Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.
Володимир Донатович Орловський b. 1 фебруар 1842 d. 19 фебруар 1914
Из пројекта Родовид
| Рођени род | Орловські |
| Пол | мушки |
| Цело име (рођено) | Володимир Донатович Орловський |
| Родитељи | |
| Вики-страница | wikipedia:uk:Орловський_Володимир_Донатович |
Догађаји
1 фебруар 1842 Рођење: Київ, Київська губернія, Російська імперія
Рођење једног детета: ♀ Александра Владимировна Орловская [Орловские]
19 фебруар 1914 Смрт: Нерві, Італія
Напомена
|
Був одружений з донькою академіка живопису Володимира Донатовича Орловського. З дружиною Олександрою і дітьми проживав в окремому флігелі, побудованому в Києві на території садиби В.Орловського (садиба по вул. Гоголівській, 28 збереглася дотепер, нині про її колишніх мешканців сповіщає меморіальна дошка).
Володи́мир Дона́тович Орло́вський (1 лютого 1842, Київ — 19 лютого 1914, Нерві) — український живописець, академік петербурзької Академії художеств, тесть художника М. Пимоненка.
Народився у Києві 20 січня (1 лютого) 1842 року. Початкову художню освіту здобув у 2-й київській гімназії у художника і педагога І. Сошенка. Згодои за підтримки Тараса Шевченка вступив і в 1868 році закінчив Петербурзьку академію мистецтв (з 1874 року — її академік, з 1878 року — професор).
Брав участь у діяльності малювальної школи М. Мурашка, був одним із організаторів Київського художнього училища. Після закінчення Академії вивчав сучасне мистецтво у Франції, де близько познайомився з творчістю майстрів так званої барбізонської школи, і саме його можна вважати першовідкривачем барбізонців для українського пейзажного живопису.
Після повернення із Франції з 1886 року В. Орловський живе постійно у Києві. Колишня приватна садиба Орловського розташована під №28 на Гоголівській вулиці. Бере участь у виставках київських художників, з успіхом проходять його виставки за кордоном. Велика заслуга В. Орловського в тому, що він, перейнявши досвід барбізонців, одним із перших серед українських художників почав розвивати тему українського національного пейзажу.
У 1914 році, під час перебування в місті Нерві в Італії, В. Орловський раптово помирає. Труну з тілом художника перевезено до Києва і поховано на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 17, ряд 1, місце 29).
В 1953 році на честь художника в Києві названо вулицю.
Твори Володимира Донатовича Орловського зберігаються у багатьох музеях колишнього СРСР, за кордоном, а в Києві, у Національному художньому музеї України, знаходиться лише незначна частина його творчої спадщини. Раннім творам Орловського притаманні риси романтичного сприйняття навколишнього світу, дещо умовне, академічне, композиційне й колористичне розв'язання сюжетів:
«Вид села Кокоз у Криму», «Кримський пейзаж», 1868.
«Жнива»
«Перед шквалом», «Захід сонця», «Болото», «В степу», «Вечір», «Сівба», «Лісовий зруб», «Піски», всі — 1874.
В кращих творах художник правдиво й поетично передано красу рідної природи:
«Село», «Рибалки», 1877;
«Жнива», 1882;
«Затишшя», 1890;
«Хати в літній день», всі — в ДМУ ОМ; «Березовий гай», 1884, Азербайджанський музей мистецтв імені Р. Мустафаєва).
Од прародитеља до унучад
♂ Николай Корнильевич Пимоненко Свадба: ♀ Александра Владимировна Орловская
Смрт: 26 март 1912, Київ, Київська губернія, Російська імперія
