Прокопій Євстафійович Гоголь - Индекс потомака
Из пројекта Родовид
2
21/2 <1> ♂ Иван (Ян) Яковлевич Гоголь [Гоголи]_FA2: священник Успенской церкви села Кононовки, Лубенского полка
3
31/3 <2> ♂ Демьян Иванович Гоголь-Яновский (Яновский) [Гоголи-Яновские]_FA1: священик Успенской церкви села Кононовка (1731)
4
41/4 <3> ♂ Опанас Дем'янович Гоголь-Яновський [Гоголі-Яновські]_MILT: секунд-майор в отставке
Свадба: <1> ♀ Татьяна Семёновна Лизогуб (Гоголь-Яновская) [Лизогубы] b. 1743 d. 1835
Смрт: 1798
Походив Панас Яновський із священицької родини села Кононівка Лубенського повіту. Він здобув добру освіту в Київській академії, володів, крім української й російської мов, латиною, польською, грецькою й німецькою мовами. Навчав цих мов дітей заможних і знатних дідичів, зокрема й свою майбутню дружину Тетяну Семенівну, доньку бунчукового товариша Семена Семеновича Лизогуба.
За родинним переказом, Панас Дем’янович одружився з Тетяною Лизогубівною всупереч волі її батьків, викравши наречену з батьківського дому [3, с.30,38]. Лизогубам був небажаний шлюб їхньої доньки з простим поповичем Панасом Яновським, бо самі вони належали до дуже знатного роду: Тетяна Семенівна була праправнукою гетьмана Петра Дорошенка, правнукою гетьмана Івана Скоропадського, онукою переяславського полковника Василя Танського. Тому тільки через багато років після одруження Тетяни Лизогуби змирилися з доньчиним вибором. Ольга Василівна Гоголь-Головня, сестра письменника Миколи Гоголя, стверджувала, що після одруження Тетяна Семенівна й Панас Дем’янович Яновські ще протягом деякого часу жили в Кононівці й лише згодом переїхали до хутора Купчиного на Миргородщину (цей хутір за різних часів протягом XVIII століття мав кілька назв – Купчинський, Купчинівський, Лизогубівський, Говтва, Яновщина, Василівка). І справді, 1757 року, вже служачи полковим канцеляристом Миргородського полку в містечку Сорочинці (там було полкове правління), Панас Яновський підписував деякі документи все ще як житель села Кононівка [4, арк.72].
Із 8 січня 1756 року Панас Дем’янович служив миргородським полковим канцеляристом, а з 8 вересня 1758 року до 1759 року – військовим канцеляристом у Генеральній Військовій канцелярії в Глухові. Це був типовий шлях, який проходила молодь із української адміністративної еліти. Згодом, упродовж трьох років П. Яновський, служив у Миргородській лічильній комісії, а далі знову повернувся військовим канцеляристом до Генеральної канцелярії. Саме в 50-х – 60-х роках, як свідчить родинний архів Гоголів-Яновських, Панас Дем’янович часто доставляв листи козацької старшини з Глухова до Сорочинців і в зворотному напрямку.
Други догађај: священик у селі Кононівка,Лубенського повіту,Київської протопопії
Свадба: <2> ♀ Дар'я Стефанівна ? (Яновська) [?] b. ~ 1749
5
Други догађај: коллежский асессор 1805 при отставке(хорунжий Миргородского повета (1815-1818)
Свадба: <3> ♀ Марія Іванівна Косяровська (Гоголь-Яновська) [Косяровські] b. 1792 d. 1868
Смрт: 1835
в 1781 его дед С.С.Лизогуб "отступным письмом" отдал внуку хутор Купчинский.
в 1780 из значковых товарищей переведен в корнеты, 1797 - титулярный советник, 1799 - служил в "Малороссийском почтамте", коллежский асессор 1805 при отставке; хорунжий Миргородского повета (1815-1818). Владел хутором Купчинским, переименован в ВасильевкуДруги догађај: священик у селі Олефірівка Миргородського повіту
Свадба: <4> ♀ ? (Яновская) [?]
Други догађај: священник села Кононовка
6
151/6 <8+4> ♂ Максим Саввич Яновский [Яновские]Смрт: Российская империя
Место становања : од децембар 1828, Санкт-Петербург, Російська імперія
Место становања : од децембар 1836, Париж, Франція
Место становања : од март 1837, Рим
Смрт: 4 март 1852, Москва, Російська імперія
Смрт: 1844
Смрт: 1893, Полтава
7
191/7 <15> ♂ Николай Максимович Яновский [Яновские]Свадба: <7> ♀ Мария Александровна Пушкина (Быковa) [Пушкины] b. 5 јул 1862 d. 9 септембар 1939
Смрт: 31 децембар 1918, Полтава, расстрелян большевиками
Офицер гвардии, участник Русско-турецкой войны и освобождения Болгарии, награжден золотым оружием. Расстрелян чекистами в Полтаве.
Старшая Ольга Владимировна вышла замуж за Менжинского Николая Александровича. У них родилась дочь Мария, которая умерла в раннем детстве, не достигнув года.
Младшая Анна Владимировна (1887-1964) вышла замуж за Цивинского Александра Иосифовича. В 1909 году родилась дочь Елена. Она вышла замуж за Тимченко Григория Ивановича. В 1940 году у них родилась дочь Наталья,которая вышла замуж за Белана Игоря Ивановича. У них есть дочь Анна.
Свадба: <9> ♀ Надія Миколаївна [?]
Свадба: <10> ♀ Варвара Михайлівна Булдовська [Булдовські] b. 1884 d. 1955
Смрт: 1921
Окончил Полтавский кадетский корпус и Николаевское кавалерийское училище. Служил в кавалерийском полку, был произведён в офицеры. Вышел в отставку. Жил в Яновщине и занимался хозяйством. Был предприимчивым землевладельцем.
В общественной жизни был видным земским деятелем. Сначала начальник Полтавского уезда, затем член Полтавской земской управы. Ратовал за новшества в земледелии, был «левым». Редактировал газету Левого направления «Полтавщину».
Вместе с первой женой Надеждой Николаевной сотрудничал в музыкальном училище и в дирекции бывшего Русского музыкального общества.
Из воспоминаний современников знаем, что с первой женой Надеждой Николаевной Василий Яковлевич жил плохо. Красавица Надежда предпочла мужу директора Полтавского музучилища Дмитрия Владимировича Ахшарумова. Он часто приезжал в усадьбу к Головни, подолгу гулял с Надей аллеями парка, игнорируя Василия Яковлевича. Тот очень страдал. В итоге развёлся с женой. Переехал в Полтаву. Часть земли в Яновщине продал Кочубею, часть оставил сыну Сергею. Вторично женился на Варваре Михайловне Булдовской (1884-1955 гг.).
8
291/8 <19> ♂ Иван Николаевич Яновский [Яновские] 222/8 <16+7> ♂ Александр Николаевич Быков [Быковы] 233/8 <16+7> ♀ Елизавета Николаевна Быкова [Быковы]Упізнаю й цю прекрасну молоду жінку, яку вчені необачно назвали «Невідома в блакитній сукні», позначивши номером 127. Це — Віра Василівна Чарниш! Вона була подругою юності моєї бабусі — Єлизавети Василівни Гоголь, у заміжжі Бикової. Ольга Василівна Гоголь розповідала журналістам, що Шевченко подовгу жив у сусідньому селі в генерала Василя Івановича Чарниша. На замовлення генерала, він малював портрети його дітей і робив для них копії портрета їхнього предка.
Я розцілувала Софію Миколаївну, подякувавши за цінні відомості. Імена Василя Івановича Чарниша, його дочки Віри Василівни, як і назва їхнього маєтку — Товсте, — жодного разу не згадуються у біографії Шевченка.Смрт: 1944
Учился в Полтавском музучилище, где преподавала его мать. За «левую» деятельность отца, редактировавшего газету «Полтавщина», терпит притеснения и вынужден уйти из 6-го класса и поступить вольнослушателем на экономическое отделение Киевского коммерческого института. Затем перевёлся в действительные студенты, выдержав экзамен экстерном при коммерческом реальном училище. С 1915-1918 гг. работал в управлении Львовского округа путей сообщения. Служил в различных организациях и ведомствах. Из-за болезни (острый суставный ревматизм и уплощение лёгкого) вынужден постоянным местом жительства избрать Крым, Феодосию, где и служил. В 1935 году признан инвалидом третьей группы. Умер в 1944 году в Феодосии.
Жена Шофа Нина Александровна умерла в 1966 году. Детей не было.
Смрт: 20 јул 1957, Київ
Свадба:
Свадба: <15> ♀ Євгенія Іванівна Трезвинська (Головня) [Трезвинські] b. 1914
Смрт: август 1943
Жена Трезвинская Евгения Ивановна 1914 года рождения. Всю жизнь работала на Юго-Западной железной дороге.
Дочь Трезвинская Нона Николаевна 1941 года рождения, инженер-акустик. Вышла замуж за Лысенко Аркадия Григорьевича 1940 года рождения. Дети: дочь Алла, учительница математики, и дочь Наташа. Проживали в Киеве.
Категорије страница: Священники | Священники | Письменники Старої Русі | Письменники Святої Русі | Письменники Народної Росії | Письменники Козацької України | Письменники Народної України | Письменники Рідної України | Письменники Царської Росії | Письменники Города Києва | Письменники Забутої Троєщини