Іван Васильович Піроцький b. < 1674 d. 1732 - Индекс потомака
Из пројекта Родовид
_MILT: [[значковий товариш]] Ніжинського полку
Свадба: <1> ♀ Агнія Василівна Забіла (Піроцька) [Забіли]
_MILT: од 1694, Ніжинський [[полковий писар]]
_MILT: 1700, сотник 1-ої Ніжинської полкової сотні
_MILT: од 1709, сотник 1-ої Ніжинської полкової сотні
Смрт: 1732, Моровський скит
Пироцкий был женат на дочери генер. хоружаго Василия Петровича Забилы и вероятно при помощи свойства с Забилами и получил уряд полкового писаря, в то время, когда полковником был дядя жены - Степан Забила. По свойству с Пироцким, Забила отдал ему в 1694г., полковничью маетность - с.Вересоч. После писарства, при Скоропадском уже, Пироцкий занимал уряд полкового сотничества. А за тем состарившись, пошел в монахи и приютился под именем Иллариона в Моровском ските, принадлежавшем Киевской Лавре. Здесь он и умер в 1732г. Пироцкий был человек не бедный и лаврские монахи как видно дорожили им, рассчитывая после смерти Пироцкаго получить его деньги. Но умерший завещал все деньги передать сыну. Сын его, по имени тоже Иван, в это время был уже бунчуковым товарищем и как зять генер. есаула Мануйловича, был не последним в ряду средней козацкой старшины. Прослыхав о болезни отца, Пироцкий поспешил в Моровский скит, но там узнал, что отец уже умер. «Отдавши отцу последнее цилование», пишет Пироцкий в жалоби на Моровских монахов, «я обратился к наместнику о.Мартиниану, спрашивая где духовная и вещи умершаго?-Деньги, сребро, заложенныя вещи и крепости на угодья вмисти с духовною, сложенны в ризници, отвечал намистник, а одежды с разной рухлядью, в общия келии взяты. - На просьбу мою отдать имущество отца, наместник отдал мне духовную с частью денег и сребра и я все то тогда же отослал с служителями, домой. — А на другой день намистник с братиею, прийдя ко мне в келию, насилно хотел те вещи назад отобрать. Видя «завзятость» монахов, должен был я уходить из монастыря и ели жив добежал до соседнего села Максима; а там - обратился к атаману с просьбою не выдавать меня монахам, «ручачи ему на его мил. п. полковника Черниговского тисячу рублей, а на п. сотника половину таковой суммы». И только что собрал атаман человек тридцать народу, как набежал туда «о. Иосиф, бывшей катедры Святософийской эклезиарх, с единомыслиники своими з двадцать человек, убийством дишущими, с друччям и паличчям, хотели мене в монастырь узяти и до турмы всадити», пока не возвращу всех вещей родительских, да требовали еще за погребение отца 200 рублей, млинок на гребли в Вересоч и 100 штук скота. Только Максимовский атаман помня «за руку от мене положенную», монахам меня не выдал. «Однакож в притомности его, атамана, священника и усих селян тамошних, отбил помянутый о. Иосиф с товарищи своими, денег рублей 60, а у монастыри он же с другими чернцами, собственных коней моих двое с кулбакою гавтованною... и самого мене с служителем моим, за малим (едва) в воду не утопил он же, р. Иосиф, с чолна выворочаючи»...92) А тело отца моего и до сих пор за упрямство и лакомство монахов, стоит не погребенное...» Эту жалобу Пироцкий подал Апостолу и просил «инстанции» у Киевского архиерея - «дабы покойного родителя духовная невредимо сохранена была... а над слушность чернци не доправляли б мелниц и стада...» Пироцкий - сын был женат, как уже сказано. На дочери генер. есаула Мануйловича и после смерти тестя, получил его маетности: Бачевск, Семеновку, Ромашков и друг.; но за половину этих маетностей начал еще с Мануйловичем процесс племянник его-Демьян Оболонский и процесс этот, уже по смерти Мануйловича выиграл, почему у Пироцкаго и отобрана была половина тестевских маетностей.93) От Ивана Ивановича Пироцкаго осталось два сына Иван и Федор; первый был коллежск. канцеляристом, а второй - войск.товарищем (см. выше стр. 33).
2
21/2 <1+1> ♂ Иван Иванович Пироцкий [Пироцкие]Пироцкий - сын был женат, как уже сказано. На дочери генер. есаула Мануйловича и после смерти тестя, получил его маетности: Бачевск, Семеновку, Ромашков и друг.; но за половину этих маетностей начал еще с Мануйловичем процесс племянник его-Демьян Оболонский и процесс этот, уже по смерти Мануйловича выиграл, почему у Пироцкаго и отобрана была половина тестевских маетностей.93) От Ивана Ивановича Пироцкаго осталось два сына Иван и Федор; первый был коллежск. канцеляристом, а второй - войск.товарищем (см. выше стр. 33).
20 грудня 1728 р. в. т. Iван Iванович Піроцький, син вже згаданого нами Iвана Васильовича Пiроцького отримав унiверсал Д.Апостола,який пiдтверджував за ним батькiвськi володiння. У 1729-1730 рр. він представив ревiзорам унiверсали I.Мазепи i П.Скоропадського, якi його батько отримав на с.Вересоч. У 1744 р. б.т. Нiжинського полку Iван Пiроцький володiв 105 селянськими дворами i 17 млиними колами. Під 1764 р. нам відомий любецький сотенний канцелярист Iван Піроцький.
3
61/3 <2+2> ♂ Степан Иванович Пироцкий [Пироцкие]Смрт: ~ 1794
_MILT: войсковый товарищ
Свадба: <4> ♀ Мотрона Юріївна Троцька (Галенковська) [Троцькі]
Свадба: <7> ♂ Николай Андреевич Занькевич [Занькевичи] b. ~ 1720
4
221/4 <10+4> ♂ Осип Андреевич Галенковский [Галенковские]Свадба: <9> ♀ Мария Павловна Милорадович (Галенковская) [Милорадовичи] , Российская империя
Други догађај: титулярный советник
Смрт: < 1831
Други догађај: Надворний радник
Професија : письменник
Свадба: <12> ♀ Мария Александровна Бастидон (Галенковская) [Бастидон]
Смрт: 1815
Смрт: < 1822
_MILT: поручик в отставке(1823)
Свадба: <13> ♀ Анна Степановна Вишневская (Кандыба) [Вишневские]
5
341/5 <22+9> ♀ Параскева Осипівна Галенковська (Болгарська) [Галенковські]_FA1: Російська імперія, вышла замуж после 1847 года
Свадба: <15> ♂ Аркадій Васильович Болгарський [Болгарські] b. 1802
Степен образовања : окончил курс Нежинского лицея в 1835 году
Професија : судья Пирятинского межевого суда с 1853 года
Свадба: <17> ♀ Екатерина Александровна Дунаева (Галенковская) [Дунаевы] d. < 1856
_MILT: Российская империя, штабс-ротмистр
Свадба: <18> ♀ Мария Львовна Чертова (Галенковская) [Чертовы]
_MILT: Російська імперія, штабс-ротмистр
Свадба: <19> ♀ Софья Павловна [?]
Свадба: <20> ♀ Параскева Тимофеевна Тимошенко (Кандыба) [Тимошенко]
Свадба: <21> ♂ Владислав Юрьевич Савицкий [Савицкие] d. 1881
6
491/6 <33+19> ♂ Федор Георгиевич Галенковский [Галенковские]Смрт: 28 фебруар 1898, Российская империя
25 лютого 1845 року у сім”ї армійського штабс-лікаря, вихідця з козацької родини Аполона Піроцького у сотенному містечку Сенча Лохвицького повіту на Полтавщині народився майбутній винахідник і науковець Федір Піроцький, який, зокрема, був винахідником першого трамвая, що його було запущено в рух 2 червня 1892 року в Києві від Олександровської вулиці до Нижньої площі (й навпаки) підприємцем генерал-майором Амандом Єгоровичем Струве, вагони були побудовані та заводах Струве в Коломні. Пізніше лінію було продовжено аж до Печерської вулиці (1893), Володимирської та Караваївської, Лук”янівки та Сирця (1894-98). За кресленнями того ж таки українця Федора Піроцького, які він представив на електротехнічній виставці в Парижі, згодом фірма “Сіменс і Гальске” під керівництвом Вернера Сіменса ввела в дію трамвай, що курсував між Берліном і Ліктельфельдом. До речі, Піроцький створив також перший в світі проект гідроелектростанції, був автром описів печі для виплавлення металу і водночас для опалення, проекту передачі телеграфних сигналів по електричних рейках.
Піроцький Федір Аполлонович народився в сім'ї лікаря Лохвицького повіту Полтавської губернії. З діда-прадіда Піроцькі були вільними козаками або служили в державному війську. Закінчив юнкерський клас Михайлівського артилерійського училища, служив у Києві. Після закінчення Михайлівської артилерійської академії працював у Головному артилерійському управлінні в Петербурзі. Винахідник обґрунтував можливість передачі електроенергії на велику відстань. Багато досліджень Ф. Піроцький проводив разом з відомими фізиками В. Чиколевим, Д. Лачиновим.
12 квітня 1880 року на першій спеціальній електротехнічній виставці у Петербурзі Піроцький Ф.А. демонстрував свої проекти і зробив доповідь "Передача електроенергії на необмежені відстані за допомогою гальванічного струму (провідники – рейки та дріт)", обґрунтував її використання в тому числі і для руху поїздів.
2 червня 1892 року було відкрито в Києві, вперше в Росії, регулярний трамвайний рух.
У 1888 році Піроцький Федір Аполлонович, вийшовши у відставку в чині полковника, переїжджає в Олешківський повіт, а пізніше в м. Олешки (тепер м. Цюрупинськ).
Останні десятиліття ХІХ ст. можна назвати часом "трамвайного буму". Цікаво, що в Петербурзі трамвайну лінію споруджено взимку 1894-1895 років на Неві. Тоді, коли на річку не розповсюджувався контракт Акціонерного товариства кінних залізничних доріг, що забороняв використання електроенергії. А в цей час винахіднику трамвая Піроцькому Ф.А. ледве вистачало пенсії на харчування та оплату проживання в готелі. Не дивлячись на скрутне матеріальне становище він продовжував дослідження, випускав книги та писав статті в журнали.
28 лютого 1898 року полковника Ф. Піроцького знайдено мертвим. В газеті "Юг" від 22 травня вміщено замітку: "Никаких денег при нем совсем не нашли и знакомые устроили ему похороны в кредит, в счёт описанного и позднее проданного имущества...". Поховано відомого винахідника у м. Олешки (тепер м. Цюрупинськ).
