Борис Олександрович Лазаревський b. 26 март 1871 d. 24 септембар 1936 - Индекс потомака

Из пројекта Родовид

Особа:616125
Generation of a large tree takes a lot of resources of our web server. Anonymous users can only see 7 generations of ancestors and 7 - of descendants on the full tree to decrease server loading by search engines. If you wish to see a full tree without registration, add text ?showfulltree=yes directly to the end of URL of this page. Please, don't use direct link to a full tree anywhere else.
11/1 <?+?> Борис Олександрович Лазаревський [Лазаревські]
Рођење: 26 март 1871, Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія
Степен образовања : 1892, Київ, Колегія Павла Галагана
Степен образовања : 1897, Київ, юридичний факультет Київського університету імені Святого Володимира
Смрт: 24 септембар 1936, Париж, Франція, на станції метро від розриву серця
Сахрана: цвинтар Тіе, Париж
Служив у військово-морському суді в Севастополі, пізніше — у Владивостоці. Почав друкуватися 1894 року в газеті «Киевлянин». З 1920 року — в еміграції; співпрацював з російськими емігрантськими виданнями. Перша збірка оповідань — «Забуті люди» (Одеса, 1899). У 1900-х роках був автором «Журналу для всіх», «Ниви», «Русского богатства» та інших видань.

На початку 1917 призначений серетарем навчального відділу Головного морського штабу в Петрограді. Після Лютневої революції 1917 обіймав різні посади на Чорноморському флоті. У 1918 році — у розпорядженні Українського військового прокурора та офіцер для доручень при військовому міністрі Української держави. У 1919 році за Директорії УНР служив у Севастополі, Миколаєві та Херсоні.

У 1920–1921 перебував у Батумі, згодом емігрував. Жив у Стамбулі, Празі, Берліні, Парижі. Займався літературною діяльністю, друкувався у часописах «Українське слово», «Морськой сборник», «Студенческие годы» та інших. Вів рубрику «Шматочки минулого» в газеті «Тризуб».