Богдан-Афанасий Войцехович d. < 1705 - Индекс потомака
Из пројекта Родовид
_MILT: 1672, полтавский полковой писарь
_MILT: од 1672, канцелярист Генеральной войсковой канцелярии
_MILT: од 1672, Седнев, Гетманщина, знатный товарищ Черниговского полка, житель Седневский
_MILT: 1680, сотник Седневский
_MILT: 1687, Чернігівський полк, [[військовий товариш|значний (військовий) товариш]]
Смрт: < 1705, Седнев, Гетманщина
2
31/2 <1> ♂ Іван Богданович Войцехович [Войцеховичі]_MILT: од 1705, [[військовий товариш|знатний військовий товариш]]
_MILT: од 1712, Городня, Чернігівський полк, [[сотник]] Городницький
Смрт: изм 1729 и 1730
Професија : од 1705, знатный войсковой товарищ
Професија : 1711, регент [один их 2-х секретарей] Генеральной войсковой канцелярии
Смрт: 1711, Каменец-Подольский, Малороссия, ум. в 1711 в Прутском походе под Каменцом-Подольским
Професија : 1705, [[військовий канцелярист]]
_MILT: 1710, [[військовий товариш|знатний військовий товариш]]
_MILT: од 1712, Седнів, Чернігівський полк, [[сотник]] Седнівський
Сахрана: 1723, Седнів, Чернігівський полк, Гетьманщина, в церкві Святого Юрія
Смрт: 20 фебруар 1723, Москва, Російська імперія, від запалення легенів
3
81/3 <3> ♂ Петро Іванович Войцехович [Войцеховичі]Свадба: <4> ♀ Марія Данилівна Тарновська (Войцехович, Кондзеровська) [Тарновські] b. ~ 1735
Свадба: <7> ♀ Ганна Іванівна Чарниш (Войцехович) [Чарниші] b. ~ 1719 d. 1745
_MILT: од 1731, войсковий канцелярист Головної Військової Канцелярії
_MILT: од 17 новембар 1732, бунчуковий товариш Чернігівського полку
_MILT: 1742, сотник Городницький Чернігівського полку
Свадба: <8> ♀ Ганна Федорівна Чуйкевич (Войцехович) [Чуйкевичі] b. 1728 d. < 1786, 2-га дружина
Смрт: изм 1786 и 1799
Свадба: <9> ♂ Иван Иванович Рейх (Бутович) [Рейхи] b. 1704
Свадба: <10> ♂ Иван Васильевич Скоропадский [Скоропадские] b. ~ 1679 d. 1746
4
241/4 <8+4> ♀ Евдокия Петровна Войцехович (Тарнавская) [Войцеховичі]Физички опис: вышла замуж за родного дядю
Свадба: <14> ♂ Петро Данилович Тарновський [Тарновські]
Фамилијарно стање: дочь бунчукового товарища
Свадба: <16> ♂ Иван Иванович Сахновский [Сахновские]
_MILT: од 1781, Черниговский полковой писарь
_MILT: од 5 јул 1782, бунчуковый товарищ
Свадба: <18> ♀ Праскева Якимівна Сулима (Войцехович) [Сулими] b. 1777 d. 1817
Професија : 1803, действительный статский советник
Професија : од 1817, Пензенский гражданский губернатор
Смрт: 6 октобар 1821, с. Волокитины Кустичи, Стародубский уезд, Черниговская губерния
...
Отже, відомо за джерелами, що такими «володільцями» в Нехайках, зокрема, були: «надвірний його імператорської величності радник» з Чернігівщини Григорій Григорович Фридрикевич (з 1762 р.).
_MILT: 1786, аудитор военной службы
Смрт: < 1799
_MILT: військовий канцелярист
Смрт: < 1786
Смрт: < 1786
5
321/5 <23+15> ♀ Анастасия Ивановна Товстолес (Лисенко) [Товстолесы] 272/5 <18+19> ♂ Алексей Петрович Бутович [Бутовичи]13 липня 1813 р. О. П. Бутович обійняв посаду чернігівсько го губернатора. Новий управитель зіткнувся з багатьма пробле мами. Це – криза дрібних поміщицьких господарств, селянське безземелля, неспроможність кріпаків вчасно сплачувати подат ки, зростання поміщицьких боргів. Необхідно було пристосову ватися до нових економічних умов. Як губернатор, О.П. Буто вич змушений був підтримувати поміщицьке підприємництво. Народжувалось ґуральництво, цукроваріння, суконне виробницт во. Зростала торгівля за рахунок спеціалізації внутрішніх рин ків. Так, міщани з Ніжина, козаки з Менщини, Срібного і При лук спеціалізувалися на збуті тютюну. Поступово відбувався процес розшарування різних катего рій населення, особливо селян, які відмовлялися коритися сво їм поміщикам. Вони отруювали сіножаті, палили садиби, навіть брали до рук зброю. Достовірних фактів про те, як губернатор Олексій Бутович вгамовував конфлікти, не збереглося. А Чернігів, населення якого складало понад 5 тис. чоловік, жив своїм життям: будувався, витрачав кошти на освітлення, на впорядкування міського саду і майданів. Чималі гроші виділялися на утримання мостів, знищення бродячих собак, на те, щоб забезпечити всім необхідним військовиків. Життя у місті йшло розмірено і досить одноманітно. Тиша порушувалась лише тоді, коли проводились з'їзди дворянства губернії. Тоді влаштовувались бали, звані обіди, театральні вистави, маскаради. Але свято швидко закінчувалося. Гості роз'їзджалися по повітах, і Чернігів знову поринав у повсякденність. За часи губернаторського правління О. П. Бутовича споруд жено приміщення Ніжинського ліцею, а у Новгороді-Сіверському – торговельні ряди. Відкриті вищі початкові училища в Го родні, Сосниці, Козельці. А в Чернігові – повітове духовне училище. Цим і обмежується розповідь про справи, до яких міг бути причетним губернатор Олексій Петрович Бутович, дійсний стат ський радник, його губернаторська служба в Чернігові припи нилася 26 липня 1818 р. Помер О. П. Бутович 1829 р.
Чернігівський і вітебський губернатор (1814-23 рр.).
Професија : од 1780, канцелярист 2-ої Малоросійської Колегії
Свадба: <22> ♀ Евдокия Прохоровна Забела (Бутович) [Забелы] b. 1779
Други догађај: <22!> ♀ Евдокия Прохоровна Забела (Бутович) [Забелы] b. 1779, покинула чоловіка
Професија : од 1830, [[титулярний радник]]
Смрт: > 1851, с. Черевки, Переяславський повіт
Свадба: <23> ♂ Степан Иванович Сахновский [Сахновские] b. ~ 1736
_FA1: 1798, брак
Професија : 1819, [[губернский секретарь]]
Професија : Управдяющий Ярославскою Палатою Гос. имуществ с 3 апреля 1839 года до 19 октября и вновь с 23 марта 1842 года
Други догађај: Управдяющий Астраханскою Палатою Гос. имуществ и попечитель Калмыцкого народа с 19 октября 1839 года до 23 марта 1842 года
Други догађај: Статский советник с 1843 года
Други догађај: Действительный статский советник
Свадба: <24> ♀ Варвара Олександрівна Багратіон (Войцехович) [Багратіон-Мухранські (Царська Родина)]
Смрт: 1872
Смрт: 1881, Ревель
6
431/6 <32+20> ♂ Василий Иванович Лисенко [Лисенко]_MILT: сотник Кисилёвский(1744-1760), после полковой хорунжий
Свадба: <26> ♀ Мария Васильевна [?] b. ~ 1720
Смрт: 4 јул 1857, Київ
Рід І. Стороженка та М. Хмельницької розрісся у наступних століттях багатим потомством достойників і патріотів своєї нації. Особливо відомими були Андрій Стороженко (1790–1857, псевдонім “Царинний”) – герой війни 1812 р., колекціонер, письменник, етнограф, автор “Історії Полуденної Росії” і однієї з перших українських опереток “Запорізька Січ” 2, який зберіг неоціненний скарб – “Реєстр війська Запорозького 1649 р.”.
Место становања : житель Мены
Свадба: <27> ♀ Параскева Федоровна Гудович (Сахновская) [Гудовичи]
Професија : 1832, чиновник - коллежский асессор
Смрт: 1835
_MILT: офицер Кавалергардского полка
_MILT: есаул Войска Донского
Поседовање : помещик близ села Сулимовки, 1694 десятин земли в Переяславском и Пирятинском уездах
Поседовање : в Курском уезде и Тимском при деревне Никольской 221 десятин земли
Свадба: <31> ♀ Ірина Павлівна [?]
Смрт: > 1908
7
511/7 <43+26> ♂ Иван Васильевич Лисенко [Лисенко]_MILT: войсковой товарищ(1779-1784)
Професија : дворянский заседатель Сосницкого Нижнего Земского Суда(1783-1784)
Поседовање : помещик в Мене и Дягове
Свадба: <33> ♀ Парасковья Фоминична Грановская (Лысенко) [Грановські]
Рођење: 11 јун 1856, Прилуки, Полтавская губерния, Российская империя
Свадба: <34> ♀ София Евфимовна Крюковская (Белецкая-Носенко) [Крюковские]
Свадба: <35> ♀ Анна Петровна Шкляревич (Билецкая-Носенко) [Шкляревичи]
Народився 16 (27 серпня) 1774 у місті Прилуках на Полтавщині в дворянській сім'ї, що походила з давнього козацько-старшинського роду. Далекий предок його Іван Hoc брав участь у Визвольній війні під керівництвом Б. Хмельницького, у боротьбі зі шведами. Друга дружина І. Носа походила з роду Білецьких, і нащадків їх названо Білецькі-Носенки. Дід його Георгій був прилуцьким сотником. Батько лексикографа Павло загинув у війні з турками. За родинною традицією Павла Павловича також готували до військової служби. П'ятирічним хлопчиком (у 1779 році) його було віддано в петербурзький Шляхетний сухопутний кадетський корпус. Через 14 років він блискуче закінчив курс навчання і 1793 року в чині поручика був направлений у Катеринославський єгерський корпус. Восени 1798 року пішов у відставку й повернувся додому в Прилуки. Жив переважно в своєму маєтку в селі Лапинцях біля Прилук, а певний час і в маєтку своєї дружини в містечку Хмелові Роменського повіту. У 1801 році був обраний підсудком у Прилуцький повітовий земський суд. Поруч з цим у селі Замості в маєтку І. Величка навчав групу дворянських дітей. Викладав він найрізноманітніші науки, зокрема російську, французьку, німецьку мови, поезію, риторику й естетику, географію, природознавство, математику, геометрію та ін. З 1807 по 1809 роки Павло Білецький-Носенко був помічником попечителя у Прилуцькій лікарні. У 1810 році став штатним наглядачем училищ Прилуцького повіту, а з 1812 року — почесним наглядачем. Всю свою штатну платню він жертвував на користь училища, і був ним протягом 37 років.
Помер 11 (23 червня) 1856 року. Похований у селі Лапинцях.Свадба: <37> ♀ Марія Миколаївна Дмитрашко-Райча (Бутович) [Дмитрашки-Райчі] b. 6 јун 1844
Други догађај: < 1854, Російська імперія, колезький асессор
Фамилијарно стање: потомственная дворянка и дочь коллежского асессора
Свадба: <38> ♂ Григорий Петрович Самойлович [Самойловичи] b. 28 април 1814
_FA1: 19 октобар 1847, с.Купчичи, Сосницкий уезд, Черниговская губерния, брак
Смрт: 1848
Професија : чиновник - коллежский секретарь
Поседовање : помещик села Кашперовки в Херсонской губернии
Свадба: <39> ♀ Мария Егоровна Сонцева (Бутович) [Сонцевы]
Свадба: <40> ♂ Измаил Яковлевич Романович-Славатинский [Романовичи-Славатинские] b. 1825, Переяславль, Полтавская губерния в составе Малороссийского генерал-губернаторства, Российская империя
Смрт: 1906
Поряд із Озерянами – Мармизівка, де було родове гніздо Прилуцького полковника Івана Стороженка й де мав свою садибу його нащадок Микола Ілліч Стороженко (1836-1906) – видатний історик літератури, професор кафедри історії загальної літератури Московського університету, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1899). М. Стороженко належав до культурно-історичної школи в літературознавстві, знаний дослідник історії західноєвропейської літератури, зокрема творчості Сервантеса, Гете, Шекспіра. Він також автор глибоких розвідок з історії України та праць про життя й творчість Т. Шевченка на основі власних архівних знахідок. Багато допомагав родичам Шевченка. Про Миколу Ілліча в земляків лишилася добра пам’ять як про справедливу, мудру людину. Він збудував у Мармизівці школу з квартирою для вчителя й виділив десятину землі. Від Стороженкової садиби з 38-кімнатним будинком і старовинним дубовим парком не лишилося й сліду.
Відомим був і Микола Ілліч Стороженко (1836–1906) – історик літератури, професор Московського університету та голова Російського Шекспірівського товариства, а водночас – автор праць про Т. Шевченка та з історії України.
Історик літератури, д-р історії заг. літератури (1878), екстраординарний (1879) і ординарний (1884) професор Московського університету, чл.-кор. Петерб. АН (1899), дійсний статський радник (1898), бібліотекар Московського і Рум’янцевського музеїв (1893—1902), автор праць із шекспірознавства ("Опыты изучения Шекспира", М., 1902), історії західноєвроп. літератури ("Из области литературы", М., 1902; "Нариси історії західноєвропейської літератури до кінця 18 ст.", під редакцією І.Франка, Львів, 1905), шевченкознавства ("Первые четыре года ссылки Шевченко" та "Новые материалы для биографии Шевченко", у ж. "Киевская старина", 1888 і 1898)
Професија : чиновник - губернский секретарь
Свадба: <41> ♀ Ольга Захарьевна Туманская (Бутович) [Туманские] b. 1842
Смрт: 1915
Богатейший помещик Киевской и Полтавской губерний.
Проживал в местечке Великий Круполь Переяславского уезда8
881/8 <54+39> ♀ Євдокія Іванівна Бутович (фон Баумгартен) [Бутовичі] 902/8 <61+45> ♂ Иван Викторович Рогалёв [Рогалёвы]Други догађај: помещик в Елисаветградском уезде при д.Помошной(упомянут 1899-1909гг.)
Други догађај: помещик в Елисаветградском уезде при д.Помошной(упомянут 1899-1903гг.)
Свадба: <47> ♂ Леонид Петрович Иванов [Ивановы]
Свадба: <48> ♂ N. Кузьмицкий [Кузьмицкие]
Професија : чиновник - губернский секретарь
Место становања : с.Дягова
Свадба: <49> ♀ Анна Георгиевна Домонтович (Лысенко) [Домонтовичи]
Смрт: < 1830
Свадба: <52> ♀ Ульяна Андреевна Минич (Белецкая-Носенко) [Миничи] b. 26 октобар 1833
Свадба: <71!> ♀ Мария Патрикеевна Ильяшенко (Стороженко) [Ильяшенки] b. 1873
Смрт: 1942
(псевд. — М.Кручаненко; 11.06(29.05).1862 — імовірно, 1942) — історик, педагог, культурно-громад. та земський діяч. Брат А.Стороженка. Н. в с. Велика Круча (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.). Походив із дворянської родини відомого козацько-старшинського роду Стороженків. Початкову освіту здобув у 2-й Київ. г-зії (1881), вищу — на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту (1885). Приват-доцент Петерб. ун-ту (1888). Від 1889 — інспектор нар. уч-щ Чернігівської, від 1892 — Київської губерній. Директор 4-ї (1895—1909) та 1-ї (1909—19) Київських г-зій. Як історик формувався в інтелектуальному та культ. річищі Київ. документальної школи В.Антоновича. Мав широку мережу знайомств в укр. наук. та громад. колах кінця 19 — поч. 20 ст., зокрема з В.Горленком, П.Кулішем, О.Лазаревським, О.Левицьким, В.Модзалевським та ін. Належав до діячів малорос. дворянства консервативної орієнтації, які започаткували низку наук., культ., освіт. та громад. проектів. На поч. 20 ст. у зв’язку з політизацією укр. громадівського руху та обставинами приватного життя еволюціонував у бік рос. націоналізму, зокрема співпрацював з "Клубом русских националистов города Киева" (див. Киевский клуб прогрессивных русских националистов) та газ. "Киевлянин". За доби Української революції 1917—1921 С. повернувся до українства, співпрацював з УАН. За часів Директорії Української Народної Республіки С. був ув’язнений як неблагонадійний елемент (грудень 1918 — лютий 1919). У листопаді 1919 емігрував. Від квітня 1922 проживав у м. Біла Церква (Югославія), де працював інспектором, згодом — викладачем у Маріїнському Донському ін-ті. Автор праць з укр. історії 17—18 ст. та історії укр. к-ри 19 — поч. 20 ст., зокрема розвідок про В.Горленка, П.Куліша, О.Левицького, М.В.Лисенка та ін. Разом із братом Андрієм С. видав серію документів і матеріалів з родинного архіву ("Стороженки: Фамильный архив", т. 1—4, 6—8, К., 1902—10). Фінансував видання 4-х томів "Малороссийского родословника" В.Модзалевського. Залишив спогади, в яких висвітлюється громад., суспільно-політ. та культ. життя підрос. України кінця 19 — поч. 20 ст.
Свадба: <53> ♂ Василий Мартынович Цитович [Цитовичи]
Смрт: 1891, Киев, Российская империя
Фамилијарно стање: Російська імперія, потомственный дворянин
Поседовање : Переяславський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, помещик в Переяславском уезде при селе Благодатном 772 десятин земли на 1903 год
Свадба: <54> ♀ Надія Євгенівна Червінська (Бутович) [Червінські]
Поседовање : помещик в м. Великий Круполь, Переяславского уезда, Полтавской губернии
Професија : инспектор Народных училищ Киевской губ.(1902-1907)
Професија : директор народных училищ Бессарабской губ.(1907-1908)
Други догађај: Статский Советник с 1907 г.
Свадба: <55> ♀ Ekaterina Viktorovna Goshkevich (Butovich, Sukhomlinova) [Goshkevich] b. 1882 d. ~ 1921
шестиюродный племянник Гоголя Н.В.
и 7-ми юродный брат Быкова Н.В. женатого на внучке Пушкина А.С._MILT: подпоручик в 17-м Волынском драгунском полку
Смрт: 1937
Теперь имя это известно теперь лишь любителям лошадей. Упоминания о нем можно встретить в Музее коневодства, в основу которого легла им же самим собранная коллекция произведений искусства, да на редких выставках, посвященных лошадям, где добрым словом поминают "фанатика орловского рысака" и знатока ипической живописи. Что же известно о Бутовиче? Дворянин, офицер, помещик, коннозаводчик, знаток орловской масти, тонкий ценитель искусства. Родился он в 1881 году в дворянской семье, в которой издавна поддерживались коневодческие традиции. Конный завод Ильи Алексеевича Бутовича (деда Якова Ивановича), находившийся в Черниговской губернии, упомянут в официальном "Списке частных конских заводов России", изданном еще в 1854 году. Позже завод был переформирован и переведен в имение Касперо-Николаевку Херсонской губернии. Здесь прошло детство Яши Бутовича, здесь он впервые увидел красавцев орловских рысаков, приобретенных отцом - Иваном Ильичем и полюбил их на всю жизнь.
Яков получил военное образование, однако интересы его были далеки от службы. По окончании русско-японской войны, за участие в которой он был награжден орденом Святого Станислава 3-й степени, вышел в отставку, обучался в ряде европейских университетов животноводству, уделяя большое внимание коневодству.
С 1909 года судьба Якова Ивановича тесно связана с тульской усадьбой.
С Касперово-Николаевкой связано имя известного коннозаводчика и писателя Якова Ивановича Бутовича (сына Ивана Ильича Бутовича). В Касперово-Николаевке неоднократно бывал художник Н.Е.Сверчков. В Касперовской церкви он венчался с племянницей И.И.Бутовича П.В.Рогалевой.
(Очерки истории культуры Южного Прибужья (от истоков до начала ХХ века). Книга вторая «Литература и театр». Раздел 2.)
