Михаил Васильевич Белозерский - Индекс потомака

Из пројекта Родовид

Особа:758925
Generation of a large tree takes a lot of resources of our web server. Anonymous users can only see 7 generations of ancestors and 7 - of descendants on the full tree to decrease server loading by search engines. If you wish to see a full tree without registration, add text ?showfulltree=yes directly to the end of URL of this page. Please, don't use direct link to a full tree anywhere else.
11/1 <?+?> ♂ Михаил Васильевич Белозерский [Белозерские]
Свадба: <1> ♀ Мотрона Василівна Силевич [Силевичі]

2

21/2 <1+?> ♀ Александра Михайловна Белозерская (Кулиш) [Белозерские]
Рођење: 23 април 1828, Мотроновка, Борзненский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
Свадба: <2> ♂ Пантелеймон Олександрович Куліш [Куліші] b. 7 август 1819 d. 14 фебруар 1897
Смрт: 23 јун 1911, Российская империя
украинская писательница, псевдоним: Ганна БАРВИНОК;

из старинной украинской аристократической семьи (возможно Белозерские князья).

[1]
32/2 <1+1> ♂ Микола Михайлович Білозерський [Білозерські]
Перші міграції представників роду до Санкт-Петербурга були пов´язані з отриманням спеціальної освіти. Зокрема, для навчання у ІІ Кадетському корпусі до Петербурга були відправлені сини Михайла Васильовича Микола, Олександр і Олімпій. Відзначимо, що можливість безкоштовного навчання вони отримали через протекцію О. Кочубея, який надавав допомогу вдові М. В. Білозерського Мотроні Василівні через родинні зв´язки.
43/2 <1+1> ♂ Олександр Михайлович Білозерський [Білозерські]
Перші міграції представників роду до Санкт-Петербурга були пов´язані з отриманням спеціальної освіти. Зокрема, для навчання у ІІ Кадетському корпусі до Петербурга були відправлені сини Михайла Васильовича Микола, Олександр і Олімпій. Відзначимо, що можливість безкоштовного навчання вони отримали через протекцію О. Кочубея, який надавав допомогу вдові М. В. Білозерського Мотроні Василівні через родинні зв´язки.
54/2 <1+1> ♂ Олімпій Михайлович Білозерський [Білозерські]
Перші міграції представників роду до Санкт-Петербурга були пов´язані з отриманням спеціальної освіти. Зокрема, для навчання у ІІ Кадетському корпусі до Петербурга були відправлені сини Михайла Васильовича Микола, Олександр і Олімпій. Відзначимо, що можливість безкоштовного навчання вони отримали через протекцію О. Кочубея, який надавав допомогу вдові М. В. Білозерського Мотроні Василівні через родинні зв´язки. Варто відзначити, що активну участь у діяльності Громади приймалипредставники молодшої гілки роду: Василь Михайлович (редактор “Основи”),його сестри Надія та Олександра, а також молодший брат Олімпій. Важливоюпостатю комунікативної мережі залишався чоловік О. БілозерськоїПантелеймон Куліш.
65/2 <1+1> ♂ Віктор Михайлович Білозерський [Білозерські]
В кін. 1840-х рр. у зв´язку із навчанням молодших братів в Кадетському корпусі, до Петербурга перебирається старший син Мотрони Василівни Віктор Михайлович Білозерський. Він відіграв важливу роль у долі кирило-мефодіївців після викриття товариства навесні 1847 р.: займався справами молодшого брата Василя Білозерського та зятя Пантелеймона Куліша, які підчас слідства знаходились у Петропавлівській фортеці, підтримував молодшу сестру Олександру Білозерську-Куліш. Згодом Віктор допомагав звільнити із заслання П. Куліша, опікувався долею М. Костомарова. Наприкінці 1850-х рр. Віктор повернувся до родового маєтку Мотронівки, але контакти зрідними, що знаходились у Петербурзі, не переривав.
76/2 <1+1> ♀ Надія Михайлівна Білозерська [Білозерські]
Свадба: <3> ♂ Матвій Терентійович Номис Симонов [Симонови] b. 17 новембар 1823 d. 26 децембар 1900
Варто відзначити, що активну участь у діяльності Громади приймалипредставники молодшої гілки роду: Василь Михайлович (редактор “Основи”),його сестри Надія та Олександра, а також молодший брат Олімпій. Важливоюпостатю комунікативної мережі залишався чоловік О. Білозерської Пантелеймон Куліш.

Петербурзький період в житті Надії Михайлівни Білозерської розпочавсяпісля її розлучення з Миколою Забілою. Завдяки подружжю Кулішів вонаувійшла до кола петербурзької української інтелігенції. Відомості про цейперіод життя Надії Михайлівни знаходимо у спогадах Ганни Барвінок: “Тодісаме розгорілась наша робота. І завели і типографію українську, і магазинукраїнських мод, і вишивок, українських сорочок і таке інше. І на Кавказвишивки посилали. І дівчину з Києва у свій магазин прийняли, я грамоті учила,сестра всяким штукам” [9, С. 20]. У Петербурзі Н. Білозерська-Забіла познаймилася та зійшлася у невінчаному шлюбі з літератором та видавцем М. Симоновим-Номисом. Одна з чотирьох дочок Надії Михайлівни від цьогошлюбу, Надія Кибальчич, стала відомою українською письменницею.


Вероятно, копия Записи 270325
87/2 <1+1> ♀ Александра Михайловна Белозерская [Белозерские]
Варто відзначити, що активну участь у діяльності Громади приймалипредставники молодшої гілки роду: Василь Михайлович (редактор “Основи”),його сестри Надія та Олександра, а також молодший брат Олімпій. Важливоюпостатю комунікативної мережі залишався чоловік О. БілозерськоїПантелеймон Куліш.

3

91/3 <7+3> ♀ Надія Матвіївна Наталка Полтавка Симонова (Кібальчич) [Симонови]
Рођење: 1856, Лубни, Полтавська губернія, Російська імперія
Свадба: <4> ♂ Костянтин Іванович Кибальчич [Кибальчичі]
Смрт: 1918, УНР

4

101/4 <9+4> ♀ Надежда Константиновна Кибальчич [Кибальчичи]
Рођење: 8 мај 1878
Смрт: 19 септембар 1914
Кибальчич, Надія Костянтинівна (8.05.1878 р., м.Ясногород Житомирської області - 19.09.1914 р. м.Кагарлик Київської області), українська поетеса, прозаїк.

У золотавому промінні італійського сонця міниться море, хлюпочуть хвилі перед очима української письменниці Надії Кибальчич. Вона сидить сумна і самотня, чекаючи звістки з рідної України. Щоправда, вимушене перебування на італійській землі вже кінчається - одужує чоловік, і вони знову повернуться на Полтавщину. Народилася Н. К. Кибальчич в містечку Ясногород на Житомирщині в письменницькій родині. Дід її по матері - відомий фольклорист і письменник Номис (М. Т. Симонов). Виступала в літературі із спогадами, нарисами, оповіданнями і п'єсами й мати Надії Костянтинівни - Надія Матвіївна Кибальчич (псевдонім Наталка Полтавка). Хрещеною матір'ю дівчинки була письменниця Ганна Барвінок (О. М. Білозерська-Куліш). Отже виховувалася Надія Кибальчич у добрих патріотичних традиціях роду Симонових Білозерських. В 1894 році майбутня письменниця закінчила Лубенську гімназію і одружилася з лікарем Козловським. За свої демократичні переконання вона зазнала матеріальних нестатків. Її разом з чоловіком заарештовували, кидали до тюрми. Перебування у в'язниці підірвало здоров'я її чоловіка. В 1905 році його вдалося вивезти на лікування до Італії. Тут подружжя пробуло понад п'ять років. Друкуватись Надія Кибальчич почала з 1899 року. В журналах та альманахах з'явилися її віршовані твори. Під впливом Лесі Українки, з якою вона перебувала в дружніх стосунках, Н. Кибальчич висловлює в окремих своїх поезіях надію на визволення трудящих від соціального гніту. Після повернення з-за кордону Н. Кибальчич оселяється на Київщині, пише ряд поезій, оповідань, спогадів-вражень про італійське життя. 1913 року виходить у світ перша збірка віршів під назвою "Поезії", а через рік книжка оповідань. Тематика творів Надії Кибальчич досить різноманітна. Її хвилювала соціальна нерівність і незахищеність, а особливо доля дитини. Надія Костянтинівна тонко відчувала природу і опоетизовувала її. Найвідоміший твір Надії Кибальчич для дітей - казка "Спогади кота Сивка". З цієї казки, а також з оповідання "Як я колись й собі хотіла писати історію" діти дізнаються багато цікавого про життя тварин, їхню поведінку. Письменниця переконує нас в тому, що кожна жива істота, кожна тварина має свою вдачу, свої звички, особливості й потребує не лише їжі й тепла, а й ласки, уваги, любові. Ідеал письменниці - гармонія природи, живого світу і людської душі. Довгі роки твори Надії Кибальчич не перевидавалися, а тому й невідомі. Лише зараз, у час відродження української культури, вони повертаються до нас

Добављено из "https://sr.rodovid.org/wk/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%B1%D0%BD%D0%BE:ChartInventory"