Іван Яновський - Индекс потомака
Из пројекта Родовид
2
21/2 <1> ♂ Гавриил Иванович Яновский [Яновские]3
Свадба: <2> ♀ Ганна Вікторівна Григорович-Барська (Яновська) [Григоровичі-Барські] d. 1925
Смрт: 8 јул 1928, Київ, УСРР, ССРР
 |
 |
зберігся й досі.
4
101/4 <3+2> ♂ Віктор Феофілович Яновський [Яновські]Смрт: 1937
Віктор Теофілович [Феофілович; 8(20).УІІ 1891, Київ - З.У 1942, м. Соль-Ілецьк Чкаловської, тепер Оренб. обл., Росія] — укр. правознавець, професор з 1925. Закін. 1913 юрид. ф-т Київ, ун-ту і був залишений при ньому професорським стипендіатом кафедри держ. права. За твір «Критичний огляд виборчих законів Росії» був удостоєний золотої медалі ун-ту. В 1918 став приват-доцентом. 1919 обраний асистентом кафедри держ. права Київ, комерц. ін-ту і приват-доцентом Київ, юрид. ін-ту, але незабаром виїхав до Криму, де працював приват-доцентом у Севастоп. юрид. ін-ті (1919—20) і Таврійському ун-ті в Сімферополі (1920—21). Від жовтня 1921 по жовтень 1930 викладав курси міжнар. права, адм. юстиції та історії політ, вчень у Київ, ін-ті нар. г-ва. Водночас (1922—24) читав лекції з держ., міжнар. і конст. права в Ін-ті зовн. зносин, працював секретарем юрид. відділу Цукротресту. З 1925 — штат, професор Київ, ін-ту нар. г-ва та професор Київ. торг.-пром. технікуму. З 1926 — пост, нештат, співробітник Комісії для виучування звичаєвого права України ВУАН. Співпрацював також з Комісією для виучування фін. та банк, питань. Після припинення діяльності академічних правових установ працював (з 1934) юрисконсультом Київ, центрального телеграфу та деяких ін. установ.
Досліджував архівні мат-ли з історії сільс. та волос, органів Київщини, готував до видання програму для збирання мат-лів звичаєвого права з питань сільс. самоврядування. Водночас опублікував в академічних та ін. виданнях ряд статей з актуальних питань міжнар. права. Основні праці: «Огляд новітньої літератури по Конституції Німеччини» (1923), «Про організацію і діяльність Постійної Міжнародної Судової Палати» (1924), «Новітні праці німецького державного права» (1925), «Умова найбільшого сприяння в післявоєнних торговельних договорах Західної Європи» (1926), «Нові консульські конвенції СРСР» (1927), «З історії місцевого управління на селі після Лютневої революції 1917 р.» (1928), «Конвенційні тарифи СРСР» (1929).
У червні 1938 Я. було арештовано за підозрою у шпигунстві; в квітні 1939 засуджений на 10 років позбавлення волі. Помер у тюрмі. Реабілітований.
Літ.: Академічна юридична думка. К., 1998.
5
131/5 <10> ♂ Георгій Вікторович Яновський [Яновські]Смрт: 19 август 2006
Біографія
Народився 28 листопада 1924 р. у м. Києві в родині правника-міжнародника, професора Київського інституту народного господарства Віктора Феофіловича Яновського. У 1937 батька було заарештовано. Більше про нього нічого не відомо. Дід Георгія Яновського — один з корифеїв київської терапевтичної школи — академік Феофіл Гаврилович Яновський.
В Інституті кардіології (Інститут клінічної медицини — до 1976 р.) Георгій Яновський почав працювати з 1947 р. Спочатку санітаром, медбратом, а після закінчення Київського медичного інституту в 1953 р. — лікарем. Працюючи в інституті він підготував і у 1960 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 1967 р. — докторську.
У 1964 р. Г. В. Яновському присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, а в 1984 р. — вчене звання професора.
З 1979 Георгій Яновський очолив відділення функціональної діагностики (з 1985 — функціональної діагностики та серцевої недостатності) в Інституті кардіології ім. М. Д. Стражеска. Займав цю посаду до 1992 р. Після працював головним науковим співробітником відділення серцевої недостатності.
Наукова діяльність
Коло наукових інтересів Г. В. Яновського стосувалося, насамперед, вивчення патогенетичних механізмів та розробки нових підходів до діагностики ревматизму, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, кардіоміопатій, доклінічної стадії серцевої недостатності. Визнання, у тому числі і міжнародне, отримав актуальний донині цикл робіт Г. В. Яновського і його учнів, присвячений вивченню центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки, кисневого обміну у стані спокою та при фізичному навантаженні у хворих з ішемічною хворобою серця та гіпертонічною хворобою. Також світове визнання отримали дослідження Георгія Вікторовича та його співробітників у 1989—1991 рр. секреторної активності міокарда (натрійуретичного пептиду і компонентів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи) при ішемічній хворобі серця та артеріальній гіпертензії.
Великий науковий внесок зроблено професором Г. В. Яновським та його учнями у впровадження у вітчизняну кардіологічну практику сучасних методів інструментальної діагностики — ехокардіографії, навантажувальних тестів, спіроергометрії, коронароангіографії. Результати цих наукових досліджень узагальнені у фундаментальній монографії «Клинико-инструментальная диагностика поражений сердца и венечных сосудов» (у співавторстві з М. К. Фуркало та І. К. Следзевською, 1990). Він є автором понад 300 наукових публікацій, у тому числі 4 монографій, численних методичних рекомендацій та патентів на винаходи. Під його керівництвом виконані 16 кандидатських та 3 докторські дисертації.
Нагороди
Премія імені М. Д. Стражеска НАН України за монографію «Клинико-инструментальная диагностика поражений сердца и венечных сосудов». Заслужений лікар України (1992).
Джерела
