Анна Ивановна Огранович - Индекс потомака
Из пројекта Родовид
2
31/2 <1+1> ♂ Павел Иванович Булюбаш [Булюбаши]Ж. (с 1789 г.) Марфа Степановна Томара, дочь Степана Васильевича Томары (род. 2.08.1719 г. в х. Коврае, с 1737 г. бунчуковый товарищ, с 1784 г. коллежский советник, + до 6.06.1794 г.) и Анны Васильевны Кочубей (дочь полковника Полтавского, вышла замуж против воли отца, за что лишена наследства).
Повітовий маршал полтавського дворянства Павло Іванович Булюбаш в с.Гриньки Полтавської губернії теж мав великий маєток. Як підкреслює О.Лазаревський, П.І.Булюбаш “пользовался уваженіемъ и почётомъ въ своёмъ дворянскомъ округу”. О.Лазаревський описує садибу й будинок П.І.Булюбаша: “Маршальская комната, по обычаю того времени, была увешана по стенамъ портретами Богдана Хмельницкаго и бывшихъ после него гетмановъ малороссійскихъ, а также и другихъ народныхъ героевъ; тутъ же висело по стенамъ и старинное, оправленное въ серебро и бронзу козачье и турецкое оружіе, тутъ и аттрибуты бывшей козачьей власти, бунчукъ и булава”. У 30-ті роки XIX ст. повітовий маршал П.І.Булюбаш переїхав з родиною з с.Гриньки до м.Лубен і “перевёз весь дом с музыкантами, прислугою, охотниками, рыбалками, пушками и пр.”, оскільки він будував тут повітову аптеку.
Музичні колективи утримували також представники козацької старшини Булюбаші, Лизогуби, Галагани, Томари, Селецькі, Лукашевичі та інші. Так, родич М. Лисенка Петро Булюбаш ще на початку XIX ст. утримував духовий оркестр, який грав під час панських сніданків та обідів, а також на балах, де поміж витонченими європейськими танцями лунали "метелиця" і "журавель". Оркестрова музика в панських маєтках – це не тільки серйозні симфонічні твори, а й танцювальна музика, яка лунала на чисельних балах та танцювальних вечорах. Улюбленими танцями панської верхівки були й українські народні танці – "метелиця", "голубець", "козачок", "горлиця", "журавель". О. Васюта зазначає, що названі українські танці виконувались на петербурзьких балах у XIX ст. [1, 53]. Т. Шеффер свідчить, що "горлицю" танцювали в Кибинцях у Д. Трощинського, а у Булюбаша в Гриньках – "метелицю" і "журавля".
Дві музичні стихії виколисували змалечку майбутнього композитора. Одна – класична – у родині, яка добре пам'ятала кріпацький оркестр материного діда Петра Булюбаша.
3
коллежский советник; статский советник;
30 ноября - 5 мая 1888 действительный статский советник Булюбаш Александр Петрович (ск. 1889).
Микола і Марія Булюбаши - двоюрідні дід і баба композитора Миколи Віталійовича Лисенка.
Перше виховання нашого композитора було поведене на аристократичний лад: чиста французька мова, вишукані манери, танці, уміння невимушено триматися у вітальні—ось що вимагалось від дитини … Відомий поет Фет, який служив у тому ж Орденському полку [що й батько Миколи], навіть дорікав матері Лисенка, що вона вчила сина спершу азбуки французької, і взявся сам учити його російської.
Але противагою до цього стала любов до українського побуту двоюрідних діда та бабуні Миколи — Миколи та Марії Булюбашів, які не мали своїх дітей та плекали онука від щирого серця.
"Двоюрідний дід Миколи, М. П. Булюбаш … був маршалком і впливовою в повіті людиною; він інакше не говорив, як по-українському, обожнював свого онука, який одержав своє ім'я в честь його … сам любив і дорожив національною простотою … Жінка його, бабуня Миколи Віталійовича, Марія Василівна, була найдобрішою істотою … любила українські пісні, розповіді і навіть казки" (Михайло Старицький).
Олена Пчілка в нарисі про Миколу Лисенка згадує, що бабуся композитора Марія Василівна Булюбаш доводилася сестрою “славетному полтавцю математику Остроградському”. Вона була дружиною Миколи Петровича Булюбаша — діда по матері Миколи Віталійовича Лисенка. В їхньому будинку в селі Гриньках виховувався майбутній композитор. Гриньки розташовані неподалік від Устимівки Кременчуцького повіту, звідки походила мати нашого видатного вченого. Марія Василівна кохалася в українських піснях і часто зимовими вечорами запрошувала дівчат-покоївок співати. “Можливо, що через ті хори українська пісня найперше влилася чулою і дужою хвилею в серце малого Миколи”, — зазначає Олена Пчілка.
З оточення Сахно-Устимовичів слід згадати Андрія Федоровича Лук’яновича — доброго знайомого Івана Котляревського і Тараса Шевченка. Лук’янович був сватом дядькові Михайла Васильовича Прокопу Андрійовичу (тому самому, що свого часу змусив Михайла опановувати науку, а не військову справу).
У селі Устимівці Кременчуцького повіту був також маєток Диздаревих, з якими родичались Остроградські й Сахно-Устимовичі (молодший брат Михайла Васильовича Андрій перебував у шлюбі з Марією Павлівною Диздаревою). Диздареви походили від Мустафи, колишнього диздаря — коменданта турецького міста Очакова, який прийняв православну віру, отримавши ім’я Парфентій, вступив у Запорозьке військо й дослужився до чину обозного Полтавського полку (1660). Пилип Павлович Диздарев (брат Марії Павлівни), 1797 року народження, закінчив С.-Петербурзьку медико-хірургічну академію, працював лікарем спочатку в Одесі, а потім — на Полтавщині. Під час епідемії холери 1831—32 років у Полтаві й Полтавському повіті, а 1833-го у м. Старому Санжарові “для лікування стражденних діяв усюди не тільки порадами та приписами лікувальних засобів, а і власними зусиллями допомагав рятувати життя”. Згодом його обрали депутатом дворянства Кременчуцького повіту. Його син (племінник Михайла Васильовича) Олександр Пилипович був протягом 1884—94 років Кременчуцьким міським головою, попечителем Кременчуцького реального училища, почесним мировим суддею. За постановою думи, в її залі розмістили його портрет за послуги, які він зробив для міста.
4
161/4 <7+3> ♀ Елизавета Ивановна Булюбаш (Малама) [Булюбаши]5
Свадба: <8> ♀ Ольга Александровна О’Коннор (Лысенко) [О’Коннор]
Свадба: <9> ♀ Ольга Антоновна Липская (Лысенко) [Липские]
Смрт: 6 новембар 1912, Киев
Смрт: помер в дитинстві
Свадба: <10> ♂ Михайло Петрович Старицький [Старицькі] b. 2 децембар 1840 d. 14 април 1904
Смрт: 1910
6
251/6 <18+10> ♀ Оксана Михайлівна Старицька (Стешенко) [Старицькі]Свадба: <11> ♂ Іван Матвійович Сердешний Січовик Світленко Стешенко [Стешенки] b. 24 јун 1873 d. 30 јул 1918
Смрт: Казахстан
Смрт: 1941, СССР
Смрт: 1879, померла немовлям
Смрт: умер в малолетстве
Смрт: 1964
Смрт: 1968
Богдана Хмельницького». Про цю ж історію як про сімейну версію пише в коментарях і Р. Пилипчук.
Смрт: 1946
Смрт: 1921
7
Смрт: 30 децембар 1987, Київ, УРСР, СРСР
Смрт: 22 септембар 1938, СССР
Смрт: ~ 1939, Нагаєва бухта, РРФСР, СРСР