Дмитрий Илларионович Алексеев

Из пројекта Родовид

Особа:567669

Рођени род	Алексеевы
Пол	мушки
Цело име (рођено)	Дмитрий Илларионович Алексеев
Родитељи ♂ Ілларіон Спиридонович Алєксєєв [Алєксєєви] ♀ Наталія Єреміївна [?]

Догађаји

Рођење једног детета: ♀ Олена Дмитрівна Алєксєєва [Алєксєєви]

Рођење једног детета: ♀ Анастасія Дмитрівна Алєксєєва [Алєксєєви]

Рођење једног детета: ♂ Петр Дмитриевич Алексеев [Алексеевы] d. 1837

Рођење једног детета: ♀ Ганна Дмитрівна Алєксєєва (Тарновська) [Алєксєєви]

Свадба: ♀ Варвара Ивановна Селецкая [Селецкие]

Напомена

Ларіон Спиридонович та його дружина Наталя Вереміївна мали синів Дмитра, Михайла, Степана та дочок Варвару, Наталю та Марію. Старший син — Дмитро Ларіонович успадкував родовий маєток Котовку й досяг значних успіхів на службовій та громадській ниві. В службу він вступив 2 квітня 1778 р. і дослужився , як і його батько, до чину дійсного статського радника (1826); був нагороджений орденами св. Анни II ст. (1811) та св. Владимира II ст. (1826), III ст. (1825) та IV ст. (1819). Впродовж двох десятиліть (1808 – 1830) він очолював катеринославське губернське дворянство. КАТЕРИНОСЛАВСЬКІ ДВОРЯНИ АЛЕКСЄЄВИ (ЗА ДОКУМЕНТАМИ РОДИННОГО АРХІВУ)

Значну увагу Дмитро Ларіонович приділяв економічному розвиткові родового маєтку в Котовці. За період його господарювання Котовка стала значним торговельним центром у губернії і мала статус містечка. У 1825 р. Д.Л. Алексєєв звернувся до імператора Олександра I з проханням дозволити йому влаштовувати ярмарок у його маєтках Котовці та Очеретоватому, щоб селяни “могли удобнее сбывать свои продукты и закупать для себя необходимое”. Такий дозвіл Д.Л. Алексєєв здобув [2, 473/1].

У родинному архіві Алексєєвих збереглися вітальні адреси Дмитру Ларіоновичу від дворян Катеринославської губернії, що були надіслані у вересні 1820 р. при відновленні дворянських виборів. Серед дворян Катеринославського повіту, на чолі з Віктором Папчинським, Д.Л. Алексєєва привітали: Олексій та Василь Савицькі, Григорій Христофоров, Олексій та Андрій Борзенкови, Василь та Іван Ломіковські, Михайло Панчохін та ін. Надіслав привітання й граф Олександр Федорович Ланжерон (1763 – 1831) — генерал від інфантерії, одеський градоначальник (1815 – 1820), генерал-губернатор Новоросійського краю (1815-1823) [2, 474].

Дмитру Ларіоновичу судилося пережити страшну трагедію. Помилково він був притягнутий за справою 14 грудня 1825 р. (повстання декабристів). Його, якого поважали у вищому світі, було заарештовано як державного злочинця, котрий посягнув на підвалини держави. Д.Л. Алексєєв був привезений для допиту до Петербурга. Під час слідства з’ясувалося, що його переплутали з іншим Алексєєвим. До речі, його рідний брат, колезький радник (згодом — надвірний радник) Степан Ларіонович Алексєєв також був притягнутий до слідства. Обидва брати були членами масонської ложі “Любов до істини”, до якої також належали Володимир Глінка, Василь Лукашевич, Володимир Тарновський та ін. Усі вони підозрювалися у приналежності до передбачуваного “Малоросійського таємного товариства”. Після проведення розслідування брати Алексєєви виявилися не причетними до декабристського повстання і були звільнені [1, 94, 97]. Новий російський імператор Микола I висловив йому співчуття стосовно морального удару, що його зазнав Дмитро Ларіонович з боку влади. Одночасно імператор висловив й прихильність до нього. Д.Л. Алексєєв отримав свідоцтво про свою невинність і непричетність до таємного товариства й до подій 14 грудня 1825 р.

Як уже зазначалося, в родинному архіві Алексєєвих у Дніпропетровському історичному музеї зберігається комплекс документів 1826 р., які стосуються розслідування справи про причетність Д.Л. Алексєєва до подій 14 грудня 1825 р. [2; Арх. – 16817 – 16820] У 1826 р. Д.Л. Алексєєв був знову обраний предводителем дворянства Катеринославської губернії, а також одержав чин дійсного статського радника (за представленням новоросійського генерал-губернатора графа М.С. Воронцова (1782 – 1856) і був нагороджений орденом св. Володимира II ст. (1826). У 1830 р. Дмитро Ларіонович був нагороджений “Знаком безпорочної служби”[2, Арх. – 34156].

Родинні стосунки дозволили Д.Л. Алексєєву збільшити майновий стан й зміцнити соціальне положення. Він одружився з Варварою Іванівною Селецькою — донькою катеринославського губернатора Івана Яковича Селецького та Марії Данилівни Апостол. Остання була правнучкою гетьмана Данила Апостола. Завдяки цьому шлюбу, Алексєєви поріднилися, окрім згаданих (Апостолів та Селецьких), також з іншими відомими шляхетними родинами України, Росії та інших держав, як-от: Синельнікових, Джунковських, Малам, Комс- тадіусів, Долгоруких, Герценвиців, Леонових, Хілкових, Страхових, Гершау, Дурново, Зейфарт, де Феотокі та ін. Дмитро Ларіонович та Варвара Іванівна Алексєєви мали сина Петра та трьох дочок:

Ганну, Олену та Анастасію. Д.Л. Алексєєв мав землі у Новомосковському повіті Катеринославської губернії, Прилуцькому повіті Полтавської губ. та в Чернігівському, Ніжинському і Борзенському повітах Чернігівської губернії. Від батька він успадкував родинний маєток Котовку.

У свою чергу, Дмитро Ларіонович віддав Котовку у володіння синові — Петру Дмитровичу. А донькам заповів: Ганні — села Очеретовате, Фащове, хутір Осокоровщину, Олені — село Бакаївку.