Анна (София Варвара) ? (Заславская) d. 1508 - Индекс потомака

• http://www.ukrreferat.com/lib/history/knyaz_dyn/4_5.htm

Так монастир закріпився за родом Чарторийських. Одним з його власників був князь Юрій Чарторийський, який передав своїй сестрі Єлені, котра була заміжня за Євстафієм Горностаєм, воєводою Новгородським, право викупити Пересопницю разом з монастирем. Єлена Горностаєва так і зробила: викупила село Пересопницю з монастирем і подарувала село, а також іншу "нерухомість" Пересопницькому монастирю. У давніх актах згадуються наступні маєтки цього монастиря - села Чемерчин, Грабово, Дядьковичі і Макотерти.

Благоденствував монастир недовго. Від спадкоємців Єлени він не отримував вже жодних преференцій та дарунків. Та поки була жива Горностаєва, вона активно займалася монастирем: склала для нього оригінальний статут, заснувала шпиталь для вбогих і недужих, а також школу для дітей.

• http://m.obozrevatel.com/politics/50742-ukrainski-zhinki-voitelki-prosvititeli-metsenati.htm

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

1-я жена (с1616) Ядвига Анна Войнянка (ум.1642);

КИЕВСКИЙ ПОЛК

Кулиненко Иван (Браварская)

• http://forum.vgd.ru/299/25273/30.htm?a=stdforum_view&o=

• http://rosgenea.ru/?alf=11&serchcatal=%CA%F3%EB%E8%ED%E5%ED%EA%EE&r=4

• http://pergamentai.mch.mii.lt/IstoriniaiLietDok/istoriniailietdok_7lt.ru.htm

• http://nobles.narod.ru/radzivill2.htm
• http://pergamentai.mch.mii.lt/IstoriniaiLietDok/istoriniailietdok_7lt.ru.htm

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

Його Світлості Октавіану Олександру, князю Пронському, владиці Берестечка і Рязані та ін. всемилостивійшому панові моєму

Скільки разів, ясновельможний князе, я брав участь у твоїх дружніх бесідах, якими ти мене милостиво удостоював, обговорюючи питання теології й історії, стільки разів я мовчазно слухав тебе і захоплювався героїчною душею твоєю, і не можу не пригадати той божественний вислів: «Великий принцип доблесті [полягає в тому], щоб, поступово загартовуючи душі, спочатку змінювати зриме і минуще, щоб потім цим можна було зневажити. Яким м’яким є той, кому люб’язна батьківщина, стійким є той, кому увесь світ — батьківщина, і досконалим є той, кому світ — чужина». Тому що, залишаючи батьківщину, яка любовно виховувала тебе до юнацького віку в ясновельможні правителі, з Юлієм, братом твоїм єдиним, котрого Господь от уже два роки тому, як призвав до небесної батьківщини, у Марселі, ти досяг не тільки віддалених земель Польщі, а й найвіддаленіших країв Німеччини, де, часто відвідуючи лекції, диспути і промоції багатьох прославлених докторів, якими колись був досить знаменитий Базель, куди ти от уже кілька років поспіль приїжджаєш з таким бажанням учитися славним справам, щоб у тих церквах, що Господь у величезних володіннях твоїх обрав почеснійшими для Себе, ми могли б по праву зрадіти, що в них буде благодійник, настільки обдарований у доблесті і вченості; з великою радістю оглянув ти і Францію, Італію та Іспанію аж до Балеарських островів, щоб величчю розуму твого з перших рук одержати унікальне і чудове знання мов, а також вдач і законів цих країн.

А найдійовішим стимулом для таких героїчних справ було благоговіння перед пам’яттю твоїх предків. Адже який, Господи, був батько прадіда твого Рюрик, наймогутніший князь усієї Русі, що залишив дванадцятьом своїм синам сім найбільших князівств, а саме: Київське, Володимирське, Галицьке, Чернігівське, Переяславське, Рязанське та Пронське.

Прапрадід твій, що володів Рязанським та найславнійшим Пронським князівством, залишив нащадкам ясновельможне ім’я «Пронський». Прадідові твоєму, Георгію Пронському, Казимир Великий, король польський, зробив ту честь, що, коли князя полонили татари, він звільнив його, відправивши авґустійше посольство, і з усілякими почестями перепровадив до Литви, до Вільни, і відправив його з військом на московитів, а за здобуту перемогу й інші видатні заслуги перед батьківщиною і допомогу всьому королівству дарував йому величезні володіння. Одружений він був на ясновельможній княгині Соломерській, прославленій героїні.

Брат його, якому він щиросердно відшкодував збиток, заподіяний при поділі спадщини, був одружений на сестрі великого князя московського, від якої мав двох синів. Потім у минулому сторіччі один з них, на свої кошти спорядивши три тисячі вершників, повів їх на допомогу великому князеві московському проти Стефана Баторія.

Ці два брати, як і їхні предки, називалися великими князями пронськими, як видно з багатьох договорів і привілеїв литовської канцелярії, тому що князі пронські укладали договори і союзи з королями Польщі.

Прапрадід твій Гліб взяв у дружини дочку тіуна віленського з роду Підбипентів. Він загинув біля Мінська в найжорстокішій битві з татарами.

Прадід твій, засновник міста Біла Церква, за надання різних послуг державі Польській був визнаний гідним воєводства київського і багатьох префектур у сторонах руських.

Дід твій, Фрідріх, воєвода київський, був одружений на дочці Богуша Боговитиновича, скарбника Великого князівства Литовського, великої людини, досить шанованої іноземними государями. Сестра її спочатку була дружиною Тенчинського, воєводи краківського, а потім за віленським князівським воєводою Радзивіллом. Від нього, з волі Божої, народила вона Іоанна, який помер у Данії, і ясновельможних князів Слуцьких, а саме: Георгія, Симона та Олександра.

Зятем цього діда твого був славетніший сенатор вашого королівства п. Іоанн Зборовський, каштелян гнізненський, сили якого добре прислужилися королеві Стефану Баторію в Гданській битві.

Батько ж твій, Олександр, князь Пронський, майже усе своє отроцтво і юність провів за межами батьківщини, віддавши природної схильності до вивчення мов, образотворчих мистецтв і вдач та різних доблестей, а тому він був усе життя меценатом і заступником не тільки словесності й письменників, а й взагалі будь-якої корисної науки, чим викликав загальне замилування; коли ж він досяг зрілого віку, початку героїчних доблестей його, то при дворі Карла IX, короля франків, наче у найбільшому театрі світу, являв видовища різним народам.

Повернувшись до Польщі, під час обрання нового короля, за любов до батьківщини і за божественну досконалість вищих доблестей, яким дивувалися всі герольди короля, він був введений до сенату, призначений каштеляном тракайським і по одностайній згоді Великого князівства Литовського обраний леґатом до Франції з воєводою віленським, щоб просити короля Генріха стати правителем королівства Польського. Не було жодної людини у всій Польщі, що не знала би, яку він здобував у нього милість.

Яким ревним був він до будь-яких завдань батьківщини, тому свідченням є Полоцьк, Псков та ін., адже, на свої кошти спорядивши досить численне військо, він привів його до короля Стефана. Не було жодної татарської навали, якому він не протистояв би своїм героїчним фронтом, захищаючи благоденство батьківщини не тільки порадами, а й з мечем у руках. Свідченням тому уся Волинь і Русь; свідченням тому Олисько, де зі своїм невеликим загоном воїнів і придворних він напав на татарські когорти і, по дві години битви, між іншим, своїми руками вбив одного татарського Поліфема, який люто оборонявся, і здобув перемогу.

Славить ясновельможне ім’я цього Олександра Рідка, де він захопив безліч ворогів. Трофеї можна бачити в Берестечку. Відомо й багато інших місць, де татари не дрімали, знаючи, що герой Пронський неподалік.

Одним словом, благочестивіший батько твій добре прислужився не тільки батьківщині, а й усьому світові християнському і нерідко утихомирював варварів-поган. Не зупиняли його великі витрати, не щадив він своєї голови. Усі труди свої і людей своїх присвячував він Господові і батьківщині, а душа його була сповнена віри.

Гідні найбільшої хвали сліди, залишені предками твоїми, щоб ти йшов по них до бажаної твоєї мети. Так додасть тобі мужності і підбадьорить тебе приклад славного і великого героя п. Рафаеля Лещинського, графа лешненського і пp., воєводи брестського і куявського, каштеляна вислицького та ін., який серед знаті королівства вашого більш усіх виділявся доблестю, освіченістю і завзятим прагненням невпинно рухатися уперед на славу Божу, заради спокою церкви і процвітання держави.

А оскільки, ясновельможний князе, ти дотепер із всією уважністю спостерігав за звичаями і вдачами німців, французів,. італійців і іспанців, а після повернення твойого на батьківщину, про яке нині замислюєшся, тобі напевно доведеться боротися часом з татарами та московитами, побажав я твір цей, у якому правдиво описується життя цих ворогів, заслужено. адресувати і присвятити славному імені твоєму. Перша книжечка вийшла в 1550 р. для Сиґізмунда-Авґуста, короля польського, друга була набрана в 1580 р. для князя слуцького Олександра. Обидва рукописи опинилися в одного приятеля серед найвідоміших творів, присланих колись з Польщі для видання нашому друкареві Петрові Перне.

Прийми ж муз, колись присвячених великому королеві і князеві, родичеві твоєму, прийми муз воскреслих, колись посланих з Польщі до Базеля, щоб вони побачили світ. Так постеле Бог-охоронець благий і велике знамення, що я щасливо. передбачав, що геній цього творіння лише з тобою й осінений ясновельможним ім’ям твоїм побажає повернутися на Батьківщину. Бажаю здраствувати, ясновельможний князе!

Базель, жовт.-кал., 1614 р.

Цілковито відданий Вашій Світлості Йоганн Яків Ґрассер, пфальцграф

• http://litopys.org.ua/mlytvyn/mlyt01.htm#f1

Лагода Андрій Наумович, канівський полковник (?–1637)

• http://www.kanivrada.com.ua/istorsut.htm
• Персональний склад козацької старшини армії Богдана Хмельницького. Володимир Кривошея.

wojewoda derpski, starosta dubienski

• http://www.geni.com/people/Andrzej-Leszczy%C5%84ski/6000000006621305012

Один з найдавніших, найбільш розгалужених та знатних капустинських родів, відомий понад двісті років як Кулінські, раніше записувався трохи по іншому. В полкових ревізіях 1726-32 років зустічаємо імена пяти Куліненків (саме так звалися тоді чоловіки даного роду): можних ґрунтових козаків Івана, Гната та Михайла, а також убогих малоґрунтових Павла та Грицька. Перші троє між собою рідні брати, як і другі двоє. А от ким доводилися один одному їхні батьки сказати поки-що важко. Починаючи з ревізії 1737 року Грицько у списках уже не зустрічається, а в 1750-му не знаходимо і Павла. Жодних слідів цієї сім’ї немає і в списках мешканців Капустинець, складених у 1767-68 роках у рамках Генерального опису Лівобережної України (Румянцевського).

З трьох більш заможних Куліненків родова лінія продовжується у двох: Івана та Михайла, притому, якщо у першого лише один син (Петро) створив власну сім’ю, то у другого таких виявилося троє (Василь, Федір та Данило). Ця тенденція продовжилась і надалі, в результаті переважна більшість нині сущих у всьому світі «капустинських» Кулінських, складають саме нащадки Михайла.

• https://uagenes.com/kulinski/