Игнатий Стоян - Индекс потомака

Нащадок старих козацько-християнських родів краю. Син Павла Іванова Карпенка, приписного козака села Капустинців і його жони Уляни Ігнатієвої.

Голова колгоспу у селі Капустинці. Сімейний переказ деяких односельчан зберіг історію про те, що в 1941 році він разом з вчителем Яковом Павловичем Бубликом зустрічали німців хлібом-сіллю при в'їзді в село. Враховуючи поширену практику того часу це могло бути зроблено за завданням партії, з метою організації радянського підпілля на місцях. Також це могло бути зроблене за власною ініціативою, щоб налаштувати німців більш лояльно до місцевого люду і зменшити кількість жертв серед мирного населення. На підтвердження цієї версії говорить також те, що і Яків Бублик і Іван Карпенко як могли з Божою поміччю пережили війну, в коллабораціонізмі не звинувачувалися і жили у селі ще багато років, залишили по собі переважно гарні спогади.

Короткі спогади про нього і його життя і трудовий шлях були розміщені на стіні краєзнавчого музею села Капустинці, заслуга у цьому належить капустинському вчителю і краєзнавцю, одному з засновників музею і його родичу, чоловіку двоюрідної сестри Федору Федоровичу Перешивці.

Замітка в краєзнавчому музеї села Капустинців

"Спогади бувшого голови колгоспу в с. Капустинцях Карпенка Івана Павловича, народження 1903 року тепер пенсіонер.

Щоб писати спогади про організацію колгоспу "Нове життя" я хочу згадати про організацію в селі сільськогосподарського товариства, яке називалось кредитова кооперація, яка була організована в 1927 р. Вона була призвана допомагати бідним селянам у придбанні сільськогосподарського реманенту, тяглової сили, посівного матеріалу, будівельного матеріалу та допомагати кредитами.

В той же час будувалася Капустинська середня школа. С-г. кооперація постачала всі необхідні будівельні матеріали, покрівлю, лісоматеріал, цвяхи, скло, цеглу тощо.

Я був членом правління цієї с-г. кооперації, скарбником та продавцем і закупщиком с-господарської продукції: зерна, худоби, а головою цієї кооперації був житель с.Капустинець Кулінський Іван Ігорович, який жив в м.Пирятині. Рахівником товариства був Чуприна І.О.

От одного разу, в жовтні 1928 року, перебуаючи в конторі с-г. кооперації, Кулінський Іван Ігорович і я обговорювали справи своєї роботи, що ми зобов'язані допомагати колгоспам, а самі до цього часу не члени колгоспу. До нас приєднався Кайданник Грицько Пилипович. Ми втрьох дійшли до згоди, що треба організувати с-г. артіль. Я взяв листок паперу і написав список бажаючих вступити в артіль. Першим у списку був я, потім Кулінський Іван Ігорович, Кайданник Григорій Пилипович, а далі доручили мені записувати селян. Ми договорились, що треба записувати і бідняків, і середняків. За жовтень місяць записалось до 30 сімей, що вже відповідало вимогам статуту с.-г. артілі. Ми підписались під статутом і послали в райвиконком. Статут був затверджений і вже з листопада місяця наша артіль фактично і юридично існувала. На перших зборах обрали правління. Головою артілі обрали мене. Членами правління:

• Кулінський Іван Григорович був заступником голови;
• Кулінський Іван Ігорович
• Ганжа Степан Левкович
• Красножон Василь Прокопович

Ми думали, що жити треба всім в одному дворі і тому з весни 1929 р. приступили до будівництва двохквартирних хат. За літо збудували три хати для шести сімей, побудували сарай на худубу, клуню, комору, свинарник, викопали колодязь. Місце для двору вибрали на полі де тепер т-на бригада. Уборку хліба проводили вручну і частково жатками. Хліб до двору звозили копами і молотили в дворі. Вся робота йшла так хороше, так дружньо, що всі роботи були зроблені вчасно. Всі люди працювали гарно, були веселі і на роботі завжди лунали пісні. У той рік уродила гарна картопля. Помню, як сьогодні завезли картоплі Микитасю Авраму три горби то він і його баба перелякались, бо в них ніколи такої кількості не було, бо бідному селянину треба було відробити долинку куркуля, щоб накопати картоплі."

+ + +