Микита Семенович Кирієвський b. 14 септембар 1899
Из пројекта Родовид
Рођени род | Кирієвські |
Пол | мушки |
Цело име (рођено) | Микита Семенович Кирієвський |
Родитељи
♂ Семён Мартынович Кириевский [Кириевские] b. 1860 ♀ Фекла Карповна Таран (Кириевская) [Тараны] b. 1861 |
Догађаји
14 септембар 1899 Рођење: Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
14 септембар 1899 Хришчанство крштење: Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Напомена
У книзі Романа Коваля «Петро Дяченко, отаман чорних запорожців» мені чомусь запам’ятався такий епізод: «А москалі вже зовсім поруч. Тікаючи, вони не забували відстрілюватися. Отаман чорношличників – уже недалеко закуреної стрічки шляху. І раптом він падає з коня… Декілька козаків (серед них і Лавро Кемпе) доскочили до полковника…“
Один із козаків, здається Варвянський, – згадував Лавро, – чи Микита Кирієвський (в цьому бою йому кулею перебило руку – авт.), соловейко полку з профілем Гоголя, погнався за конем і на віддалі сотні метрів від червоних ловить коня… Нас, козаків, може, з вісім; спішимо, беремо командира на руки і виносимо з поля бою, – я веду за поводи вільних коней спішених козаків…”. Не йшов мені з пам’яті отой соловейко з профілем Гоголя. І я згадав, що переписував його «Curriculum vitae» – життєпис, написаний 18 липня 1924 року. Передаю його дослівно – бо це шлях справжнього козака і я не маю морального права щось у ньому правити:
«Похожу з козаків містечка Гоголева Остерського повіту Чернігівської губернії. Народився 14 вересня 1899 року від батьків: Семена Кирієвського та Текли Таранівни. У 1911 році вступив до гоголевської вищої початкової школи, яку й скінчив у 1915 році. В 1915 році вступив до уманської середньої сільсько-господарської школи (зараз Уманський національний університет садівництва – авт.), якої й скінчив три кляси в 1918 році. В 1919 році в січні місяці вступив добровільно на військову службу в Армію Української Народної Республіки в Кінний полк Чорних запорожців 7-ої Запорозької дивізії 1-го Запорозького корпусу. В 1919 році брав участь в усіх боях полку проти московського большовицького війська в час відступу Запорозького корпусу на Румунію. Був інтернований у Румунії.
Після переїзду через Румунію, брав участь в боях: в районі Кремінця Волинського, Староконстянтиніва, Миколаїва, Проскурова, в поході на Київ і бій в Київі з московськими добровольчеськими військами. Брав участь в усіх боях проти добровольців у час відступу від Київа, а також в час боїв полку в районі Тульчина, Вапнярки, Могилева-Подільського.
Брав участь в Зимовому поході з 6 грудня 1919 року по 6 травня 1920 року. Після переходу з партізанщини брав участь в усіх боях в час відходу в Галичину, в час наступу з Галичини. В час відступу Армії УНР був інтернований 21 листопада 1920 року у Волочиску поляками. В 1921 році в серпні місяці вступив до Спільної юнацької школи, яку й скінчив у 1923 році в серпні місяці. По скінченню Спільної юнацької школи був проізведений в першу старшинську рангу. За час військової служби в Армії УНР був тричі поранений. Прибув до Чехословаччини 9 січня 1924 року. Зараз перебуваю в м. Юзефові і студіюю на матуральних курсах».
До Чехословаччини Микита Кирієвський прибув нелегально, втікши з табору інтернованих Каліш у Польщі. Колишні союзники – поляки – поділили Україну з Москвою. А тому козакам та старшинам Армії УНР залишилося вибирати – або помалу вимирати у таборах інтернованих, або брати долю в свої руки. Був і третій шлях – по амністії повертатися в совєтську Україну, а там – тим, хто повірив московським верховодам, пряма дорога в найближчий підвал ГПУ. Чорношличник Кирієвський обрав друге. Він мав бажання здобути вищу освіту. Закінчив матуральні курси у таборі Йозефів 10 червня 1925 року. Після цього поступив на навчання до Вищої технічної школи у Празі на електротехнічне відділення. Бере активну участь в житті української громади. На жаль більше відомостей про Микиту Кирієвського не вдалося знайти. Та вірю, що він прожив своє життя гідно. Дай Боже і нам так прожити!
- http://pivnich.info/chernihivschyna-buremna-solovejko-polku-chornyh-zaporozhtsiv-z-profilem-hoholya/
Був секретарем Українського всепрофспілкового робочого союзу в ЧСР, представництво в Великій Празі. Жив Nusle, Nad jezerkou 807. Джерело: NA ČR, MV-AMV 225, 211, 225-1204-4-19 л. 586, л.610 зв
Фото: http://www.ounuis.info/media/k2/photooun/30_03_17/03.jpg
http://www.ounuis.info/events/photo/item/92-praczivnyky-vydavnycztva-chornomor-u-kalishi-v-czentri---redaktor-akorshnivskyj.html
Стоїть четвертий зліва
Згадки та фото: Наріжний С. Українська еміґрація: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами ч. 1
Од прародитеља до унучад
Свадба: ♀ Степанида Ивановна ? (Таран)
Хришчанство крштење: 1846, Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смрт: 23 јануар 1913, Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Сахрана: 24 јануар 1913, Гоголів, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смрт: 1882, Гоголев, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
Свадба: ♂ Григорий Ксенофонтович Осьмак , Гоголевская церковь Рождества Богородицы, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя