Кузьма Яковлевич Чаленко b. 1 јул 1879 d. 1933

Из пројекта Родовид

Догађаји

1 јул 1879 Рођење: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя

Рођење једног детета: ♂ Фёдор Кузьмич Чаленко [Чаленки] d. 1933

1 јул 1879 Хришчанство крштење: церковь Архистратига Михаила в селе Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя

18 јануар 1904 Свадба: Архангело-Михайловский храм в селе Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя, ♀ Марианна Демидовна Бровко (Чаленко, Карпович) [Бровки] b. 1886 d. 1951

21 децембар 1904 Рођење једног детета: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя, ♀ Анастасия Кузьминична Чаленко [Чаленки] b. 21 децембар 1904 d. 1933

2 март 1907 Рођење једног детета: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, ♀ Євдокія Кузьмівна Чаленко (Іллєнко) [Чаленки] b. 2 март 1907 d. 3 мај 1997

22 фебруар 1912 Рођење једног детета: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя, ♀ Анна Кузьминична Чаленко (Шевченко) [Чаленки] b. 22 фебруар 1912 d. 16 септембар 2004

20 јануар 1920 Рођење једног детета: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя, ♂ Феодосий Кузьмович Чаленко [Чаленки] b. 20 јануар 1920 d. 24 август 2012

1933 Смрт: Капустинці, Драбівський район, Прилуцький округ, УСРР, СРСР

1933 Сахрана: Капустинці, Драбівський район, Прилуцький округ, УСРР, СРСР

Напомена

Восприємники при хрещенні приписний козак села Капустинців Роман Данилов Садоцький і приписна козачка Надія Степанова Чаленкова.

Під час колективізації початку 1930х сільські активісти відібрали у сім'ї єдину корівку, на яку сім'я покладала надії у випадку голоду.

Спогади сина

"...У нашій сім'ї хліба не стало на початку грудня. Пам'ятаю, як батько разом із сусідом Терешком Шелехом збиралися в суботу на базар у Яготин. І це взимку за 25 км пішки! В неділю пізно вони повернулися з покупками. Батько ввалився в хату, ледве тримаючись на ногах, поклав на стіл чорну паляницю й заплакав. Він ніби передчував, що це останній хліб у його житті. Ми поїли все, що було в погребі, а потім у хаті стало пусто й моторошно...

Навесні я пас нашу стару корівчину та ще підпасував молочницю бухгалтера колгоспу. У нього водилося борошно, і вдячна ґаздиня щоранку розплачувалася зі мною за роботу: давала два млинці. Одного я ковтав тут-таки, за ворітьми, а другого ніс матері. Вона, страждальниця, уже не піднімалася з постелі. Острижена й худюща, ця жінка зовсім не була схожа на мою лагідну і милу матусю. Ми зі старшим братом всіма силами старалися порятувати матір. Взимку, як голодні вовки, ми пробиралися до скирт у степу снігами, перевівали пшеничну полову і добували з неї золоті зернята. Якщо вдавалося навіяти бодай кілограм зерна, це для нас було неабиякою вдачею. Ми знали: завтра потовчемо його в ступі і буде сяка-така пожива, а отже, життя продовжується на два чи три дні. Корову ми не стали різати, чекали молока, а вона, як на лихо, пізно отелилася. Не всім нам у сім'ї пощастило діждатись омріяного молока. Першою пішла з життя старша сестра, за нею відвезли в колективну могилу і батька. Та ж він, бідолаха, не знав, коли ставив закарлючку на заяві про вступ до колгоспу, що підписує собі смертний вирок."

Джерела

• http://www.chasipodii.net/author/995/?vsid=040067543ce11ae55eb2b2b33fa4b7d8

+ + +

Упокой, Боже, Кузьму і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія

Од прародитеља до унучад