N. / Дед Стефана / Косач - Индекс потомака

щодо походження від Боснійських магнатів-проф. Оглоблин О.П. мав думку що род Косачів,скоріш місцевого походження з Стародубщини.

Рођење: Російська імперія
_MILT: Білоцерківський сотник

_MILT: войсковий товариш Стародубського полку в поч. 18 ст.
Други догађај: шляхтич
Други догађај: Городничий Стародубський(1690-1706)

Но в середине 18 века крестьянские дворы были изъяты из ведения городских властей и пожалованы владельцам Косачам. Их предок, шляхтич Петр Косач, перебравшись в Малороссию в конце 17 века, получил от полковника М.Миклашевского должность «городничего» в г. Стародубе. Впоследствии, его наследники занимали высокие посты в полковой канцелярии, находясь на должностях сотников, полковых писарей, есаулов и судей. Однако, за свою службу больших земельных владений Косачи не получили. Пожалование крестьянских дворов в Бобрике явилось одним из редких проявлений милостей гетманов к этим владельцам. В 1781 году бунчуковому товарищу Петру и поручику Василию Косачам принадлежало в селе 33 крестьянских двора. В Бобрике Косачи построили усадьбу. В начале 19 века их собственность в селе перешла к наследникам – жене полкового квартирмейстера Марфе Петровне Косачевой-Лашкевич и подпоручику Василию Степановичу Косачу. К середине 19 века Косачи продали своих крестьян сининскому помещику, штабс-капитану Владимиру Петровичу Лайкевичу. Впоследствии их хозяином стал сын В.П.Лайкевича - Константин.

http://www.debryansk.ru/~mir17/fio_sel.htm

Петр Косач, 1760–67 и Степан Васильевич Косач, 1757–60. Косачи ведут свой род от "польской короны шляхтича" Петра Косача, вышедшего в Малороссию в кон. XVII в. и служившего в Стародубе "городничим", при полковниках Миклашевском и Скоропадском. Степан Косач, сын бакланского сотника Василия и внук Петра, был сначала писарем полкового суда, затем есаулом и полковым писарем.

• http://mglin-krai.narod.ru/Kazaki/Polk/Pisari.htm

Окрім погарської лінії Петра Косача, була ще й споріднена з нею мглинська (із міста Мглин на Чернігівщині; нині це місто Брянської області Росії). Про те, що ці лінії були певним чином споріднені, свідчить обрання Григорія Степановича, правнука Петра Косача, погарчанина, маршалком мглинського повіту. Документальних даних про те, коли відокремилися ці дві лінії, немає. Олександр Оглоблин вважає, що це, імовірно, відбулося у першій половині 18 століття. Мглинська лінія походить від Йосипа Косача, який, можливо, був сином Петра Косача (або його сина Василя).

Із документів відомо про Матвія (народився близько 1740 року), другого сина Максима Осиповича, губерніального секретаря, військового товариша (1765), абштитованого полкового судді й мглинського війта.

Рођење: ~ 1653

_MILT: сотник Бакланский

_MILT: значковий товариш

Окрім погарської лінії Петра Косача, була ще й споріднена з нею мглинська (із міста Мглин на Чернігівщині; нині це місто Брянської області Росії). Про те, що ці лінії були певним чином споріднені, свідчить обрання Григорія Степановича, правнука Петра Косача, погарчанина, маршалком мглинського повіту.

Документальних даних про те, коли відокремилися ці дві лінії, немає. Олександр Оглоблин вважає, що це, імовірно, відбулося у першій половині 18 століття. Мглинська лінія походить від Йосипа Косача, який, можливо, був сином Петра Косача (або його сина Василя).

Із документів відомо про Матвія (народився близько 1740 року), другого сина Максима Осиповича, губерніального секретаря, військового товариша (1765), абштитованого полкового судді й мглинського війта.

_MILT: полковий суддя стародубського полку згад. 1765 р.
Други догађај: войсковий товариш

_MILT: значковый товарищ

Свадба: <1> ♀ Татьяна Леонтьевна Пилатович (Косач) [Пилатовичи]

Онук Петра Косача та син Василя Косача — Степан Васильович (народився близько 1705 року) — був писарем стародубського полкового суду (1732), згодом — полковим осавулом (1748) та писарем (1757—1763). Як маршал шляхти погарського повіту брав участь у виборах до Комісії законодавчої 1767—1768 років.

Степан Васильович Косач мав кількох синів, з яких відомі Петро, Григорій, Василь і Федір.

Петро Степанович Косач 1763 року заступив батька на уряді полкового писаря, а у 1768—1778 роках виконував обов'язки стародубського полкового судді, відтоді служив бунчуковим товаришем, у 1782—1785 роках став погарським повітовим суддею, 1784 року дістав чин колезького асесора, у 1785—1789 роках за обранням дворянства головував у Новгород-Сіверському верхньому земському суді, а у 1791—1793 роках служив погарським повітовим маршалком.

Григорій Степанович Косач був бунчуковим товаришем, 1782 обраний мглинським повітовим маршалком. Василь Степанович Косач деякий час був на військовій службі, але дослужився тільки до чина підпоручика. 1790 року його обрали головою погарського повітового суду.

Федір Степанович Косач був вахмістром, у цьому чині вийшов у відставку.

• http://uk.wikipedia.org/wiki/Косачі
• http://mglin-krai.narod.ru/Kazaki/Polk/Pisari.htm

* http://shron.chtyvo.org.ua/Kryvosheia_Volodymyr/Henealohiia_ukrainskoho_kozatstva_Bilotserkivskyi_polk.pdf

Свадба: <2> ♀ Наталія Євстафіївна Таран (Косач) [Тарани]

* http://shron.chtyvo.org.ua/Kryvosheia_Volodymyr/Henealohiia_ukrainskoho_kozatstva_Bilotserkivskyi_polk.pdf

Свадба: <3> ♂ Борис Антонович Тришатный [Тришатные]

_FA1: женат с 1780 года
Свадба: <4> ♀ Евдокия Петровна Маньковская (Косач) [Маньковские]

Рођење: 1737

Рођење: 1740
_MILT: войсковой товарищ
_FA1: войт г. Мглина
_FA2: губернский секретарь

Рођење: 1764
Свадба: <5> ♀ Матвіївна Максимович [Максимовичі]

Прадід Лесі, Григорій (народився у 1764 році) оселився у містечку Мглин (тепер — Брянська область РФ, а на той час — крайня північ козацької Чернігівщини). Цей Григорій Матвійович Косач був сином Матвія Косача (1740 року народження), губернського секретаря, і перейняв саме цю батькову «службу».

• http://incognita.day.kiev.ua/ditinstvo-ta-rodovid-lesi-ukrayinki.html

Григорій Степанович Косач був бунчуковим товаришем, 1782 обраний мглинським повітовим маршалком.

Петро Степанович Косач 1763 року заступив батька на уряді полкового писаря, а у 1768—1778 роках виконував обов'язки стародубського полкового судді, відтоді служив бунчуковим товаришем, у 1782—1785 роках став погарським повітовим суддею, 1784 року дістав чин колезького асесора, у 1785—1789 роках за обранням дворянства головував у Новгород-Сіверському верхньому земському суді, а у 1791—1793 роках служив погарським повітовим маршалком.

В середине 18 века крестьянские дворы были изъяты из ведения городских властей и пожалованы владельцам Косачам. Их предок, шляхтич Пётр Косач, перебравшись в Малороссию в конце 17 века, получил от полковника М.Миклашевского должность «городничего» в г. Стародубе. Впоследствии, его наследники занимали высокие посты в полковой канцелярии, находясь на должностях сотников, полковых писарей, есаулов и судей. Однако, за свою службу больших земельных владений Косачи не получили. Пожалование крестьянских дворов в Бобрике явилось одним из редких проявлений милостей гетманов к этим владельцам. В 1781 году бунчуковому товарищу Петру и поручику Василию Косачам принадлежало в селе 33 крестьянских двора. В Бобрике Косачи построили усадьбу. В начале 19 века их собственность в селе перешла к наследникам – жене полкового квартирмейстера Марфе Петровне Косачевой-Лашкевич и подпоручику Василию Степановичу Косачу. К середине 19 века Косачи продали своих крестьян сининскому помещику, штабс-капитану Владимиру Петровичу Лайкевичу. Впоследствии их хозяином стал сын В.П.Лайкевича - Константин.

http://www.debryansk.ru/~mir17/fio_sel.htm

Свадба: <6> ♀ Гафия Ивановна Рославець [Рославці]

Троюрідний прадід Лесі Українки. Василь Степанович Косач деякий час був на військовій службі, але дослужився тільки до чина підпоручика. 1790 року його обрали головою погарського повітового суду.

Свадба: <7> ♀ N. Павловна Лобысевич (Косач) [Лобысевичи]

Федір Степанович Косач був вахмістром, у цьому чині вийшов у відставку.

В 1786 году они были переведены в разряд государственных крестьян. Остальные дворы раскупили частные владельцы, выходцы из полковой старшины — Афанасий Случановский, Александр Скоруппа и Федор Косач. Двое последних проживали по соседству с Ерёминым: Александр Скоруппа имел усадьбу в селе Алефино, а Федор Косач — в Невзорово. Впоследствии, их владения в Еремино перешли по наследству к детям — штаб-ротмистру Михаилу и штабс-капитану Павлу Александровичам Скоруппам и подпоручику Андрею Федоровичу Косачу, а от него к детям Николаю и Любови.

• http://www.debryansk.ru/~mir17/fio_sel3.htm

Свадба: <8> ♂ Пётр Фёдорович Лишень [Лишины] d. 1766

дочь Стародубовского полкового писаря