Юрій Іванович Іскра - Индекс потомака
Из пројекта Родовид
2
21/2 <1> ♂ Захар Юрьевич Искра [Искры]3
31/3 <2> ♂ Климентий Захарович Искра [Искры]Ч.: (1714) Климентій Захарович Іскра, хорунжий полковий (?-1703-1706) сотник (1708-1712), з. в. т. (1713), хорунжий полковий (1714-1718).
Від Федора Дарагана сотничий уряд отримав його зять Клим Іскра. Прадід Клима Іван Якович, син гетьмана Остряниці і сам кандидат на гетьманство (1659), мав сина Юрія, який помер чи загинув в молодості. Син Юрія Захарій, відомий полковник козацький на Правобережжі (?-1692-1699-?). Перейшовши на Лівобережжя, стає сотником Погарським (1709-1712), потім обозним полковим Стародубським (1714-1721), Один із його синів – Клим – осів на Переяславщині. Після посади хорунжого полкового стає сотником у Терехтемирові, після повернення з шведського полону. Згодом стає знову хорунжим полковим. 1708.10.01. отримує гетьманський універсал на с. Городище за збитки через шведську неволю. 1709.4.10. знову пожалуваний універсалом на с. Грушев у Канівській сотні та став в Капустяній долині, 1716.1.02. отримує універсал на маєтності, 1717 – на с. В'юнища. За сином Клима Яковом, підкоморієм Золотоніського повіту, у В'юнищах було 36 дворів (1782) (ЦДІАУ, Ф. 193, оп, 7, спр. 15, арк, 20).
Терехтемирівський сотник Клим Іскра отримав універсал гетьмана Скоропадського з підтвердженням права на володіння с Городищем (Ташань) і купленим ставом у Капустянській долині, а також наданням с. Грушева з угіддями, що до нього належали.
Климентий Захарович, упоминается в 1692 г.; Терехтимировский сотник (1708-1712); был в плену у шведов; Переяславский полковой хорунжий (1715-1717); 10 янв. 1708 получил гетманский универсал на с. Городище, Переяславского полка, и 4-го окт. 1709 г. на с. Грушев в Каневской сотне и став в Капустиной долине; 1 февр. 1716 г. получил универсал на имения и в 1717 г., – на с. Вьюнище; † до 1730 г.
Ж. – Евдокия Федоровна Дараган *), дочь сотника Терехтимировского; во 2-м браке за ___ фон-Вальдеком, капитаном Переяславского гарнизона; владела с. Городищем и Вьюнищами (1730).
4
101/4 <6+2> ♂ Игнатий Карпович Часник [Чесноки]Свадба: <3> ♀ Марина Михайлівна Турковська (Часник) [Турковські]
Свадба: <4> ♀ Мария Алексеевна Лесли (Коченевская, Часник) [Лесли]
_MILT: 6 јун 1744, полковой обозный 3-го охочекомонного(компанийского) полку
Смрт: < 1767
Свадба: <5> ♀ Прасковья Евстафьевна(Остаповна) Забела (Часник) [Забелы]
Свадба: <6> ♀ Мария Федоровна Сытина (Ласкевич, Часник) [Сытины]
_MILT: 1750, компанийский полковник
Свадба: <8> ♂ Прасковья фон Брейшнедер [Брейшнедеры]
5
171/5 <10+3> ♀ Татяна Гнатівна Часник (Шкляревич) [Часники]Свадба: <10> ♂ Петро Опанасович Шкляревич [Шкляревичи] b. 1741
Свадба: <11> ♂ Федор Андреевич Дмитрашко-Райча [Дмитрашко-Райчи]
Број брака: в 2-м браке за Кулябкой
Број брака: в 3-м браке Григоровичем с 1776 г.
Свадба: <12> ♂ Wasilij Pietrowicz Kułakowski [Kulakowscy] d. < 1776
Свадба: <13> ♂ Андрей Акимович Кулябка [Кулябки] b. 1729 d. 1776
Свадба: <14> ♂ Дмитрий Семенович Григорович [Григоровичи]
Свадба: <15> ♂ Иван Герасимович Кованько [Кованьки] b. 1727 d. 20 мај 1792
За Иваном Герасимовичем Кованьком, надворным советником, род. 1727 † 20 мая 1792 г.; его 3-я жена.
Свадба: <16> ♀ Марина Фёдоровна Гулак (Искра) [Гулаки] b. ~ 1754, Переяслав, Переяславский полк, Малороссийская губерния, Российская империя
Ж. – Мария ___, дочь дворянская [*]. [Было: Ж. – Марина Федоровна Гулак, вероятно – дочь полкового есаула].
_MILT: значковий товариш
Други догађај: титулярный советник
Свадба: <17> ♀ Мария Ивановна Синьоок (Искра) [Андриевские-Синьооки]
Ж. – (с февр. 1832 г.) Екатерина Михайловна Дараган, род. 1797, дочь надворного советника.
6
211/6 <13+17> ♀ Агафия Григорьевна Искра (Ильяшенко) [Искры]Свадба: <19> ♂ Александр Константинович Ильяшенко [Ильяшенки] b. 1790
Свадба: <21> ♂ Илья Иванович Пироцкий [Пироцкие]
Свадба: <22> ♂ Илья Петрович Авинов (Овинов) [Авиновы]
Смрт: 1824
Ж. – Ольга Семеновна Мякинина, дочь капитана 2-го ранга.
7
281/7 <20> ♂ Николай Фёдорович Кованько [Кованько]Број брака: 2
Свадба: <24> ♀ Екатерина Ивановна Косяровская (Кованько) [Косяровские]
Свадба: <25> ♀ Прасковья Степановна Джунковская (Кованько) [Джунковские] b. 1818, 2-я жена
Професија : 20 фебруар 1838, статский советник в отставке
Професија : міровий суддя Переяславського повіту з 1869 року
Свадба: <27> ♀ Наталья Прокофьевна Калиновская (Ильяшенко) [Калиновские]
Свадба: <28> ♂ Анна Николаевна Гоголь-Яновская (Ильяшенко) [Гоголи-Яновские] b. 17 децембар 1836
Смрт: 18 април 1870
Патрикій Олександрович Ілляшенко, чоловік Варвари Євгенівни, з дому Томар, теж походив із старовинного роду козацької старшини. Старійшина роду, Іван Ілляшенко, у 1710 р. був переяславським полковим підскарбієм, пізніше - переяславським полковим сотником. Батько Патрикія - Олександр Костянтинович - ротмістр у відставці, поміщик села Зоріна, Радомишльського повіту, мати - з дому Іскра. П. О. Ілляшенко закінчив київську 1-у гімназію, курс Ніжинського ліцею кн. О. Безбородька і 1855 р. фізико-математичний факультет університету св. Володимира дійсним студентом. На межі XIX- XX ст. П. Ілляшенко - повітовий предводитель дворянства Радомишльського повіту. Ілляшенки володіли майже 4 тис. десятин землі у Київській губернії, кількома будинками в Києві. Вони мали сина Володимира та трьох дочок: Зінаїду, Марію та Олександру. Садибу на Володимирській, 49 успадкував син, будинок на Виноградній, 8 - дочка Олександра.
Свадба: <31> ♂ Александр Константинович Анастасьев [Анастасьевы] b. 23 мај 1837 d. 16 август 1900
Смрт: 1890
8
Свадба: <33> ♂ Андрей Андреевич Лишин [Лишины] b. 1 јун 1836 d. 12 јануар 1898
Изображение:LishinGA1887.jpg |
Свадба: <34> ♂ Василь Васильович Гамалія [Гамалеи] b. 26 октобар 1866
Смрт: 1892
Свою кузину в письмах Николай Васильевич называет "Мариам", "Мария Николаевна", "мой любимый друг Мапе". Единственная женщина, которая открыто призналась в своей любви Гоголю.
В житті нашого видатного земляка була жінка, єдина відома жінка, яка любила його і відкрито сказала йому про це. Звали її Марія Миколаївна Синельникова (1817 – 1892 рр.). Вона була дочкою рідної материної сестри Гоголя Катерини Іванівни Косяровської. З раннього дитинства дівчина виховувалась в Єкатеринославі, 17-річною успішно закінчила навчання в пансіоні і зразу потрапила у вищий губернський світ. Молода, красива, веселої вдачі, дівчина швидко знайшла собі пару, вийшла заміж за багатого поміщика Синельникова (це він побудував першу залізницю в губернії і сьогодні одна із станцій носить його ім'я). З невідомої пансіонерки, майже сироти, Марія швидко перетворилась в багату, самостійну жінку, світську левицю з балами, прийомами, умінням показати себе і взяти від життя все можливе. Та недовго продовжувалось це благополуччя. З невідомих причин її сімейне життя розпалось і вона повернулась у своє помістя, оселилась у великому будинку, де і прожила до самої смерті. В селі Марія зробила свій дім центром веселощів, в якому часто звучала музика, гостювали молоді люди. При таких обставинах і відбулось знайомство Марії Синельникової зі своїм кузеном. В одному з листів вона писала: "… В 1850 году я впервые увидела его, полюбила его, встретивши в нем настоящее братское сочувствие и привязанность к нему всею силою души моей. Как много надеялась я иметь напутственных советов на разные случаи жизни. Я, прожив все лето вместе с ним в кругу его родных, увлеклась его любовью к родным и заботой о них…". У перший рік початку їхнього листування кузині було 33 роки. "Его писем у меня немного: они относятся лишь ко мне одной и поэтому я не могу переписать их вам", - писала вона з Власівки в Москву С. Шевирьову, якого цікавила доля епістолярної спадщини генія.
Наталья Сошальская, наследница кузины писателя, написала в 1920 году в своих воспоминаниях: "Мария Николаевна Синельникова по отцу приходилась двоюродной сестрой моему деду Александру Кондратьевичу Кованько, а по материнской линии — тоже двоюродной сестрой — Николаю Васильевичу Гоголю... Семнадцатилетней она успешно закончила свое образование и сразу из пансиона выпорхнула в высший губернский свет… не замедлила сделать блестящую партию. Вышла за очень богатого помещика Екатерининской губернии Синельникова. (Он построил первую железную дорогу в губернии, и сегодня одна из станций носит его имя. — Авт.). Из неизвестной пансионерки, почти сироты, она превратилась в богатую самостоятельную женщину. Свой дом в городе, свой выезд, балы, приемы, целый рой поклонников… Но не долго продолжалось это благополучие. История умалчивает о причинах разрыва, но еще совсем молодой женщиной она рассталась с супругом и вернулась в свое имение, где и прожила до самой смерти... Поселилась она в большом доме. В деревне ей захотелось стать таким же центром, как в Екатеринославе… В доме веселились, неслись звуки рояля, слышны были молодые радостные голоса. К этому времени и относится знакомство Марии Синельниковой со своим кузеном… После последнего отъезда Николая Васильевича его комната стояла на замке. Туда заходила только она сама, чтобы вытереть пыль, поставить свежие цветы, поплакать и вспомнить прошлое. Комната оставалась такой, какой он ее покинул. ...Еще в детстве видела я у бабушки пачку пожелтевших писем, перевязанных выцветшей лентой. Письма были к Марии Синельниковой от Николая Васильевича. Почитать их мне бабушка не дала и сказала, что грех нарушать покой мертвых. Перед своей смертью она их, очевидно, уничтожила, потому что после я их уже не видела. ...Бабушка моя, Софья Николаевна, очень хорошо отзывалась о Марии Синельниковой. В 1918 году мы навсегда оставили свое родовое гнездо. Дом превратился в руины. Парк крестьяне вырубили на дрова".
Смрт: 1893
Смрт: 1862
Професија : статский советник
Професија : Богодуховский уездный предводитель дворянства (Харьковская губерния)
Смрт: 5 јануар 1919, Полтава, убит большевиками вместе с сыном и дочерью
Свадба: <35> ♂ Платон Михайлович Якубов [Якубовы]
Свадба: <36> ♂ Дмитрий Петрович Казнаков [Казнаковы] b. 1839 d. 1892
Смрт: 31 децембар 1952, Одесса
Свадба: <37> ♂ Илья Эдуардович Лиснер [Лиснеры] b. 23 април 1862
Смрт: 1924
Свадба: <38> ♂ Василий Мартынович Цитович [Цитовичи]
Смрт: 1891, Киев, Российская империя
Смрт: 22 фебруар 1942, СССР
Скончался Сергей Павлович Моравский 22 февраля 1942 года. Похоронен на кладбище деревни Хмельники в семидесяти километрах от Ростова.
