Motrona Semenіvna Podupeйko (Matvійko) b. 1837 - Descendants (Inventory)

Iz projekta Родовид

Особа:799283

Generation of a large tree takes a lot of resources of our web server. Anonymous users can only see 7 generations of ancestors and 7 - of descendants on the full tree to decrease server loading by search engines. If you wish to see a full tree without registration, add text ?showfulltree=yes directly to the end of URL of this page. Please, don't use direct link to a full tree anywhere else.

1_1/1 ♀ Мотрона Семенівна Подупейко (Матвійко) [Подупейки]

birth: 1837
marriage: <1> ♂ Йосип Єфимович Матвійко [Матвійки] b. 1832

2

2_1/2 <1+1> ♂ Максим Йосипович Матвійко [Матвійки]

birth: 22 januar 1865

3_2/2 <1+1> ♂ Іван Йосипович Матвійко [Матвійки]

birth: 25 maj 1872

3

4_1/3 <3> ♂ Порфирій Іванович Матвійко [Матвійки]

birth: 26 februar 1900, с. Мліїв, Городищенський район, Черкаська область, Україна
death: 9 maj 1944, д. Бахна, уезд Яссы, Румыния

Porfirій Matvійko narodivsя v 1899-1900 rocі v selі Mlіїv.

Z юnactva pracюvav v pole, pіslя 18 rokіv pracюvav na plodovih rozsadіkah іm. Simirenka.

U 1920-ih rokah odruživsя z Oksanoю Sidorіvnі Derev'яnko.

Viroщuvav urožaй na svoїй zemlі v ur. Seredin Яr і na kolgospі. Za časіv voєnnogo komunіzmu ta NEPu postačav Radяnsьku Vladu zernom. SRSR ne viznav, buv bezpartійnim.

s 2 serpnя 1941 roku potrapiv v nіmecьku okupacію. Protistoяv fašizmu, brav učastь v partizansьkih zagonah. Protяgom 3 rokіv perehovuvavsя vіd SS ta Vermahtu. Pіslя zvіlьnennя Mlієva, na počatku lюtogo 1944, poklikan Petrovsьkim RVK, Ukraїnsьkoї RSR v Červonu Armію. Služiv rяdovim v 861 polku 294 strіlecьkoї divіzії. Vіv boї za pіvdennu Ukraїnu і shіdnu Rumunію. Šturmuvav Umanь, Beršadь і Kam'яnku. Forsuvav rіčki Dnіst і Pіvdenniй Bug.

Porfirій Matvійko geroїčno zaginuv bіlя sela Bahnov v Rumunії pri atacі rumunsьkih vійsьk 9 travnя 1944 roku. Pro щo zrobleno zapis № 2 v spisku bezpovorotnih boйovih vtrat (dod. 40934) Pohovaniй u bratsьkій mogilі bez uvіčnennя. Porfirій Matvійko v spisku soldatіv vіd 29.02.1944, sprяmovanih v 294 SD. Porfirій Matvійko v zvіtі pro boйovі vtrati vіd travnя 1944 roku.

4

5_1/4 <4> ♂ Іван Порфирійович Матвійко [Матвійки]

birth: 2 septembar 1928?, ур. Середин Яр, с. Мліїв, Городищенський район, Черкаська область, Україна
military service: 1950?, Інтинський ВТТ, Комі ACCP, СССР, Старшина
title: 31 oktobar 1983, м. Iнта, Коми АССР, Нагороджений медаллю «Ветеран праці» від імені Президії Верховної ради СРСР
death: 13 jun 2019, Пушкінський район, Санкт-Петербург, Росія

Іvan Matvійko narodivsя v posіvnu, tomu točna data narodžennя nevіdoma. Zapis pro reєstracію provedena 2 veresnя 1928 roku.

Žittя v Ukraїnі

Іvan pogano pam'яtav batьkіv čerez їh važkoї roboti, bačiv їh rіdko. Mav dobrі stosunki z matіr'ю. U 1932-1933 rokah, v perіod Golodomoru mіstivsя v kolgospі іmenі Simirenka. V okupacії nіmecьkimi vійsьkami s 2 serpnя 1941 roku po 6 lюtogo 1944 roku. V okupacії Іvan dopomagav materі po gospodarstvu, ale pіslя 1943 roku, boяčisь potrapiti na roboti v Nіmeččinu perehovuvavsя. Іvan zgaduvav: "Spočatku nіmcі, яk я rozumію, ce buv "Vermaht" spravili normalьne vražennя. Mi ne boяlisя їh, ce buli zvičaйnі čolovіki, bagato z яkih samі ne bažali йti do nas. Ale pіznіše, voni pіšli na shіd, a z nami zališilisя vійsьka "SS", яkih mi boяlisя. Voni trimali žorstku disciplіnu, a mi ne znali щo vіd nih čekati ..."

"Nіmcі postійno hodili do materі za kurяčimi яйcяmi, ce buv їh щodenniй snіdanok. Mi bagato sposterіgali za nimi. Na obrivі rіčki voni často kurili svoї sigareti, a mi šukali nedopalki, щob sprobuvati nіmecьkiй tюtюn."

U 1947 rocі napravleniй do Marіupolя na Stalelivarniй zavod. Polučil specialьnostь - stalevar.

GULAG і Іnta

U 1950 rocі prizvaniй na strokovu službu do lav MVS SRSR, Mіneralьniй tabіr Komі ARSR, m Іnta. Peršі mіsяcі službi prohodili važko. Іvan zvikav do pіvnіčnogo klіmatu. Йogo zagіn zіtknuvsя z dіdіvщinoю, tomu щo mіscevі soldati zamіstь 3 rokіv službi, vіdslužili 6 rokіv. Poznačavsя defіcit kadrіv na pіvnočі.Dosvіd, яkiй Іvan otrimav v Marіupolі dopomіg йomu švidko prosuvatisя po službі і otrimati zvannя Staršini. Vіn komanduvav nevelikimi zagonami і steživ za disciplіnoю soldatіv. Іvan buv blizьkiй do zvannя ofіcera, ale 5 klasіv osvіti ne davali йomu pіdviщennя. V čas službi proяviv sebe z pozitivnogo boku, mav dobrі stosunki z odnoslužіvcamі, akuratno zvertavsя z uv'яznenimi. Pіslя službi spokійno proživav v Іntі razom z nimi. Іvan zgaduvav:

"U Іnte maйže ne bulo uv'яznenih, zasudženih za pobutovimi stattяmi. Maйže vsі buli polіtičnimi, zasudženimi za Statteю 58. Menі zdaєtьsя, я bačiv lюdeй z usіh kraїn svіtu, zustrіčav kіlьka яponcіv ta amerikancіv. Polonenih nіmcіv і soldatіv gіtlerіvsьkoї Nіmeččini bulo nebagato і їh postійno vіdpuskali na volю. Vlada їh kraїn znali, щo voni znahodяtьsя v naših taborah, tomu їh beregli. Naйvažča dolя bula u "zahіdnikіv". Žitelі zahіdnoї Ukraїni ne zvіlьnяlisя і buli navіčno vraženі v pravah. Tі, щo vižili z nih povernulisя dodomu, ale pіslя smertі Stalіna. U v'яznіv bula važka robota, ale bagato hto z nih znahodili v Іntі spokійnu robotu, čerez svoю osvіtu. Mi nіkoli ne spіlkuvalisя z nimi і ne mogli mati nіяkih osobistih kontaktіv z nimi - ce bulo nebezpečno dlя nas."

Іvan ne lюbiv zgaduvati perіod službi і do starostі ne rozpovіdav pro svoю robotu v taborah.Demobіlіzovan v 1953 rocі. Pіslя demobіlіzacії Іvan Matvійko zališivsя v Іntі, pracюvav šoferom na avtomobіlі ZІS-5. Brav učastь v budіvnictvі Іntіnskoe vodonapіrnoї vežі, budіvnictvo šaht і žitlovih mіkroraйonіv, novih dorіg. Odruživsя 14 sіčnя 1954 rocі na Kurkunovoй Olьzі Fedorіvnі, narodilasя dočka. Proživav z družinoю Olьgoю v seliщі Peršiй Gіrsьkiй, poruč z Іntoй. V umovah kraйnьoї pіvnočі, avtotehnіka ne spravlяlasя z robotoю, Іvan zgaduvav:

"Vantažіvki gruzli v snіgu po dverяh, na ceй vipadok poperedu avtokolon йšli robіtniki z lopatami. U hurtovini takož ne spravlяlisя fari і dovodilosя vikoristovuvati palaюčiй gas. U sіčnі і lюtomu postійno trimalasя temperatura nižče 40 gradusіv, tomu vodіяm bulo dozvoleno vipivati mіcniй alkogolь pіd čas roboti. Vse mіsto Іnta stoїtь na bolotі і kožen йogo metr vіdsipaniй tonnami gіrsьkih porіd."

U 1962 rocі narodilasя druga dočka. U 1984 rocі viйšov na pensію. Buv bagato razіv nagorodženiй і vіdznačeniй za sumlіnnu pracю, bіlьše 30 rokіv Іvan vіddav pіvnіč. U 1980, 1987, 1996. narodilosя troє onukіv.

Pensія і pam'яtь

Proživav na pensії v Kostromі, raйon Яkіmanіha. Яk Іvan narodivsя v rodinі selяn, vіn rozbiravsя v tvarinnictvі, viroщuvannі ovočіv, fruktіv, zlakіv. Umіv viroщuvati і zagotovlюvati tюtюn, zbirati med. Lюbiv ribolovlю і aktivno zaйmavsя їй v perіod žittя na pіvnočі. Na pensії v Kostromі mіstiv dvі zemelьnі dіlяnki, яkі obroblяv sam. Zaйmavsя onukami, bagato času provodiv z avtomobіlem Moskvič-412. U 2010 rocі pereїhav do staršoї dočki і pokinuv Kostromu nazavždi. Pomer 13 červnя 2019 r. v Puškіnsьkomu raйonі m Sankt-Peterburga u vіcі 90 (91) rokіv. Pohovaniй u Kolpіno, poruč z Sankt-Peterburgom na Novomu Kolpіnskom kladoviщі.

- Іvan Matvійko(zlіva) v Komі ARSR 1950 - Іvan Matvійko(zlіva) v Komі ARSR 1954