Ілларіон Спиридонович Алєксєєв

Из пројекта Родовид

Особа:567673

Рођени род	Алєксєєви
Пол	мушки
Цело име (рођено)	Ілларіон Спиридонович Алєксєєв
Друга имена	Ларіон
Родитељи ♂ Спиридон Алєксеев [Алексеевы]

Догађаји

Рођење једног детета: ♂ Дмитрий Илларионович Алексеев [Алексеевы]

Свадба: ♀ Наталія Єреміївна [?]

Напомена

Рід Алексєєвих посідав чільне місце серед дворянської еліти Катеринославської губернії. Найбільш яскравими репрезентантами цієї фамілії в краї були Дмитро Ларіонович Алеексєєв та його онук Георгій Петрович Алексєєв.

Родин з цим прізвищем існувало й існує дуже багато. Одні виводили свій рід від Романа та Леонтія Алексєєвих, які були дяками Івана III; інші — від Федора Йосиповича Алексєєва; треті — від Степана Даниловича Алексєєва , котрого пожалував маєтком цар Олексій Михайлович. Серед багатьох дворянських родин з цим прізвищем у давньому дворянстві (із занесенням у VI частину родовідної дворянської книги) Сенат затвердив лише два роди — рід Степана Кузьмовича (1679) та його онука Григорія Микитовича (1790) і рід Федора Йосипова (Русинова). Персональної згадки в енциклопедії Брокгауза та Ефрона удостоївся й катеринославський дворянин Георгій Петрович Алексєєв — гофмейстер Двору і таємний радник, почесний опікун петербурзького опікунського присутствія [5, 196].

Катеринославська гілка роду Алексєєвих знайшла відображення в творах історика запорозького козацтва Д.І. Яворницького [6, 102, 103, 185]. Завдяки дружбі Г.П. Алексєєва з Д.І. Яворницьким, у музеї ім. О.М. Поля (нині — Дніпропетровський історичний музей), що його очолював Д.І. Яворницький, збереглися фрагменти родинного архіву Алексєєвих (це документи про службову та громадську діяльність, майново-побутові справи, листування тощо). Значну частину складають рахунки та квитанції різних крамниць та майстерень України, Росії, Франції, Германії та інших країн [2]. Окрім того, фрагменти особового архіву Г.П. Алексєєва зберігаються також у Центральному державному історичному архіві України в Києві [4]. Катеринославська гілка цього роду бере свій початок від Ларіона (Іларіона) Спиридоновича Алексєєва (1744 – 1798) — дійсного статського радника, учасника Семилітньої війни, псковського губернатора, кавалера орденів св. Анни I ст. (1798) та св. Владимира IV ст. (1784).

Саме Ларіон Спиридонович Алексєєв заснував на Катеринославщині родовий маєток Котовку, що здобув свою назву від імені запорозького козака, котрий походив з Полтавщини — Семена Кота, в якого Л.С. Алексєєв придбав цю землю. Ще за часів існування Запорозької Січі, 5 жовтня 1774 р., керівником старокодацької намістії Григорієм Порохнею була закладена у Котовці перша церква, священиком якої був призначений козак Кисляківського куреня Іван Висота [3, 454]. Згодом, уже після ліквідації Запорозької Січі (1775), у 1791 р. в Котовці розпочалося будівництво другої церкви, що завершена була на кошти Ларіона Спиридоновича Алексєєва [4, 99].

На той час Л.С. Алексєєв уже відзначився у справі залюднення Азовської губернії, про що йшлося 1782 р. у “Представлении” князя Г.О. Потьомкіна Сенатові. Із заснуванням Катеринославського намісництва (1783) Л.С. Алексєєв очолив губернську палату карного суду.

Ларіон Спиридонович та його дружина Наталя Вереміївна мали синів Дмитра, Михайла, Степана та дочок Варвару, Наталю та Марію. Старший син — Дмитро Ларіонович успадкував родовий маєток Котовку й досяг значних успіхів на службовій та громадській ниві. В службу він вступив 2 квітня 1778 р. і дослужився , як і його батько, до чину дійсного статського радника (1826); був нагороджений орденами св. Анни II ст. (1811) та св. Владимира II ст. (1826), III ст. (1825) та IV ст. (1819). Впродовж двох десятиліть (1808 – 1830) він очолював катеринославське губернське дворянство.