Дмитрий I Кантакузин b. ~ 1343 d. 1384 - Индекс потомака

Рођење: ~ 1343
Титуле : правитель Морейского деспотата в 1383 году, севастократор
Смрт: 1384

Рођење: ~ 1390
Други догађај: византийский аристократ, учёный и авантюрист
Смрт: од 1456

Рођење: ~ 1400
Свадба: <1> ♂ Đurađ Branković [Branković] b. ~ 1377 d. 24 децембар 1458
Смрт: 1457

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B0

От брака с Ириной Кантакузиной Георгий имел 4 сыновей: умершего в детстве Феодора (1415-1428; его портрет есть на зап. стене диаконника в Грачанице); Григория (1416/17-1459), ослепленного султаном и после безуспешных попыток наследовать отцовский престол принявшего монашество в Хиландаре с именем Герман; Стефана (1420-1476) (см. ниже) и Лазаря (1421-1458), получившего титул деспота еще при жизни отца благодаря браку (1446) с Еленой, дочерью морейского деспота Фомы Палеолога. По заказу деспота Лазаря были выполнены росписи ц. Св. Троицы в Горня-Каменице на р. Трговишки-Тимок (1457). В 1975 г. в крипте церкви в с. Славковица под Рудником, созданной и расписанной Б., были обнаружены 3 саркофага: деспота Георгия, его жены Ирины и их сына Лазаря (Мадас Д. Славковица: Средњовековна црква, средњовековно гробље, гробови деспота Ђурђа, Jерине и Лазара Бранковића. Крагуjевац, 1984). В похвальном «Слове историческом» деспоту Стефану (между 1486-1506) Ирина названа святой, однако др. свидетельства ее почитания неизвестны. В серб. народных исторических песнях и преданиях, а также в топонимике она устойчиво именуется «проклета Ерина», что соответствует общему негативному образу Б. в фольклоре (за исключением сремских представителей рода).

• http://www.pravenc.ru/text/Бранковичи.html

Титуле : последний Великий Доместик Византии
Смрт: 1453

Други догађај: дипломат сербского деспота Георгия Бранковича, строитель Смедеревской крепости
Смрт: 1463

Други догађај: 2-я жена Давида
Свадба: <2> ♂ w David of Trebizond - [Komnenos] b. ~ 1408 d. 1 новембар 1463
Смрт: 1463

Титуле : princesse de naissance
Свадба: <3> ♂ Mamia de Gourie [Gouriel]

* Voir, David II de Trébizonde

• Voir, Mamia de Gourie

Рођење: 1415
Смрт: 1428

От брака с Ириной Кантакузиной Георгий имел 4 сыновей: умершего в детстве Феодора (1415-1428; его портрет есть на зап. стене диаконника в Грачанице); Григория (1416/17-1459), ослепленного султаном и после безуспешных попыток наследовать отцовский престол принявшего монашество в Хиландаре с именем Герман; Стефана (1420-1476) (см. ниже) и Лазаря (1421-1458), получившего титул деспота еще при жизни отца благодаря браку (1446) с Еленой, дочерью морейского деспота Фомы Палеолога.

• http://www.pravenc.ru/text/Бранковичи.html

Рођење: 1415
Смрт: децембар 1459

Рођење: 1416
Свадба: <4> ♂ Murad II [Osman] b. јун 1404 d. 3 фебруар 1451
Смрт: 14 септембар 1487

жена султана Мурада II, вырастила его сына - Мехмеда II.

• http://histclo.com/chron/ancient/byz/chron/byzc15.html
• http://www.pravenc.ru/text/Бранковичи.html

Рођење: 1417, Belgrad, Сербская деспотия
Свадба: <5> ♀ Ангелина Аранити (Сербская) [Аранити] d. 30 јул 1520
Смрт: 9 октобар 1476, Удине, Венецианская республика, замок Белград
Сахрана: Купиново

Слепой сын Джураджа деспот Стефан Бранкович женился на св. Ангелине.

• http://www.sobesednik.orthodoxy.ru/html/arhiv/1-2_2003/ghizn_1_1-2_03.html

От брака с Ириной Кантакузиной Георгий имел 4 сыновей: умершего в детстве Феодора (1415-1428; его портрет есть на зап. стене диаконника в Грачанице); Григория (1416/17-1459), ослепленного султаном и после безуспешных попыток наследовать отцовский престол принявшего монашество в Хиландаре с именем Герман; Стефана (1420-1476) (см. ниже) и Лазаря (1421-1458), получившего титул деспота еще при жизни отца благодаря браку (1446) с Еленой, дочерью морейского деспота Фомы Палеолога.

Стефан Слепой, изгнанный из Сербии в 1459 г., уехал в Буду, а затем в Албанию, где в 1460 г. женился на Ангелине († 1520), дочери албан. кн. Георгия Арианита Комнина, правителя Эльбасана. Оттуда он переехал в Сев. Италию и вместе с сестрой Екатериной купил (ок. 1465) замок во Фриуле (около г. Удине), названный Белградом, где прожил в нужде 10 лет до самой смерти, не участвуя в политической жизни. Он имел 2 сыновей Георгия (Джордже) (1461-1516), Иоанна (1462-1502) и дочь Марию (ок. 1465-1495). После смерти мужа Ангелина обратилась за покровительством к имп. Фридриху III Габсбургу и получила от него замок Вайтерсфельд в Каринтии. При посредничестве императора в 1485 г. был заключен брак ее дочери Марии с монферратским маркизом Бонифацием V.

• http://www.pravenc.ru/text/Бранковичи.html

Рођење: 1421, Byzantinisches Reich
Свадба: <6> ♀ Елена Фоминична Палеолог [Палеологи] b. 1431 d. 7 новембар 1473
Смрт: 1458, Сербское царство

Herrscher des serbischen Despotats.

Aus seiner Ehe mit Irina Kantakuzina hatte Georg vier Söhne: Feodor (1415–1428), der im Kindesalter starb; sein Porträt befindet sich an der Westwand des Diakonats in Gracanica; Gregor (1416/17–1459), vom Sultan geblendet und nach erfolglosen Versuchen, den Thron seines Vaters zu erben, legte in Hilandar die Mönchsgelübde unter dem Namen German ab; Stephan (1420–1476) (siehe unten) und Lazarus (1421–1458), der zu Lebzeiten seines Vaters dank seiner Heirat (1446) mit Helena, der Tochter des moreanischen Despoten Thomas Palaeologus, den Titel eines Despoten erhielt. Auf Befehl des Despoten Lazarus wurden die Ausmalungen der Kirche fertiggestellt. Heilige Dreifaltigkeit in Gornja Kamenica am Fluss. Trgovischki-Timok (1457). 1975 in der Krypta der Kirche im Dorf. In Slavkovica pod Rudnik, geschaffen und bemalt von B., wurden drei Sarkophage entdeckt: von Despot George, seiner Frau Irene und ihrem Sohn Lazar (Madas D. Slavkovica: Srednjovcekovna tsrkva, srednjovcekovno grobje, grobje despota Đurđa, Đerine i Lazara Brankovića. Kragujevac , 1984) . Im lobenden „Historischen Wort“ des Despoten Stefan (zwischen 1486-1506) wird Irene als Heilige bezeichnet, weitere Belege ihrer Verehrung sind jedoch nicht bekannt. Auf Serbisch. In volksgeschichtlichen Liedern und Legenden sowie in der Ortsnamenkunde wird sie durchgängig „Prokleta Erina“ genannt, was dem allgemein negativen Bild von B. in der Folklore entspricht (mit Ausnahme der Syrervertreter der Sippe).

• http://www.pravenc.ru/text/Бранковичи.html

Титуле : од 1453, Деспот Мореи (узурпатор)
Смрт: ~ 1470

Смрт: 1459

Свадба: <7> ♂ Владислав Герцегович Косача [Косачи] b. 1426 d. 1489

Рођење: ~ 1450
Свадба: <8> ♂ Иван II /Гьон,Джованни/ Георгиевич Кастриоти [Кастриоти] b. ~ 1456 d. 2 август 1514
Смрт: > 1514

У Фомы было четверо детей. Старшая дочь, Елена, ещё ребенком была выдана замуж за Лазаря III Бранковича и родила ему трех дочерей. В 1459 г., вскоре после смерти мужа, она выдала свою старшую дочь Марию за короля Боснии Стефана. Когда турки захватили Боснию, Мария попала в гарем турецкого военачальника, а Елена с двумя младшими дочерьми бежала на остров Левкас. Одна из дочерей, Милица, стала женой правителя Кефаллонии и Левкаса Леонарда III Токко, но несколько месяцев спустя умерла бездетной. Вторая дочь, Ирина, вышла замуж за Иоанна Кастриота, сына Скандербега, и после смерти свекра уехала с мужем в Италию. Потомков императора Мануила Палеолога, доживших до наших дней, можно найти в Южной Италии, в семьях, ведущих свое происхождение от Елены Палеолог и Иоанна Кастриота.

Рођење: 1461
Смрт: 1516

Стефан Слепой, изгнанный из Сербии в 1459 г., уехал в Буду, а затем в Албанию, где в 1460 г. женился на Ангелине († 1520), дочери албан. кн. Георгия Арианита Комнина, правителя Эльбасана. Оттуда он переехал в Сев. Италию и вместе с сестрой Екатериной купил (ок. 1465) замок во Фриуле (около г. Удине), названный Белградом, где прожил в нужде 10 лет до самой смерти, не участвуя в политической жизни. Он имел 2 сыновей Георгия (Джордже) (1461-1516), Иоанна (1462-1502) и дочь Марию (ок. 1465-1495). После смерти мужа Ангелина обратилась за покровительством к имп. Фридриху III Габсбургу и получила от него замок Вайтерсфельд в Каринтии. При посредничестве императора в 1485 г. был заключен брак ее дочери Марии с монферратским маркизом Бонифацием V.

• http://www.pravenc.ru/text/Бранковичи.html

Рођење: 1462, или 1465
Свадба: <9> ♀ Елена (Илона) Якшич [Якшичи]
Смрт: 1503

Стефан Слепой, изгнанный из Сербии в 1459 г., уехал в Буду, а затем в Албанию, где в 1460 г. женился на Ангелине († 1520), дочери албан. кн. Георгия Арианита Комнина, правителя Эльбасана. Оттуда он переехал в Сев. Италию и вместе с сестрой Екатериной купил (ок. 1465) замок во Фриуле (около г. Удине), названный Белградом, где прожил в нужде 10 лет до самой смерти, не участвуя в политической жизни. Он имел 2 сыновей Георгия (Джордже) (1461-1516), Иоанна (1462-1502) и дочь Марию (ок. 1465-1495). После смерти мужа Ангелина обратилась за покровительством к имп. Фридриху III Габсбургу и получила от него замок Вайтерсфельд в Каринтии. При посредничестве императора в 1485 г. был заключен брак ее дочери Марии с монферратским маркизом Бонифацием V.

Рођење: 1465
Смрт: 1495

Стефан Слепой, изгнанный из Сербии в 1459 г., уехал в Буду, а затем в Албанию, где в 1460 г. женился на Ангелине († 1520), дочери албан. кн. Георгия Арианита Комнина, правителя Эльбасана. Оттуда он переехал в Сев. Италию и вместе с сестрой Екатериной купил (ок. 1465) замок во Фриуле (около г. Удине), названный Белградом, где прожил в нужде 10 лет до самой смерти, не участвуя в политической жизни. Он имел 2 сыновей Георгия (Джордже) (1461-1516), Иоанна (1462-1502) и дочь Марию (ок. 1465-1495). После смерти мужа Ангелина обратилась за покровительством к имп. Фридриху III Габсбургу и получила от него замок Вайтерсфельд в Каринтии. При посредничестве императора в 1485 г. был заключен брак ее дочери Марии с монферратским маркизом Бонифацием V.

• http://www.pravenc.ru/text/Бранковичи.html

Титуле : ~ 1469, eristavi
Смрт: 1483

* Source Wikipedia Kakhaber II de Gourie

Il fut le fils de Mamia de Gourie.
Il accorda son appui à Bagrat II d'Iméréthie, prétendant au trône de Géorgie sous le nom de Bagrat VI et à l'atabeg de Samtskhé Qvarqvaré ou Kvarkvaré III Jakéli contre Georges VIII, roi de Géorgie. En récompense, l'atabeg Qvarqvaré lui céda ses droits sur les provinces d'Adjara et du Lazistan.
1469-1483, il fut eristavi de Gourie.
Il soutint la rébellion de son parent l'eristavi d'Odishi Vameq II Dadiani de Mingrélie détériorant ses relations avec le roi Bagrat VI.
1478-1479, il refusa, tout comme l'eristavi Vameq II Dadiani, de reconnaître le successeur du roi Bagrat VI, Alexandre II d'Iméréthie et ils aidèrent son rival, le futur Constantin II de Géorgie à s'emparer de l'Iméréthie.

Son successeur fut son fils Georges Ier de Gourie.

Свадба: <10> ♀ Варвара Франкопан [Франкопаны] d. 1508

Дальнейшая судьба династии Б. оказалась связанной с Венгрией. Наследовавший в 1459 г. титул деспота Вук (ок. 1438-1485), внебрачный сын Григория, в 1464 г. получил в Венгрии в пожизненное владение от кор. Матьяша область в Среме с городами Купиново, Ириг и Сланкамен. В то же время в Срем переселилось более 50 тыс. сербов. Вук участвовал во мн. походах Матьяша против турок, а также против чеш. кор. Владислава Ягеллона и имп. Фридриха III Габсбурга. В награду он получил во владение г. Бела-Стена. В народной поэзии он известен как Вук Огненный Змей (Змай). Он вступил в брак с Варварой Франкопан († ок. 1508), дочерью крупного далматинского феодала Сигизмунда Франкопана. Им была возведена ц. свт. Николая в Сланкамене.

• http://www.pravenc.ru/text/Бранковичи.html
• http://www.pagan.ru/slowar/w/wukognezmij0.php

Свадба: <11> ♂ Stjepan Tomašević Kotromanić [Kotromanic] b. ~ 1438 d. 1463

У Фомы было четверо детей. Старшая дочь, Елена, ещё ребенком была выдана замуж за Лазаря III Бранковича и родила ему трех дочерей. В 1459 г., вскоре после смерти мужа, она выдала свою старшую дочь Марию за короля Боснии Стефана. Когда турки захватили Боснию, Мария попала в гарем турецкого военачальника, а Елена с двумя младшими дочерьми бежала на остров Левкас. Одна из дочерей, Милица, стала женой правителя Кефаллонии и Левкаса Леонарда III Токко, но несколько месяцев спустя умерла бездетной. Вторая дочь, Ирина, вышла замуж за Иоанна Кастриота, сына Скандербега, и после смерти свекра уехала с мужем в Италию. Потомков императора Мануила Палеолога, доживших до наших дней, можно найти в Южной Италии, в семьях, ведущих свое происхождение от Елены Палеолог и Иоанна Кастриота.

У Фомы было четверо детей. Старшая дочь, Елена, ещё ребенком была выдана замуж за Лазаря III Бранковича и родила ему трех дочерей. В 1459 г., вскоре после смерти мужа, она выдала свою старшую дочь Марию за короля Боснии Стефана. Когда турки захватили Боснию, Мария попала в гарем турецкого военачальника, а Елена с двумя младшими дочерьми бежала на остров Левкас. Одна из дочерей, Милица, стала женой правителя Кефаллонии и Левкаса Леонарда III Токко, но несколько месяцев спустя умерла бездетной. Вторая дочь, Ирина, вышла замуж за Иоанна Кастриота, сына Скандербега, и после смерти свекра уехала с мужем в Италию. Потомков императора Мануила Палеолога, доживших до наших дней, можно найти в Южной Италии, в семьях, ведущих свое происхождение от Елены Палеолог и Иоанна Кастриота.

Рођење: 1477
Рођење: 1500

Титуле : од 1483, eristavi
Титуле : од 1491, prince de Gourie
Смрт: 1512

* Source Wikipedia Georges Ier de Gourie

Il fut le fils de Kakhaber II et de son épouse Anna.
1483-1491, à la mort de son père, il devint eristavi ou duc.
1491-1512, le royaume de Géorgie étant dissous par le roi Constantin II de Géorgie, il devint mtavari ou prince semi-indépendant de Gourie, vassal du royaume d'Iméréthie et il exerça la charge de Grand Maitre de la Maison (msakhurt-ukhutsesi) à la cour d'Iméréthie.
Il resta loyal au roi Alexandre II d'Iméréthie, puis à son fils le futur Bagrat III d'Iméréthie.
1509, il fut libéré par le roi Alexandre II de son obligation de payer des impôts.

1511, il perdit les provinces d'Adjara et du Lazistan au profit de Mzétchabouk Ier Jakéli, prince de Samtskhé.

Рођење: ~ 1515
Свадба: <12> ♀ Maria Dracula [Dracula]
Смрт: 3 март 1578

Смрт: 1540

Титуле : принц Албании
Титуле : венецианский патриций
Титуле : герцог Сан - Пьетро Галатино
Свадба: <13> ♀ Адриана из Аквавива-Арагон [Аквавива] d. 1568
Смрт: 1561

Свадба: <14> ♂ Карло Минутоло [Минутоло]
Смрт: 1569

Свадба: <15> ♂ Іван Михайлов син Вишневецький [Вишневецькі] b. 1490 d. ~ 1542
Свадба: <16> ♂ Александр Фёдорович Чарторыйский [Чарторыйские] d. 1571
Смрт: 13 јул 1575

Свадба: <17> ♂ Федір Андрійович Сангушко [Сангушки] b. ~ 1500 d. новембар 1547
Свадба: <18> ♂ Mikołaj Zbaraski [Zbarascy] b. < 1540 d. 1574
Смрт: фебруар 1578

Миколай Андрійович, православний ~

1) N. Козечанка, православна (перед 1550);

2) Ганна Деспотівна Зеновичівна, православна (1553-1554);

• http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/iio_kiu_N.Yakovenko-Paralelnui_svit/100.html

Титуле : од 1512, prince de Gourie
Смрт: 1534

* Source Wikipedia Mamia Ier de Gourie

Il fut le fils de Mamia Ier de Gourie.
1534, il succéda à son père comme mtavari ou prince avec l'accord du roi Bagrat III d'Iméréthie.
1520, il s'impliqua dans le conflit entre les deux royaumes de Géorgie orientale, le Karthli et la Kakhétie.
1533, il combattit avec le prince Mamia III de Mingrélie ou Mamia III Dadiani contre des tribus de Zygiens et il fut capturé et son fils cadet Georges fut tué.

Son successeur fut son fils aîné Rostom de Gourie.

Титуле : князь
Професија : од 1552, староста Каневский
Свадба: <21> ♀ Елизавета (Эльжбета, Галшка) Острожская (Сангушко, Гурка) [Острожские] b. 19 новембар 1539 d. децембар 1582, І, Острог, брак не признан польским королём
Смрт: 3 фебруар 1554, Яромерж, Чехия

• http://www.kanivrada.com.ua/istornaris.htm

Рођење: 1553, Istanbul
Свадба: <22> ♀ Irène Ralli (Cantacuzino) [Ралли]
Смрт: 1601

Смрт: 1564, (zamordowany)

książę

Свадба: <23> ♂ Иван Шимкович Szklenskі [Шимковичи]
Смрт: > 1569
Свадба: <24> ♂ Миколай VII Радзивіл [Радзивіли]

Свадба: <25> ♂ Andrzej Sapieha [Sapieha] d. 1621
Смрт: 1570

Титуле : князь
Свадба: <26> ♀ Софія Юріївна Ходкевич (Чарторийська, Сенявська) [Ходкевичі] d. > 1602
Смрт: 1582

житомирский староста (1574-1582)

Свадба: <27> ♂ Іван Могила [Могили] b. ~ 1520 d. ~ 1570
Смрт: 1614

Свадба: <28> ♂ Петро Богданів син Загоровський [Загоровські] d. 1566

Княгиня.

П. Загоровський займав важливі державні посади від луцького ключника і городничого до маршалка господарського. Активно займався адміністративною, військовою та меценатською діяльністю. Петро Загоровський дуже швидко із дрібного землевласника став одним із найбільших земледержців на Волині. Своїм дітям окрім родового гнізда він залишив ще чотири села і частини шістьох – у Луцькому, три села і частину одного – у Володимирському, частину одного села в Кременецькому повітах. За його сприяння почалася розбудова Загорівського монастиря. Це видно з дарчого запису, у якому вони Петро і Феодора Сангушко (його дружина), дарують монастирю з своїх маєтків с. Волицю, жертвують десятину озимого і житнього хліба, і ловлю риби на річці Хоровській, і ліс на опалення монастиря і монастирські будівлі, а також дохід від млина вилучений у недільний день. Головний фундатор монастиря П. Загоровський побудував замість дерев’яної кам’яну церкву в честь Різдва Божої Матері. Син Петра Загоровського Василь – був відомим володимирським шляхтичем, волиським маршалком і городничим міста Володимира. Своїм характером він сильно відрізнявся від батька. Йому була притаманна на той далекий час освітченість та любов до науки.

http://volodymyrmuseum.com/publications/publikacii-volodymyrmuseum/30-publications/historical/124-shlyakhetnyy-rid-zahorovskykh

Волинський городничий, що згодом дослужився до луцького ключника і маршалка Петро Загоровський вважався у свої часи скоробагатьком.

Історики взагалі порівнюють його з конкістадором, з твердими зубами й загребущими руками, що сам здобуває собі поважне становище в суспільности. Цій же меті служив вдалий шлюб – через свого тестя, володимирського старосту Федора Сангушка статки “конкістадора” ще збільшились.

• http://tutbuv.com/?p=3095

Смрт: 1533

1600 - Умер Гиорги Гуриели и сел Гуриелом сын его Мамия

• http://www.nplg.nukri.org/work/Vakhtang_Bagrationi/Chronics/1.htm

Свадба: <29> ♀ Тинатин Багратионa (Гуриели) [Багратионы Имеретинские]
Титуле : од 1534, prince de Gourie
Смрт: 1564
Сахрана: monastère de Shemokmedi

* Source Wikipedia Rostom de Gourie

Il fut le fils de Mamia Ier et de son épouse Ketevan.
1533, il dut payer la rançon de son père aux Tcherkesses (Circassie) sous protectorat ottoman.
1534, il succéda à son père comme mtavari ou prince et il lutta aux côtés de son royal suzerain, le roi Bagrat III d'Iméréthie dans son combat contre les empiètements des ottomans.
1535, il fut récompensé par une partie du Samtskhé, les provinces d'Adjara et du Lazistan par le roi Bagrat III lors de l'invasion de la principauté de Samtskhé et la capture de l'atabeg Qvarqvaré ou Kvarkvaré V Jakéli.
1547, il demanda l'aide du prince Léon Ier de Mingrélie ou Levan Ier Dadiani pour contrer les armées Ottomanes qui firent le blocus de la côte de Gourie.

1564, il mourut et il fut inhumé dans le (voir en anglais, monastère de Shemokmedi).

Рођење: ~ 1560
Титуле : княжна
Свадба: <31> ♂ Януш Заславский [Заславские] b. 1562 d. 4 август 1629
Смрт: 1602

Рођење: 1565
Титуле : księżniczka
Свадба: <32> ♂ Stanisław Radzimiński [Radzimińscy] d. изм 1590 и 1591
Свадба: <33> ♂ Олександр Семенович Пронський [Пронські] d. 1595
Свадба: <34> ♂ Анжей Лещинский [Лещинские] b. 1559 d. 1606
Смрт: 1598

Був'одружиний з княжною Федорою Романівною Сангушко (2112,s.403).

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

Свадба: <35> ♀ Маруша Миколаєва Дочка Збаразька (Загоровська) [Збаразькі] d. < 1620
Смрт: 1577

В релїґійно-моральний сьвітогляд, і більше — взагалї в культурно-побутові відносини середини XVI в. введуть нас кілька тестаментів 1560-1570-х рр. (в пізнїйші часи, вісїмдесяті-девятдесяті роки, коли вже прокидаєть ся новий релїґійний рух, на разї не заходжу). Беру тестаменти двох волинських панів: Петра Загоровського, городничого й ключника луцького потім маршалка господарського († 1566) і його сина Василя, каштеляна волинського († 1577) і воєводи волинського кн. Богуша Корецького († 1576); вони тим цїннїйші, що людей від яких вони походять, ми знаємо досить добре).

• http://izbornyk.org.ua/hrushrus/iur60403.htm

На початку XVI ст. Загоровські стають великими землевласниками і отримують значні привілеї. Найвідомішими особами з цього знатного роду є сини Богдана Загоровського: Петро, Іван і Олехно. Серед трьох братів найбільшу славу здобув Петро Загоровський (р. н. невідомий – 1566р.) від якого й почалося швидке піднесення роду.

П. Загоровський займав важливі державні посади від луцького ключника і городничого до маршалка господарського. Активно займався адміністративною, військовою та меценатською діяльністю. Петро Загоровський дуже швидко із дрібного землевласника став одним із найбільших земледержців на Волині. Своїм дітям окрім родового гнізда він залишив ще чотири села і частини шістьох – у Луцькому, три села і частину одного – у Володимирському, частину одного села в Кременецькому повітах. За його сприяння почалася розбудова Загорівського монастиря. Це видно з дарчого запису, у якому вони Петро і Феодора Сангушко (його дружина), дарують монастирю з своїх маєтків с. Волицю, жертвують десятину озимого і житнього хліба, і ловлю риби на річці Хоровській, і ліс на опалення монастиря і монастирські будівлі, а також дохід від млина вилучений у недільний день. Головний фундатор монастиря П. Загоровський побудував замість дерев’яної кам’яну церкву в честь Різдва Божої Матері.Син Петра Загоровського Василь – був відомим володимирським шляхтичем, волиським маршалком і городничим міста Володимира. Своїм характером він сильно відрізнявся від батька. Йому була притаманна на той далекий час освітченість та любов до науки.

Він так само як і батько швидко просувався по сходах державної служби. Був збирачем державних податків на Волині та дослужився до брацлавського каштеляна. В 1560 р. був у складі польського посольства до Москви. Основне помешкання Василя Петровича Загоровського було у селі Суходоли. А до його маєтностей окрім Суходіл належали село Дігтів, Перевалки, двір іллінський під Володимиром, двір тишковицький і частина двору в Острівці.На початку 1576р. розлетілася страшна звістка по Волині – кримський хан Магомет-Гірей веде орду на Волинь. До Володимира було направлено 4000 татар із Мамай-Мурзою на чолі. Василь Загоровський відправив жінку з дітьми до володимирського замку, а сам у складі невеликого ополчення вступив у бій з татарами, де й був узятий в полон. Татари вимагали викуп за Загоровського 500 червінців. Але таку суму ні родичі ні друзі не заплатили. Відчуваючи свою смерть в неволі у 1577р. пише свій «Духовний заповіт» в якому він детально описує як розпоряджатися його статками, приділяє увагу і вихованню дітей і культурно-освітній діяльності. Заповіт дуже цікавий, адже це повчання дорогоцїнне як образ тодїшнього побуту, і як відгомін тих думок, «знатних людей» тодїшньої української суспільності. Особлива увага в заповіті присвячується дітям. Пише: «Коли ж дітям моїм Бог милостивий дасть по сім літ, то її милість дядина моя має способити дяка добре вченого і чесного…дати їм учити в моїм домі або в церкві св. Іллі у Володимирі руської науки в Святому письмі».«Духовний заповіт» Василя Загоровського – цеперший відомий юридичний документ в історії української освіти XVI ст.

За часом він з’явився раніше заповіту Галшки Гулевичівни та Петра Сагайдачного, які заповідали майно братствам та школам.Вдова Василя Загоровського Маруша активно боролася проти спроб греко-католицького єпископа Іпатія Потія захопити церкву св. Іллі в Володимирі.Один із нащадків Василя Загоровського Ієронім навчався в Люблінській колегії для єзуїтів. У 1599р. вступив до єзуїтського ордену. Згодом викладає у Львові та Ярославі. У 1613р. він починає боротьбу із єзуїтами. Ієронім розіслав чимало листів до впливових осіб Речі Посполитої, в яких писав, що єзуїти обманом затягують молодих людей до свого ордену. Єзуїтський панфлет Ієроніма Загоровського «Приватні вказівки» («Monita privata Societatis Juzu») потрапляє до католицького «Індексу заборонених книг». Та не зважаючи на ці заборони панфлет продовжував передаватись, був опублікований майже всіма європейськими мовами і передавався аж до кінця XVIII ст. Один із Загоровських - Григорій був протонотарієм митрополита М. Рогози. У 1596 р. Григорій стає полоцьким греко-католицьким епископом. Під час служби в нього стався напад епілепсії.Ще одним волинським паном був Андрій Загоровський. До наших днів зберігся його будинок, що знаходиться поблизу Луцького замку. Будинок мав різні назви в залежності від того хто в ньому проживав. Відомі такі назви як палац Юрія Фальчевського (луцького католицького єпископа), дім Пузини (луцького православного єпископа). За переказом на цьому місці колись стояла дерев’яна замкова башта, в якій допитували в’язнів. Споруджуючи свій будинок, Андрій Загоровський прибудував його до частини цегляного муру Окольного замку. Загоровські не лише одружувалися з жінками із знатного роду але й віддавали своїх дочок за княжих синів.

Галина Василівна Загоровська була заміжня за рідним племінником Дмитра Вишневецького – Костянтином, який як відомо, дослужився до посади руського воєводи.Варвара Загоровська стала дружиною князя Івана Кунцевича-Булиги, черкаського підстарости. Через деякий час дружина і чоловік прийняли чернецтво. Іван Кунцевич став настоятелем Запорізького Трахтемирівського монастиря. Він разом із П. Сагайдачним боровся за відновлення православної ієрархії. У 1620р. патріарх Єрусалимський Теофан висвятив Івана Кунцевича на єпископа Володимирського і Берестейського, та через опір польської влади він так і не посів кафедри.Син Варвари та Івана Максим Булига (р. н. невідомий – 1687р.) став відомим козацьким ватажком. У 1644р. дослужився до посади уманського полковника, був наказовим гетьманом Війська Запорозького. Шляхетний рід Загоровських був пов'язаний родинними зв’язками з князями Вишневецькими, Збаразькими, Кунцевичами-Булигами, Сангушками та Чортирийськими. В «Помянику Загоровських», що знаходився до 1914р. в старозагорівській Свято-Успенській церкві, налічувалося 23 князі і княгині.То ж можна з впевненістю говорити, що незважаючи на певну роздільність родини Загоровських в релігійних поглядав вона залишила помітний слід в історії нашого волинського краю. Були серед Загоровських і хороші господарі, і відомі державні та релігійні діячі. Та найбільше вони прославилися меценацтвом.

• http://volodymyrmuseum.com/publications/publikacii-volodymyrmuseum/30-publications/historical/124-shlyakhetnyy-rid-zahorovskykh

Рођење: 1581
Свадба: <36> ♀ Катрин Жолдан (Кантакузино) [Жолданы]
Свадба: <37> ♀ Irina-Catincăi Bucioc (Cantacuzino) [Bucioc]
Свадба: <38> ♀ Alexandra Matiash (Cantacuzino) [Matiash]
Смрт: 1663

в 1633 поселился в Молдавии

Титуле : од 1587, Молдова, Митрополит молдовський

Був прихильником зближення з Римом

Рођење: 1598
Титуле : Великий Постельничий Валахии
Свадба: <39> ♀ Elina Serban Basarab [Basarab]
Смрт: 20 децембар 1663, Snagov, Rumänien

Constantin Cantacuzino (en français Constatin Cantacuzène) (1598-1663) était postelic (grand chambellan) de Valachie et fils du grand trésorier Andronic Cantacuzino et d'Irène Ralli.

Рођење: Молдовське воєводство, Турецьке царство
Титуле : Хотин, Турецьке царство, Паркалаб хотинський
Титуле : Сучава, Турецьке царство, сучавський воєвода
Свадба: <40> ♀ Марґарет [?]
Титуле : од 1601, Волоське воєводство, Турецьке царство, волоський воєвода
Титуле : од 1606, Молдовське воєводство, Турецьке царство, молдовський воєвода
Смрт: октобар 1607, Молдовське воєводство, Турецьке царство, отруєний

Рођење: Корона Польська, Річ Посполита
Смрт: 5 јануар 1609, Володимир, Руське царство, повішений

Филипп Белоцерковский, брат Федора Наливайко (повешенного во Владимире 5 января 1609 года), упоминается в 1612 году, в полку Петра Велегловского.

• http://forum.vgd.ru/297/25052/0.htm

Смрт: 1661

великий постельничий в Валахии, куда переселился в 1633, казнен господарем Григорием Гикою, погребен в монастыре Маржиряны. Ж. БЕССАРАБА ЕЛЕНА ШЕРБАНОВНА 1610-1685, дочь господаря Валахского,

Смрт: 1683

жил в Константинополе

турецкий посол в Московии (1621, 1627) В 1636 г. отправился из Константинополя в Россию под видом посланника, но, в сущности, для торговых целей. Ехал вместе с толмачом Буколовым через Дон и там был задержан казаками, которые приговорили его к смертной казни за враждебные действия против донских казаков. В июне 1637 г. казаки пригласили в круг и там убили его.

Свадба: <41> ♂ Вацлав Михайлович Боговитин-Шумбарський [Боговитини]

Софія Михайлівна, дочка Михайла Олександровича, православна — Вацлав Боговитин-Шумбарський, православний (перед 1589).

• http://keenander.narod.ru/yakovenko/yak03.htm

Старшими синами Петра Богдановича від другого шлюбу були Іван і Федір, які у 1571 р. мали вже «лета дорослые», а «меншая братя» Михайло, Андрій і Олександр були ще малими. Після смерті батьків, матері Федори Федорівни Санґушківни (померла між 1567–1569 рр.) та батька (бл. 1571 р.), саме Федора обдарувала Софія Янушівна Заславська, «знаючи з молодости лет а иж по сес час неотменную службу и склонност ку собе братанича небожчика пна малжонка моего пна Александра Загоровского его мл. пна Федора Петровича Загоровского .. даровала ... двесте коп грошей личбы литовское на двох частех именя моего Островецкого, мн­ jт небожчика пна малжонка моего листом его мл. записаного». Як старший у родині він став опікуном молодших братів. Проте, оскільки він зловживав опікунськими правами, брати поскаржилися, що «по смерти небожчика Петра Загоровского, отца своего и их, яко брат старший, взявши до рук своих и в опеку свою вси именья лежачие отчизные и заставные, такъ же всю маетность рухомую и нерухомую ... на одного себе ку пожитку своему брал .... поутрочалъ и роспрошил и праве вси именя и маетност, по небожчику их имъ всим сполне належачие, ку великой кривде и шкоде а знищеню поутрочал». Тож за листом короля Стефана Баторія від 14 серпня 1578 р. він був позбавлений права опіки над молодшими братами: «моцью звирхности ншое гсдръское водле права посполитого тую опеку от тебе взявши инъшого опекуна ... до лет их дали». Новим опікуном недорослих братів було призначено луцького старосту, ключника і городничого Олександра Жоравницького.

Невідомо з ким був одружений Михайло Петрович, але його дочка Варвара Михайлівна була видана за князя Івана Дмитровича Курцевича Булигу.

• http://www.ualogos.kiev.ua/toprint.html?id=2737

Один із наймолодших синів Петра Богдановича Олександр Петрович одружився з представницею знаного волинського роду, дочкою луцького старости, ключника і городничого Олександра Марковича Жоравницького і Ганни Іванівни Борзобагатянки Красенської – Олександрою. 1590 р. молоде подружжя позивалося до брата Олександри, луцького старостича Марка Жоравницького, щодо «неотдане посагу и выправы ведле права прирожоного, што еи належало, невыделенъе четвертое части именя Блудова и десятины» [13, ф. 26, оп. 1, спр 7, арк. 118–118 зв.; спр. 11, арк. 151 зв.–152]. Олександр Загоровський жив ще у 1624 р., він фіґурує в актах луцького ґродського суду [27, 447–446]. У нього залишилося щонайменше двоє синів – Андрій і Петро.

• http://www.ualogos.kiev.ua/toprint.html?id=2737

Титуле : княжна
Свадба: <43> ♂ Maksymilian Przerembski [Przrembski]
Свадба: <44> ♂ Ян Щасний Гербурт [Гербурти] b. 25 јануар 1547 d. 31 децембар 1616, І

Смрт: Молдовське воєводство, Турецьке царство

Рођење: Корона Польська, Річ Посполита

Рођење: Корона Польська, Річ Посполита
Смрт: Корона Польська, Річ Посполита

Рођење: Корона Польська, Річ Посполита

Рођење: Турецьке царство
Смрт: Турецьке царство

Рођење: > 1527
Свадба: <46> ♀ X Safavi [Safavid]
Смрт: 1580

Свадба: <47> ♂ w გიორგი III დადიანი [დადიანი] d. 1582
Смрт: 1566
Свадба: <48> ♂ Мзечабук Джакели [Джакели] b. 11 март 1549 d. 11 јануар 1572

==ქართული წყაროები==

"მესხური დავითნის ქრონიკა"
[1572 წ. 11 იანვარი] პატრონმან მზეჭაბუკ, წლისა კბ-ისამან იქორწინა და მოიყვანა ასული როსტომ გურიელისა პატრონი როდამ სახელით და ცხოვრობდა მასთანა ერთი წელ და ორ თუჱ.

იანვარსა ია, დღესა პარასკევსა, დღისით, ჟამსა ვ, გარისხდა ღმერთი მისის მშობლისათვის და პატრონი მზეჭაბუკ მიიცვალა ამიერ სოფლით საუკუნეთა მათ განსასუენებელთა, წლისა კგ-ისასა ორი თუჱ აკლდა... ქკ˘სა სჲ მიიცვალა.

Други догађај: 1571, ჩანს
Смрт: 1605

Рођење: 1579проц
Број деце: 8
Титуле : князь
Свадба: <49> ♀ Евфросинья (Eufrozyna) Янушевна Острожская (Заславская) [Острожские] b. > 1582 d. 1628, ?1622
Професија : од 1605, каштелян Волынский
Професија : од 1609, староста Житомирский
Професија : од 1615, воевода Брацлавский
Професија : од 1628, воевода Киевский
Смрт: 14 новембар 1629, Львов
Сахрана: костёл св.Ивана Крестителя, Заслав (ныне Изяслав, Хмельницкая область, Украина)

12 лет обучался в университетах Зап.Европы, перед 1627 перешёл в католичество; с 1620- второй ординат Острожский: получил во владение 80 городов ( в т.ч.и Дубно) и местечек, 2760 сёл, 900 тыс.злотых, 600 тыс.червоных злотых и добра на 700 тыс. Умер во Львове во время съезда униатов (греко-католиков).

Рођење: 1581
Свадба: <50> ♂ Władysław Мышковский(Myszkowski) [Мышковские] b. 1600 d. 1658
Свадба: <51> ♂ Максимилиан Пшерембский [Пшерембские]
Свадба: <52> ♂ Ян Чарнковский [Чарнковские]
Свадба: <53> ♂ Станислав Ревера Потоцкий [Потоцкие] b. 1579 d. 27 фебруар 1667
Смрт: 1665

Титуле : од 1583, prince de Gourie
Свадба: <54> ♀ Tamar Djaqeli (Dadiani) [Djaqeli] b. 18 април 1561
Смрт: 1587
Сахрана: église de la Transfiguration du monastère de Shemokmedi

* Source Wikipedia Vakhtang Ier de Gourie

Il fut le fils de Rostom de Gourie.
1583-1587, Mamia IV Dadiani, prince de Mingrélie le fit régner comme prince-régnant de la principauté de Gourie, un petit état du sud-ouest de la Géorgie établie le long de la côte de la Mer Noire.

1587, il mourut et son frère Georges II de Gourie lui succéda avec l'aide du gouvernement ottoman.

Рођење: ~ 1586
Свадба: <55> ♀ Helena Leśniowolska (Radzimińska, Stadnicka, Kiszka) [Leśniowolscy]
Смрт: > 1605

Рођење: 1588
Свадба: <57> ♂ Рафал Лещинский [Лещинские] b. октобар 1579 d. март 1636
Смрт: 1635

Рођење: ~ 1590, Корона Польська, Річ Посполита
Свадба: <58> ♂ Стефан Потоцкий [Потоцкие] b. 2 март 1568 d. 5 март 1631, Корона Польська, Річ Посполита
Смрт: 10 децембар 1638, Корона Польська, Річ Посполита

Рођење: 1590
Титуле : княжна Молдавская
Свадба: <59> ♂ Самійло Юхимович Корецький [Корецькі] b. ~ 1586 d. 27 јун 1622
Смрт: 1618, умерла вскоре после родов дочери

Рођење: 1592
Титуле : князь
Смрт: 1636

староста Владимирский (укр.-Володимирський)

Рођење: 1596
Смрт: 1661

Моисе Могила (молд. Moise Movilă, Мойсе (Моисей) Мовилэ; 1596—1661) — господарь Молдавского княжества с 29 апреля 1630 по 5 декабря 1631 года и с 25 июня 1633 по апрель 1634 года. Моисе был сыном Симиона Могилы и братом Михаила Могилы. Получил право на молдавский престол от Османской империи посредством интриг и взяток. Был смещён в 1634 году в результате интриг Василия Лупу. Моисе Могила бежал в Польшу, где умер в 1661 году.

Титуле : од 1598, князь Гурии
Смрт: 1625

1590 - Еще Гиорги Гуриели взял Кутатиси, привел Баграта, сына Теймураза, отдал ему Кутатиси, приставил к нему сына своего Мамию.

1625 - И убил Мамию Гуриела сын его Свимон и сам стал Гуриелом.

• http://www.nplg.nukri.org/work/Vakhtang_Bagrationi/Chronics/1.htm

Свадба: <60> ♀ Y - ლევან I დადიანის ასული დადიანი [დადიანი]
Свадба: <61> ♀ Y - გიორგი Ii-ის ბიცოლა [მეუღლეები]
Смрт: 1600

Рођење: 1600
Свадба: <62> ♀ Asanina Scarlat Beglitzi (Росетти-Розновано) [Beglitzi]
Смрт: 1688

Смрт: 1613

Помер у 1613 р. (2112, s.403).

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

Титуле : князь
Свадба: <63> ♀ Анна Потоцкая (Гольская, Заславская, Корецкая) [Потоцкие] b. ~ 1593 d. 1623, 2-й муж
Смрт: 1615

Рођење: 1615
Свадба:
Свадба: <64> ♀ Зоя Ramandi (Росетти) [Ramandi]
Смрт: 1685

Antonie Ruset, Roset ou Rosetti (né vers 1615 mort en 1685). Prince de Moldavie de novembre 1675 à novembre 1678.

Sa famille dont le nom est Rosetti ou Ruset est d'origine gréco-levantine. Il est le fils d'un certain Lascaris Ruset et de Bella, une fille d'Andronic Cantacuzino. C'est cette alliance qui lui permet d'occuper pendant trois ans le trône de Moldavie. Sa famille s'implantera parmi les Phanariotes au cours des XVIIe siècle & XVIIIe siècle.

Antonie Ruset est le père de

Zafira épouse Dimitrie Caragea dont Constantin le père du prince de Valachie Nicolae Caragea.

Ioan mort en 1750 épouse Elena Mavrocordat dont

Marie épouse de Constantin Sutu dont Mihail Ier Șuțu (mort en 1803) prince de Valachie et de Moldavie.

Nicolae mort après 1765 dont

Efrosina qui épouse Ion Giani dont

Manole Giani Ruset (1715-1794) prince de Valachie de 1770 à 1771 et de Moldavie de 1788 à 1789.

Титуле : княжна
Свадба: <65> ♂ Ян Остророг [Остророги] b. 1561 d. 1622
Смрт: изм 1622 и 1626

Рођење: 1630
Смрт: 1667

Рођење: 1635
Смрт: 1686

Смрт: > 1638

Помер після 1638 р. (2112, s.403). З його смертю ця гілка Пронських вигасла. Інші гілки князів Пронських вигасли у XVII-XVIII ст.

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

Його Світлості Октавіану Олександру, князю Пронському, владиці Берестечка і Рязані та ін. всемилостивійшому панові моєму

Скільки разів, ясновельможний князе, я брав участь у твоїх дружніх бесідах, якими ти мене милостиво удостоював, обговорюючи питання теології й історії, стільки разів я мовчазно слухав тебе і захоплювався героїчною душею твоєю, і не можу не пригадати той божественний вислів: «Великий принцип доблесті [полягає в тому], щоб, поступово загартовуючи душі, спочатку змінювати зриме і минуще, щоб потім цим можна було зневажити. Яким м’яким є той, кому люб’язна батьківщина, стійким є той, кому увесь світ — батьківщина, і досконалим є той, кому світ — чужина». Тому що, залишаючи батьківщину, яка любовно виховувала тебе до юнацького віку в ясновельможні правителі, з Юлієм, братом твоїм єдиним, котрого Господь от уже два роки тому, як призвав до небесної батьківщини, у Марселі, ти досяг не тільки віддалених земель Польщі, а й найвіддаленіших країв Німеччини, де, часто відвідуючи лекції, диспути і промоції багатьох прославлених докторів, якими колись був досить знаменитий Базель, куди ти от уже кілька років поспіль приїжджаєш з таким бажанням учитися славним справам, щоб у тих церквах, що Господь у величезних володіннях твоїх обрав почеснійшими для Себе, ми могли б по праву зрадіти, що в них буде благодійник, настільки обдарований у доблесті і вченості; з великою радістю оглянув ти і Францію, Італію та Іспанію аж до Балеарських островів, щоб величчю розуму твого з перших рук одержати унікальне і чудове знання мов, а також вдач і законів цих країн.

А найдійовішим стимулом для таких героїчних справ було благоговіння перед пам’яттю твоїх предків. Адже який, Господи, був батько прадіда твого Рюрик, наймогутніший князь усієї Русі, що залишив дванадцятьом своїм синам сім найбільших князівств, а саме: Київське, Володимирське, Галицьке, Чернігівське, Переяславське, Рязанське та Пронське.

Прапрадід твій, що володів Рязанським та найславнійшим Пронським князівством, залишив нащадкам ясновельможне ім’я «Пронський». Прадідові твоєму, Георгію Пронському, Казимир Великий, король польський, зробив ту честь, що, коли князя полонили татари, він звільнив його, відправивши авґустійше посольство, і з усілякими почестями перепровадив до Литви, до Вільни, і відправив його з військом на московитів, а за здобуту перемогу й інші видатні заслуги перед батьківщиною і допомогу всьому королівству дарував йому величезні володіння. Одружений він був на ясновельможній княгині Соломерській, прославленій героїні.

Брат його, якому він щиросердно відшкодував збиток, заподіяний при поділі спадщини, був одружений на сестрі великого князя московського, від якої мав двох синів. Потім у минулому сторіччі один з них, на свої кошти спорядивши три тисячі вершників, повів їх на допомогу великому князеві московському проти Стефана Баторія.

Ці два брати, як і їхні предки, називалися великими князями пронськими, як видно з багатьох договорів і привілеїв литовської канцелярії, тому що князі пронські укладали договори і союзи з королями Польщі.

Прапрадід твій Гліб взяв у дружини дочку тіуна віленського з роду Підбипентів. Він загинув біля Мінська в найжорстокішій битві з татарами.

Прадід твій, засновник міста Біла Церква, за надання різних послуг державі Польській був визнаний гідним воєводства київського і багатьох префектур у сторонах руських.

Дід твій, Фрідріх, воєвода київський, був одружений на дочці Богуша Боговитиновича, скарбника Великого князівства Литовського, великої людини, досить шанованої іноземними государями. Сестра її спочатку була дружиною Тенчинського, воєводи краківського, а потім за віленським князівським воєводою Радзивіллом. Від нього, з волі Божої, народила вона Іоанна, який помер у Данії, і ясновельможних князів Слуцьких, а саме: Георгія, Симона та Олександра.

Зятем цього діда твого був славетніший сенатор вашого королівства п. Іоанн Зборовський, каштелян гнізненський, сили якого добре прислужилися королеві Стефану Баторію в Гданській битві.

Батько ж твій, Олександр, князь Пронський, майже усе своє отроцтво і юність провів за межами батьківщини, віддавши природної схильності до вивчення мов, образотворчих мистецтв і вдач та різних доблестей, а тому він був усе життя меценатом і заступником не тільки словесності й письменників, а й взагалі будь-якої корисної науки, чим викликав загальне замилування; коли ж він досяг зрілого віку, початку героїчних доблестей його, то при дворі Карла IX, короля франків, наче у найбільшому театрі світу, являв видовища різним народам.

Повернувшись до Польщі, під час обрання нового короля, за любов до батьківщини і за божественну досконалість вищих доблестей, яким дивувалися всі герольди короля, він був введений до сенату, призначений каштеляном тракайським і по одностайній згоді Великого князівства Литовського обраний леґатом до Франції з воєводою віленським, щоб просити короля Генріха стати правителем королівства Польського. Не було жодної людини у всій Польщі, що не знала би, яку він здобував у нього милість.

Яким ревним був він до будь-яких завдань батьківщини, тому свідченням є Полоцьк, Псков та ін., адже, на свої кошти спорядивши досить численне військо, він привів його до короля Стефана. Не було жодної татарської навали, якому він не протистояв би своїм героїчним фронтом, захищаючи благоденство батьківщини не тільки порадами, а й з мечем у руках. Свідченням тому уся Волинь і Русь; свідченням тому Олисько, де зі своїм невеликим загоном воїнів і придворних він напав на татарські когорти і, по дві години битви, між іншим, своїми руками вбив одного татарського Поліфема, який люто оборонявся, і здобув перемогу.

Славить ясновельможне ім’я цього Олександра Рідка, де він захопив безліч ворогів. Трофеї можна бачити в Берестечку. Відомо й багато інших місць, де татари не дрімали, знаючи, що герой Пронський неподалік.

Одним словом, благочестивіший батько твій добре прислужився не тільки батьківщині, а й усьому світові християнському і нерідко утихомирював варварів-поган. Не зупиняли його великі витрати, не щадив він своєї голови. Усі труди свої і людей своїх присвячував він Господові і батьківщині, а душа його була сповнена віри.

Гідні найбільшої хвали сліди, залишені предками твоїми, щоб ти йшов по них до бажаної твоєї мети. Так додасть тобі мужності і підбадьорить тебе приклад славного і великого героя п. Рафаеля Лещинського, графа лешненського і пp., воєводи брестського і куявського, каштеляна вислицького та ін., який серед знаті королівства вашого більш усіх виділявся доблестю, освіченістю і завзятим прагненням невпинно рухатися уперед на славу Божу, заради спокою церкви і процвітання держави.

А оскільки, ясновельможний князе, ти дотепер із всією уважністю спостерігав за звичаями і вдачами німців, французів,. італійців і іспанців, а після повернення твойого на батьківщину, про яке нині замислюєшся, тобі напевно доведеться боротися часом з татарами та московитами, побажав я твір цей, у якому правдиво описується життя цих ворогів, заслужено. адресувати і присвятити славному імені твоєму. Перша книжечка вийшла в 1550 р. для Сиґізмунда-Авґуста, короля польського, друга була набрана в 1580 р. для князя слуцького Олександра. Обидва рукописи опинилися в одного приятеля серед найвідоміших творів, присланих колись з Польщі для видання нашому друкареві Петрові Перне.

Прийми ж муз, колись присвячених великому королеві і князеві, родичеві твоєму, прийми муз воскреслих, колись посланих з Польщі до Базеля, щоб вони побачили світ. Так постеле Бог-охоронець благий і велике знамення, що я щасливо. передбачав, що геній цього творіння лише з тобою й осінений ясновельможним ім’ям твоїм побажає повернутися на Батьківщину. Бажаю здраствувати, ясновельможний князе!

Базель, жовт.-кал., 1614 р.

Цілковито відданий Вашій Світлості Йоганн Яків Ґрассер, пфальцграф

• http://litopys.org.ua/mlytvyn/mlyt01.htm#f1

Рођење: 1640
Смрт: 20 октобар 1689

господарь Валахский (1679-1689). Ж. МАРИЯ ЛЕУРДЯНО , дочь боярина

Смрт: 1667

Смрт: 1676

Смрт: 1720

Александр Могила (молд. Alexcandru Movilă, Александру Мовилэ) — господарь Молдавского княжества 12 (22) ноября 1615 — 23 июля (2 августа) 1616. Второй сын Иеремии Могилы и Елизаветы. Взошёл на престол в 14-летнем возрасте после поражения Стефана Томши от поляков. После разлада между поляками и Османской империей, турки смещают Александра, передают власть Раду Михне, а Александра с матерью и братом Богданом берут в плен и отправляют в Константинополь, где они принимают ислам.

Свадба: <66> ♂ Константин Вишневецкий [Вишневецкие] b. 1564 d. 1641

Галина Василівна Загоровська була заміжня за рідним племінником Дмитра Вишневецького – Костянтином, який як відомо, дослужився до посади руського воєводи.

• http://volodymyrmuseum.com/publications/publikacii-volodymyrmuseum/30-publications/historical/124-shlyakhetnyy-rid-zahorovskykh

Господарь Молдавии 1673-1676, 1684-1685 женат на Потоцкой Александре

Свадба: <67> ♂ Іван Дмитрієв син Йосип Ієзекіїл Курцевич-Булига [Курцевичі] b. 9 децембар 1589 d. >15 јун 1642

Галина Василівна Загоровська була заміжня за рідним племінником Дмитра Вишневецького – Костянтином, який як відомо, дослужився до посади руського воєводи.Варвара Загоровська стала дружиною князя Івана Кунцевича-Булиги, черкаського підстарости. Через деякий час дружина і чоловік прийняли чернецтво. Іван Кунцевич став настоятелем Запорізького Трахтемирівського монастиря. Він разом із П. Сагайдачним боровся за відновлення православної ієрархії. У 1620р. патріарх Єрусалимський Теофан висвятив Івана Кунцевича на єпископа Володимирського і Берестейського, та через опір польської влади він так і не посів кафедри.Син Варвари та Івана Максим Булига (р. н. невідомий – 1687р.) став відомим козацьким ватажком. У 1644р. дослужився до посади уманського полковника, був наказовим гетьманом Війська Запорозького. Шляхетний рід Загоровських був пов'язаний родинними зв’язками з князями Вишневецькими, Збаразькими, Кунцевичами-Булигами, Сангушками та Чортирийськими. В «Помянику Загоровських», що знаходився до 1914р. в старозагорівській Свято-Успенській церкві, налічувалося 23 князі і княгині.То ж можна з впевненістю говорити, що незважаючи на певну роздільність родини Загоровських в релігійних поглядав вона залишила помітний слід в історії нашого волинського краю. Були серед Загоровських і хороші господарі, і відомі державні та релігійні діячі. Та найбільше вони прославилися меценацтвом.

• http://volodymyrmuseum.com/publications/publikacii-volodymyrmuseum/30-publications/historical/124-shlyakhetnyy-rid-zahorovskykh

Свадба: <68> ♂ Аврам Некулче [Некулче] d. 1678
Свадба: <69> ♂ Иеначи Грамматик [Грамматики]