Фёдор Андреевич Кохно b. < 1700 d. 1735 - Индекс потомака
Из пројекта Родовид
Свадба: <1> ♀ Мария Степановна Самусь (Кохно) [Самуси]
Смрт: 1735, Российская империя
...
В ревизии Яготинской сотни Переяславского полка от 1726 года упоминаются Лубенського полку значкового товариша Федора Кохна піддані на Переяславському степу вольному жиючії, котрі ніяких повинностей до полку Переяславського не одбувають:
Хведор Шолудько
Прокоп Ткач
Леско Ткач
Омелько Ткач
Другий Золотоноский Ткач
Лиха(???) Сокира
Василь Горкавый
Савка Злама???
Грицко Радкив зять
Лаврин Швець
Кравець
Антон Старый
Кузьма Игнатыненко
Хведор Литвин
Йовхим Великий
Яков Сак
Лукьян Чалый
Ян Мазур
Иван Товстоноженко
Семен Лапоть
Василь Чередник
Радко
Петро Корабель.
...
У 1700 р. знатний полку Лубенський товариш, багатий козак Кахно Федір скупив за безцінок у селян та рядових (бідних) козаків, внуків чи синів перших поселенців їх «отчизні» або «дідизні» ґрунти, хуторці Сухої (Гнилої) Оржиці, Чумгак і в 1720 року «за военные услуги» отримав на них від гетьмана універсал і став власником цих земель.
Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка: "Слободка над речкою Чумгаком - 20 дворов, владеет Лубенского полку сотне Пиратинской козак Федор Кохно, а в докладе надлежит потому, что крепостей не явил."
Федір Кахно завищав свої землі, Погреби з людьми, які там оселились, своєму сину Івану у спадщину. Іван Кахно збираючись в похід воєнний у 1735 році поселення Погреби, землі, інше добро передав під опіку своїй мачусі Марії Самусовій. Кохнівній він у своїй відписній зазначив:
«Року 1735 сентября 5, я Іван Кахно, знатний полку Лубенського товариш, ведомочиню сим моїм писаним отомведать потрібно будет иж я по указу его императорского величества намереж нинче в поход военний идти, а зоставшееся имение по силе духовной отца мого Федора Кахна оставляю в опеку пани мачете сваєй Марии Самусеевне до повороту мого из помянутого походу.» Іван Кахно з походу не повернувся і Марія Саму сова ґрунт Погребів, поля, ліси, сіножаті передала своїм зятям Данилу Прохоровичу, Федору Харченку, Данилу Копистянському та Георгію Тимковському.
Ці зяті Кохна у 1738 році ґрунт Погребів і сусідні землі продали князю Микиті Ігоровичу Трубецькому. Микита Ігорович Трубецький куплену землю почав заселювати селянами. Селяни Погребів піддані князя Трубецького займались хліборобством на панській землі, ходили на панщину. 1767 році в погребах було населення 720 чоловік. 1780 році князь Трубецький продав Погреби і землі дворянину Петру Волковському. З цього часу селяни стали підданими нового пана, останній продав маєток Погреби і людей поміщику Івану Павловичу Томарі. Дворів у селі було 130, у користуванні селян було 640 десятин землі, у поміщика 1330 десятин. Поміщик Іван Томара склав уставну грамоту і за цією грамотою 6 квітня 1865 року відпустив «на волю» ревізьскі чоловічі статі; наділивши їх садибами та ділянками польової землі всього 760 десятин. Рибну ловлю, очерет у ставку поміщик залишив виключно за собою.
Федір Кохно у 1723 році продав землі (ліс Шрамківка і ярки по річці Чумгак) своєму зятю Данилу Прохоровичу.2
41/2 <1+1> ♀ Пелагея Фёдоровна Кохно (Харченко) [Кохны] 52/2 <1+1> ♀ Фёдоровна Кохно (Копыстянская) [Кохны] 33/2 <1+1> ♂ Иван Фёдорович Кохно [Кохны]Федір Кахно завищав свої землі, Погреби з людьми, які там оселились, своєму сину Івану у спадщину. Іван Кахно збираючись в похід воєнний у 1735 році поселення Погреби, землі, інше добро передав під опіку своїй мачусі Марії Самусовій. Кохнівній він у своїй відписній зазначив:
«Року 1735 сентября 5, я Іван Кахно, знатний полку Лубенського товариш, ведомочиню сим моїм писаним отомведать потрібно будет иж я по указу его императорского величества намереж нинче в поход военний идти, а зоставшееся имение по силе духовной отца мого Федора Кахна оставляю в опеку пани мачете сваєй Марии Самусеевне до повороту мого из помянутого походу.» Іван Кахно з походу не повернувся і Марія Саму сова ґрунт Погребів, поля, ліси, сіножаті передала своїм зятям Данилу Прохоровичу, Федору Харченку, Данилу Копистянському та Георгію Тимковському.
Ці зяті Кохна у 1738 році ґрунт Погребів і сусідні землі продали князю Микиті Ігоровичу Трубецькому. Микита Ігорович Трубецький куплену землю почав заселювати селянами. Селяни Погребів піддані князя Трубецького займались хліборобством на панській землі, ходили на панщину. 1767 році в погребах було населення 720 чоловік. 1780 році князь Трубецький продав Погреби і землі дворянину Петру Волковському. З цього часу селяни стали підданими нового пана, останній продав маєток Погреби і людей поміщику Івану Павловичу Томарі. Дворів у селі було 130, у користуванні селян було 640 десятин землі, у поміщика 1330 десятин. Поміщик Іван Томара склав уставну грамоту і за цією грамотою 6 квітня 1865 року відпустив «на волю» ревізьскі чоловічі статі; наділивши їх садибами та ділянками польової землі всього 760 десятин. Рибну ловлю, очерет у ставку поміщик залишив виключно за собою.
...
заповіт знатного товариша Лубенського полку Івана Кохни 1735 р.
1687 року Лубенський полковник Леонтій Свічка відібрав ці землі до Пирятинської сотні Лубенського полку і у 1689 році, після дворічної судової тяганини, отримав на них Грамоту. Після смерті Леонтія Свічки у 1699 році землі батька успадковує син - Лук‘ян Свічка, який у 1719році за 20 талерів продав їх значковому козаку Лубенського полку Федору Кохну. 1735 року розпочалася російсько-турецька війна. Нащадок Федора Кохна – Іван Кохно «идучи в поход военный» відписав ці землі своїй матусі – Марії Кохно. 1738 року комендант міста Переяслав генерал-поручик Микита Юрійович Трубєцкой (1699-1767) насильно купив землі у Марії Кохно і «на вышеписаннойпокупной земле к деревне Погребы» заселив хутір, який, по документах, до 1780 року зветься хутор Трубецького «в сотню Яготинскуюхутор 3 хаты и ему же 1 хата…» Так виникло третє поселення на території сучасного села.
3
101/3 <2+4> ♂ Игнатий Данилович Прохорович [Прохоровичи] 122/3 <4+2> ♂ Гавриил Фёдорович Харченко [Харченки]Свадба: <9> ♂ Пелехов [Пелехови]
Свадба: <10> ♂ Пётр Михайлович Исаевич [Исаевичи] b. 1742
4
171/4 <10+6> ♂ Иван Игнатьевич Прохорович [Прохоровичи]Свадба: <12> ♂ Татьяна Фёдоровна Тимковская (Прохорович) [Тимковские] b. 1871
изувеченным, детей не имел.
Смрт: 24 март 1794, Краков, Речь Посполитая
5
301/5 <17+12> ♀ Прасковья Игнатьевна Прохорович (Данилевская) [Прохоровичи]Брати Прохоровичі мали тут 6 панських хат, плетені хати наймитів і 39 бездвірних підсусітків, у яких жило 160 чоловік населення. Так і поневіряли селяни хутора Шрамківського у підданстві Прохоровичів, а з 1782 року стали їхніми кріпаками.
Частину хутора, вже за часів кріпацтва придбав поміщик Іван Лукашевич і жорстоко визискував своїх кріпаків. На передодні реформи 1861 року Лукашевих мав у своєму хуторі Шрамківському 121 ревізьку чоловічої статі душу і 19 дворів. Тягловий (тих, що мали робочу худобу) кріпаків у Лукашевича було лише 9, а 34 були піші, бідні.
Поміщик і Лукашевич під час реформи 1861 року за великий викуп наділив 45 господарств садибами і наділами польової землі по 1,7 десятини на ревізьку душу.
На цей час тут було ще 2 Новошрамківські хутори нащадків Прохоровичів, які належали до Ковалівської волості. Зокрема, хутір дочки корнета Івана Прохоровича Олександри Монякової, яка мала 34 ревізьких чоловічої статі душ і 13 дворів.Смрт: 25 јун 1820, Российская империя
ГУРСКИЙ НИКОЛАЙ СЕМЕНОВИЧ - род. 26 июля 1786. Восприемница при крещении - ЗГУРСКАЯ Т.Т. Помещик Полтавской губернии, владелец имения Лесняки в Пирятинском уезде. Коллежский регистратор - 1804, губернский секретарь - 1808. В 1837-1844 - смотритель хлебного запасного магазина. В 1844 занесен в 1 часть Дворянской книги Полтавской губернии. От брака с Анастасией (отчество и девичья фамилия неизвестны) сыновья ЛЕОНТИЙ и СЕМЕН (в 1844 был внесен в 1 часть Дворянской книги Полтавской губ., погиб во время Турецкого похода). От брака с Марией Андреевной (девичья фамилия неизвестна) сыновья ГРИГОРИЙ (род. в 1837, в 1854 был определен на службу в Воронежский пехотный полк), ВАСИЛИЙ.
6
471/6 <39> ♂ Леонтий Николаевич Згурский [Згурские]Хришчанство крштење: 16 новембар 1813, церква Архістратига Михаїла, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
7
491/7 <43> ♂ Федір Харченко [Харченки]23 липня 1882 року був восприємником при хрещенні Ганни, дочки реєстрового козака Михайла Іванова Андрусенка.
В 1883 році був поручителем під час шлюбу Федора Ілларіонова Бутенка і Марії Василівни Козуб.
Згадка в книзі І.Г.Козуба "Доба і доля"
"Поміщик Шубукін не погодився на вимогу продкомісії вивести залишки хліба та свиней, за що вночі на нього було вчинено напад: забили самого старого та двох його синів. Чудом залишилася живою дружина старшого сина. Багатії та підпанки були на смерть перелякані тим терористичним актом і, як миші, сиділи тихо. Ще більше їх приголомшило вбивство багатія Андрія Харченка, якого застрелили через двері. Усе це скидалося на терор, тим більше, що ЧК мовчала. Усі ті події погано впливали на сільську молодь, яка з усього було видно, мало-помалу почала скочуватися до бандитизму"8
551/8 <49> ♀ Евфросиния Фёдоровна Харченко (Самутина) [Харченки]Свадба: <16> ♂ Михайло Дмитрович Самутін [Самутіни] b. 1861
Свадба: <17> ♀ Дарія Прокопівна Канцедал (Харченко, Кайданник) [Канцедали] b. 13 март 1872
Смрт: < 1913, Ташань, Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Хришчанство крштење: 28 април 1882, церква Архістратига Михаїла, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Свадба: <18> ♂ Терентій Іванович Кулінський [Кулінські] b. 1882, церква Архістратига Михаїла, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смрт: новембар 1943
Имя Григорий Подсказка по вводу доп.информации Отчество Андреевич Добавить в избранное Дата рождения/Возраст __.__.1901 Место рождения Украинская ССР, Полтавская обл., Ковалевский р-н, с. Капустенцы Дата и место призыва __.__.1941 Горловский ГВК, Сталинская обл. Причина выбытия пропал без вести Дата выбытия __.11.1943
