Ганна Петрівна Білуха (Чорниш) - Индекс потомака

Из пројекта Родовид

Особа:623830
Generation of a large tree takes a lot of resources of our web server. Anonymous users can only see 7 generations of ancestors and 7 - of descendants on the full tree to decrease server loading by search engines. If you wish to see a full tree without registration, add text ?showfulltree=yes directly to the end of URL of this page. Please, don't use direct link to a full tree anywhere else.
11/1 <?> Ганна Петрівна Білуха (Чорниш) [Білухи]

2

21/2 <1+1> Петро Васильович Чарниш [Чарниші]
Рођење: 1771
ПЕТР 1771, капитан Северского драгунского полка в 1798,
42/2 <1+1> Анна Васильевна Чарныш [Чарныши]
Рођење: 1783
Смрт: јун 1831
Родилась около 1783 года. Ей принадлежали Гадячского уезда в с.Биевцах и Борках 166 душ, умерла в июне 1831 года.

Замужем за Николаем Тимофеевичем Грановским, титулярным советником, советником Орловского соляного управления, отцов известного писателя Тимофея Николаевича Грановского.

33/2 <1+1> Анастасія Василівна Чарниш [Чарниші]
Рођење: 1787
54/2 <1+1> Анастасія Василівна Чарниш [Чарниші]
Рођење: 1790
65/2 <1+1> Дмитро Васильович Чарниш [Чарниші]
Рођење: 1795
76/2 <1+1> Уляна Василівна Чарниш [Чарниші]
Рођење: 1795
87/2 <1+1> Катерина Василівна Чарниш [Чарниші]
Рођење: 1797

3

91/3 <4+?> Тимофей Николаевич Грановский [Грановские]
Рођење: 9 март 1813
Свадба: <2> Елизавета Богдановна Мюльгаузен (Грановская) [Мюльгаузен] b. 1824 d. 1857
Смрт: 4 октобар 1855, Москва
Профессор всеобщей истории. С 1838 преподавал в Московском университете. Имел свои взгляды на понимание исторического процесса. Его называли "Пушкин истории". Он выступал против славянофильства, отстаивал общность исторического развития России и западно-европейских стран.

Родился в помещичьей семье среднего достатка. Выдвинулась эта семья благодаря деду Грановского, который "пришел в Орел неизвестно откуда с пятнадцатью копейками в кармане" и нажил состояние как искусный поверенный по делам. Мать Грановского, происходившая из богатой малороссийской семьи. (Брокгауз)

Тимофі́й Микола́йович Грано́вський (рос. Тимофей Николаевич Грановский; * 9 березня (21 березня за новим стилем) 1813, Орел — † 4 жовтня (16 жовтня за новим стилем) 1855, Москва) — російський історик і громадський діяч.

ТИМОФІЙ ГРАНОВСЬКИЙ (1813-1855) – знаменитий професор історії в Московському університеті, «просветитель своей нации» (Большая Советская Энциклопедия). На юридичному факультеті Петербурзького університету зблизився зі славним просвітителем Миколою Станкевичем. Під його впливом зацікавився історією та філософією. Після університету був відряджений за кордон для одержання професури з історії. Два роки провів у Берліні у Леопольда фон Ранке (всесвітня історія), Ф.Савіньї (історія права), К.Вердера (філософія Гегеля). З 1839 року до кінця життя – професор загальної історії в Московському університеті. Написав мало, але вплив його живого слова був колосальний. Бідкався, що на кафедрі не міг «навіть заїкнутися» про добу французької революції, хоча прочитав 50 книг про неї. На його лекціях виховані відомі вчені (П.Кудрявцев, С.Єшевський, С.Соловйов, Б.Чичерін). Його метою було протиставлення лібералізму насильству й гніту миколаївського абсолютизму. Цією проповіддю в гарній, артистичній формі Грановський здійснював вплив на широкі кола студентства. Вплив цей поширювався завдяки чарам його особистості, а також в’їдливій критиці поглядів Грановського з боку уряду, деяких слов’янофілів і реакційних професорів (Большая Советская Энциклопедия). М.Чернишевський відзначав: «Дуже мало в нашій історії осіб, які мали такий могутній вплив на пробудження серед нас вищих людських зацікавлень. Для дуже багатьох людей він був авторитетом добра та правди». Про свої враження від лекцій Грановського писав О.Герцен: «Стає легше на душі… не все пропало, коли він ще говорить. Так думав кожний і легше дихав». Грановський був «найбільш досконалим типом гуманіста-ідеаліста» (М .Бердяєв).

Біограф Грановського М.Станкевич подає, що той народився у дворянській чиновницькій родині в Орлі. Батько Микола одружився з Анною Черниш, донькою багатого малоросійського поміщика з Ніжина. Батько був людина добра й розумна, але слабохарактерна, лінива й недбала. Через це родина переживала чималі труднощі. Дід – з малих років сирота, прийшов звідкись до Орла на службу до поміщика Лукашевича і дещо розбагатів. Особливо піклувався онуком. Тимофій на 16-му році житті їздив з матір’ю на Україну до материної рідні в її маєток в Ніжині.