Иван Яковлевич Шрамко b. 1770 - Индекс потомака

Рођење: 25 април 1885, Капустинці, Пирятинський уїзд, Полтавська губернія, Російська імперія
Хришчанство крштење: >25 април 1885, Капустинська церква Архістратига Михаїла, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Свадба: <6> ♂ Григорій Олександрович Сербин Андрусенко [Андрусенки] b. 1886 d. 1957, Капустинская церковь Архистратига Михаила, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя
Смрт: 25 јануар 1975, Київ, УРСР, СРСР
Сахрана: >25 јануар 1975, Новосілківське кладовище, Київ, УРСР, СРСР

Приписна козачка села Капустинців. В дитинстві наймитувала у поміщика Козаківського (Козакевича?).

Після одруження кілька років не могли завагітніти і народити дитину, за що їй дорікала свекруха. Набула свою єдину дочку Галину, коли чоловік був на війні і від нього не було жодних відомостей, були підстави вважати його загиблим. Набула від односельця, сільського вчителя і відомого гуляки-бабія. Після повернення додому чоловік Григорій (Грицик) дізнався, що у жінки дитина від іншого і думав з неї розлучатися, до чого спонукала мати, постійно звертаючи увагу на те, що дитина не його, але згодом помирився, бо все життя її дуже любив, за спогадами односельців "носив на руках", на неї деякий час за це ображався потім прийняв дочку як рідну. Серед спогадів односельців - про те як разом з чоловіком працювала на видобутку торфу при німцях і він їй всіляко допомагав.

Також розповідала наступну історію про колективізацію 1929-1932 рр. В хаті забрали практично все - в т.ч. перини і подушки, а також єдину корову, яка була у сім'ї. Коли в хату прийшли забирати майно. то в хаті були діти, батьки були у полі. Повернувшись з поля вона вжахнулася і пішла у район (мабуть у Драбів) до начальника - що ж ви робите? Залиште хоча б корову. Начальник згодився, що це занадто і видав їй бумагу про те, що вона має право залишити у себе корову. З цим дозволом вона по свіжим слідам кинулась шукати куди забрали її корову. Знайшла її недалеко, через 2-3 села. Зайшла в двір - там на прив'язі її корова. Зайшла в хату - там на печі лежать її перини і подушки, а також дещо інше з її майна, а за столом сидить "мордоворот", чи то міліціонер чи то якийсь партійний активіст. Вона йому показала дозвіл районного начальства, що вона має право повернути собі корову - той був дуже невдоволений, але корову змушений був повернути. Потім під час голоду ця корова завдяки своєму молоку спасла членам сім'ї життя. Також у Агафії Олексіївни було намисто з золотими дукачами, які вона в 1932-1933 рр. виносила у район, купляючи сім'ї продукти.

+ + +

Упокой Боже Агафію і прости їй вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини її, разом з її рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи їй причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія

Рођење: 25 август 1916, Капустинці, Пирятинський уїзд, Полтавська губернія, Російська імперія
Хришчанство крштење: ~25 август 1916, Капустинська церква Архістратига Михаїла, Пирятинський уїзд, Полтавська губернія, Російська імперія
Свадба: <8> ♂ Семен Павлович Бублик [Бублики з Капустинець] b. 25 април 1909 d. 18 април 1995, Капустинцы, USSR, Sowjetunion
Смрт: 18 новембар 1990, Київ, Україна
Сахрана: >18 новембар 1990, Київ, Україна

Єдина дочка у матері, чоловік матері Григорій не був її рідним батьком однак прийняв як рідну і дав власне прізвище.

Зі спогадів чоловіка, Семена Павловича Бублика, "Наша родословна":

"В 1935 році я закінчив інститут. Мене, як кращого випускника, було залишено в аспірантуру, на наукову роботу. В 1936 році вже почав і працювати. Цей рік особливо був для мене знаменним — в ньому був положений початок моєі власноі сім'і, я одружився. Взяв собі за дружину чарівну, милу дівчину і вродою, і душею — Ганну Григорівну Андрусенко. Народилась вона 25 серпня (ст.стіль) 1916 року. Односельчанка. Галя одна була в батьків Григорія та Агафіі, але не балувана, з шести років вже приучена до роботи в своєму мізерному господарстві. Закінчивши Капустинську семирічну школу, а потім Прилуцький педагогічний технікум вона була направлена вчителькою в рідне село, тоді ми і побрались."

За спогадами рідних Ганна Григорівна під час окупації 1940х рр. була в Києві, взяла дітей і перебралася до батьків у село Капустинці. Ні вона ні діти не постраждали. В домі квартирували німці, які знаючи що перед ними сім'я радянського офіцера і партійного комуніста разом з тим їх не чіпали, більш того - часом пригощали дітей шоколадом, тобто дійсність нерідко відрізнялась від образу, який поширювала тогочасна пропаганда.

Після війни жила, працювала і померла в Києві.

+ + +

Господи Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас грішних!

Рођење: 26 јун 1970, Київ, УРСР, СРСР
Смрт: 7 март 2022, Київ, Україна