Василь Васильович Слюз - Индекс потомака

Наприкінці XVIIІ ст. його внуки розповідали, що батько Леонтія, шляхтич Василь Васильович Слюз вийшов із Польщі, де мав маєтки, які залишив своєму братові Яну Слюзу, а сам оселився в Лубенському полку в містечкові Сенчі, маючи чин хорунжого воєводства Брестенського. Ніяких документів, які підтверджують цю сімейну історію, немає, а тому найімовірніше, що вона вигадана. Ймовірно, Слюз вийшов у люди із середовища сенчанських козаків.

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

Свадба: <1> ♀ Марія Павлівна ? (Слюз) [?]
_MILT: од 1687, [[сотник]] Сенчанський Лубенського полку
Смрт: ~ 1710

Сергій Криштопенко, родоначальник Криштофовичів, судячи із прізвища – польського походження, як про це, утім, стверджували і його нащадки вкінці XVIII ст.; при наступному сотникові Криштопенко займав скромний уряд сенчанського городового отамана (1688), а його місце зайняв Леонтій Васильович Слюз.

Уперше сенчанським сотником Слюз згадується в 1687 році, а востаннє – в 1695; у 1700 році він називається вже колишнім сотником. Слюз був найпомітнішим сенчанським сотником XVII ст.. Наприкінці XVIIІ ст. його внуки розповідали, що батько Леонтія, шляхтич Василь Васильович Слюз вийшов із Польщі, де мав маєтки, які залишив своєму братові Яну Слюзу, а сам оселився в Лубенському полку в містечкові Сенчі, маючи чин хорунжого воєводства Брестенського. Ніяких документів, які підтверджують цю сімейну історію, немає, а тому найімовірніше, що вона вигадана. Ймовірно, Слюз вийшов у люди із середовища сенчанських козаків. Час, у який Слюз уперше згадується сотником (1687 рік) і милість до нього Мазепи дають можливість припустити, що він яким-небудь чином був корисний гетьману під час його обрання на Коломаку. Лубенським полковником у той час був Леонтій Свічка, який теж прихильно ставився до Слюза. Це виявилось і в тому, що Свічка у липні 1688 року дав йому підтверджувальний універсал на село Юсківці.

Одержавши Юсківці, Слюз виклопотав собі на них у січні 1690 року й гетьманський універсал, яким закріплювався за ним ще й млин у тому ж селі. Через три роки, у березні 1693 року, Союз одержав від Мазепи, який підтверджував дане раніше і давав йому «на уряд сотництва сенецького млин на р. Сулі з двома колесами, на греблі Луганській» (біля села Лучки). Усі ці маєтності були закріплені за Леонтієм Слюзом царською грамотою від 1 квітня 1693 року, яку виклопотав йому, звичайно ж, гетьман; крім Юсковець з млином і млина в Лучці, грамота закріплювала за Слюзом ще й млина якогось «Івана – мірошника на тій же греблі Лучанській». На цьому милості Мазепи до Слюза не закінчилися: гетьман у грудні 1694 року дав йому «за знатні його служби» нову маєтність – село Скоробагатьки (Сенчанської сотні) з 12-ма дворами і купленими ґрунтами, а наступного року Слюз одержав і царську грамоту на це село. Таким чином він за своє сотництво нажив два села й три млини. Коли втратив сотництво Слюз, невідомо. У 1700 році його вже називають колишнім сотником.

Близько 1710 року Леонтій Слюз помер, залишивши вдову Марію, сина Семена й дочку, одружену зі Степаном Корсуном.

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

Свадба: <2> ♀ N. Ивановна Булюбаш (Слюз) [Булюбаши]
_MILT: 1724, наказний сотник Сенчанський Лубенського полку
_MILT: 1731, [[значковий товариш]] Лубенського полку
_MILT: од мај 1732, Лубенський [[полковий хорунжий]]
_MILT: од 1738, Лубенський [[полковий осавул]] (перший)

Семен Слюзенко на початку 1724 року їздив у Москву, очевидно, клопотатися про повернення Скоробагатьок. Після повернення звідти був призначений наказним сотником у Сенчі, тому що діючий у той час сотник був посаджений Марковичем «на армату». Числячись значковим товаришем, Семен Слюз уже в 1731 році був представлений полковою канцелярією кандидатом в лубенські хорунжі, але гетьман затвердив на цю посаду Петра Троїцького, а коли той став чорнуським сотником, його місце зайняв Слюз, одержавши гетьманські універсали на цей уряд у травні 1732 року. У цьому ж році він одержав універсал Апостола «на млин на греблі Сенецькій і на вишняк у с. Гапонівці на р. Сулиці», що потім за заповітом його матері перейшло до Степана Корсуна. Лубенським хорунжим Слюз пробув до кінця 1738 року, коли був підвищений у перші полкові осавули, яким і пішов у Кримський похід під командуванням генерального бунчужного Семена Галецького, у якого протягом усього походу був генеральним осавулом. У 1740 р. Семен Слюз був лубенським осавулом і володів такими маєтностями: у Скоробагатьках – 19 дворів, у Юсківцях – 34 двори і в хуторі Сенчанської сотні – 8 дворів «підданих». Одержані від батька маєтності Слюз примножив одруженням із донькою чигриндубровського сотника Івана Булюбаша, який у придане за донькою дав хутір, згодом названий слобідкою Слюзівкою, або Кринкою (Чигриндубровська сотня), до якої було приєднано земель сусіднього села Шушвалівки «у довжину на п’ять верст, а в ширину – на чотири версти». У Семена Слюза було три сини: Федір, Семен і Василь.

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

Свадба: <3> ♂ Степан Григорович Корсун [Корсуни] d. 1738

Рођење: 1729
Свадба: <4> ♀ Горпина Корніївна Деркач (Слюз) [Деркачі]
_MILT: од 1757, Лубенський полк, [[значковий товариш]]
_MILT: од новембар 1760, Лубенський полк, [[військовий товариш]]
_MILT: септембар 1782, [[бунчуковий товариш]]
Професија : 1787, Лохвицький повітоваий суддя

Другий син Семена Слюза Семен у листопаді 1760 року одержав чин військового товариша, а у вересні 1782 року – бунчукового. Маючи цей чин, у 1784 році він був обраний депутатом від Лохвицького повіту в Чернігівське дворянське депутатське зібрання.

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

Ч.: (ран. 1750) Семен Семенович Слюз, значковий товариш Лубенського полку (1757).

• http://forum.vgd.ru/276/21402/230.htm?a=stdforum_view&o=

Свадба: <5> ♀ Уляна Федорівна Сулима (Корсун) [Сулими]
Степен образовања : 1732, Гданськ
Сахрана: од 1735, Санкт-Петербург, перекладач Колегії іноземних справ
Професија : од 1738, перекладач в штабі генерал-фельдмаршала Б.Мініха під час війни з Туреччиною
_MILT: од 7 октобар 1739, [[бунчуковий товариш]] Лубенського полку
Смрт: изм 1755 и 1756

Син осавула полкового лубенського від першого шлюбу, навчався в Гданську (1732), перекладач Колегії іноземних справ (1735–1738), бунчуковий товариш (1739.7.10. – 1744 – ?). Присягнув у 1741 р. Мав володіння у Сенчі 3 двори тяглих та 1 піших убогих підсусідків козацьких, у с. Хитаюсі 2 двори піших убогих, у с. Гапонові 10 дворів піших убогих підсусідків (1745), у с. Лютеньках – шинок, там і у с. Гапонівці – приїзджі двори.

• http://www.memory.gov.ua/data/upload/publication/main/ua/1476/starshina_done.pdf

_MILT: Лубенський [[полковий хорунжий]]
_MILT: 1751, Лубенський полк, [[військовий товариш]]
Смрт: < 1784

* http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

Свадба: <6> ♀ Уляна Криштофович (Слюз) [Криштофовичі]
_MILT: од 1781, [[військовий товариш]] Лубенського полку
_MILT: 1782, Лубенський [[полковий осавул]]
_MILT: 1798, [[майор]] у відставці

Третій син Семена, Василь Семенович Слюз, у 1781 році був призведений у військові товариші, а в 1782 р. за походи проти турків – у полкові осавули. У 1798 році він був відставним майором і жив у с. Юсківцях. Усього за ним нараховувалося 318 кріпаків чоловічої статі й 319 – жіночої. Від шлюбу з Уляною Криштофович мав дітей: Федота, призведеного в 1781 році із сотенних отаманів у військові товариші, а з 1798 року – в поручики; Івана, який у 1798 році служив корнетом, перебував у шлюбі з дочкою майора Анною Власенко, з якою мали трьох синів: Олексія, Луку й Андрія; Платона, який у 1798 р. служив корнетом. Наприкінці ХVІІІ ст. Слюзи (Семен, Василь Семенович і діти Федора Семеновича) володіли 1187 душами селян; усередині ХІХ ст. Юсківці ще перебували в їхньому володінні.

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

Свадба: <7> ♂ Никифор (Микифор, Ничипір) Петрович Білецький-Носенко [Білецькі-Носенки] d. 1761

В деяких джерелах ім'я відома під іменем Параска.

Свадба: <8> ♂ Григорій Оробіовський [Оробіовські]

Свадба: <9> ♀ Марта ? (Корсун) [?]

_MILT: [[корнет]]

У 1798 р. служив корнетом.

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

_MILT: Лубенський полк, [[сотник]] Сенчанський

_MILT: Лубенський [[полковий осавул]]
_MILT: [[майор]]

_MILT: Лубенський [[полковий хорунжий]]

Професија : [[губернський секретар]]

Рођење: 1750

_MILT: од 1756, [[військовий товариш]] Переяславського полку

Отримавши у спадок частину маєтків Сулим (по матері), переселився з Лубенського в Переяславський полк, де й служив у козацькому війську.

• http://www.memory.gov.ua/data/upload/publication/main/ua/1476/starshina_done.pdf

_MILT: 1764, канцелярист ГВК
_MILT: од 1764, канцелярист 2-ої Малоросійської Колегії
_MILT: од 1767, [[військовий товариш]] Лубенського полку
_MILT: од 23 децембар 1774, Лубенський [[полковий осавул]]

_MILT: 1767, Прилуцький [[полковий осавул]]

Підписав від прилуцької шляхти наказ до "Комісії нового Уложенія" (1767).

_MILT: < 1781, Лубенський полк, сотенний отаман
_MILT: од 1781, Лубенський полк, [[військовий товариш]]
_MILT: 1798, [[поручик]]

Свадба: <10> ♀ Анна Власенко (Слюз) [Власенки]
_MILT: 1798, корнет

Третій син Семена, Василь Семенович Слюз, у 1781 році був призведений у військові товариші, а в 1782 р. за походи проти турків – у полкові осавули. У 1798 році він був відставним майором і жив у с. Юсківцях. Усього за ним нараховувалося 318 кріпаків чоловічої статі й 319 – жіночої. Одружений він був з донькою бунчукового товариша Уляною Криштофович, від шлюбу з якою мав дітей: Федота, призведеного в 1781 році із сотенних отаманів у військові товариші, а з 1798 року – в поручики; Івана, який у 1798 році служив корнетом, перебував у шлюбі з дочкою майора Анною Власенко, з якою мали трьох синів: Олексія, Луку й Андрія; Платона, який у 1798 р. служив корнетом. Наприкінці ХVІІІ ст. Слюзи (Семен, Василь Семенович і діти Федора Семеновича) володіли 1187 душами селян; усередині ХІХ ст. Юсківці ще перебували в їхньому володінні.

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

Свадба: <11> ♂ Василий Корнильевич Нельговский [Нельговские] b. 1731

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50