, Київ, Колегія Павла Галагана
Степен образовања : 1897, Київ, юридичний факультет Київського університету імені Святого Володимира
Смрт: 24 септембар 1936, Париж, Франція, на станції метро від розриву серця
Сахрана: цвинтар Тіе, Париж

Служив у військово-морському суді в Севастополі, пізніше — у Владивостоці. Почав друкуватися 1894 року в газеті «Киевлянин». З 1920 року — в еміграції; співпрацював з російськими емігрантськими виданнями. Перша збірка оповідань — «Забуті люди» (Одеса, 1899). У 1900-х роках був автором «Журналу для всіх», «Ниви», «Русского богатства» та інших видань.

На початку 1917 призначений серетарем навчального відділу Головного морського штабу в Петрограді. Після Лютневої революції 1917 обіймав різні посади на Чорноморському флоті. У 1918 році — у розпорядженні Українського військового прокурора та офіцер для доручень при військовому міністрі Української держави. У 1919 році за Директорії УНР служив у Севастополі, Миколаєві та Херсоні.

У 1920–1921 перебував у Батумі, згодом емігрував. Жив у Стамбулі, Празі, Берліні, Парижі. Займався літературною діяльністю, друкувався у часописах «Українське слово», «Морськой сборник», «Студенческие годы» та інших. Вів рубрику «Шматочки минулого» в газеті «Тризуб».