Оникій Євстафієвич Горностай d. 1566
Из пројекта Родовид
| Рођени род | Горностаї |
| Пол | мушки |
| Цело име (рођено) | Оникій Євстафієвич Горностай |
| Родитељи
♀ Марія Семенівна Скіпорівна (Горностай) [Скіпори] ♂ Євстафій Горностай [Горностаї] b. ~ 1460 d. 1503 | |
Догађаји
1566 Смрт:
Напомена
Канівське староство (ХV – ХVІІІ ст.)
Міщанство та селянство пограничних місцевостей, відповідно до люстрації Канівського староства 1552 р., зобов’язується обороняти край і тримати коней “проти людей не приятельських... повинни, конно, збройно бивати” (із “попису” канівського замку)
Канівські намісники
князь Горностай Оникій Остафійович (+1566) – 1544-1547.
Скарги турецьких і татарських правителів змусили уряд Великого князівства Литовського вже наприкінці XV ст. звернути увагу на діяльність українського козацтва. Південноукраїнські адміністратори, основним завданням яких був нагляд за несенням прикордонної служби, стверджували, що саме козацькі експедіції стримували агресивні дії ординців. Київські воєводи Дмитро Путятич (1492—1505), Костянтин Острозький (1559—1608), старости черкаські та канівські Остафіи Дашкович, Андрій Пронський, Василь Тишкевич, Іван Пенько, Оникій Горностай, Федір Сангушко підтримували тісні контакти з козаками, постачали їм коней, зброю, провіант1. За таке покровительство над козаками вони отримували частину здобичі, захопленої під час походів. З іншого боку, зміцнення зв’язку між представниками місцевих властей і козаками відбувалося в процесі служби останніх у конвойних командах, які використовувались для охорони воєводських чи старостинських осіб під час поїздок або ж відсічі нападів татар на замок.
Од прародитеља до унучад
