Иван Филиппович Кайданник b. 22 септембар 1884

Из пројекта Родовид

Догађаји

22 септембар 1884 Рођење: Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя

22 септембар 1884 Хришчанство крштење: Капустинская церковь Архистратига Михаила, Капустинцы, Пирятинский уезд, Полтавская губерния, Российская империя

Напомена

Пропал без вести, Место рождения: Полтавская губ., Пирятинский уезд, Капустинская вол., Место службы: 196-й пехотный Инсарский полк, Рядовой. Именной список потерь.

• https://gwar.mil.ru/heroes/

Згадки

Іван Козуб у книзі "Доба і доля" згадує:

"За роботою можна було й розважитися - побалакати з досвітковою матір'ю (так називали господиню), перемовитися між собою та з парубками, які заходили на вогник то з Підгори, то з Села або зі Шкодівки; послухати якісь новини, пожартувати, краще роззнайомитися з молоддю з дальших кутків. Поки дівчата працювали, хлопці заводили всіляких балачок, обсміювали одне одного, пащекували, знущалися з місцевої влади і навіть "богохульствували". Найсмішніше, що заводіяками тут були Карпенків Яким, Костянчин Іван, Федір Данусиків, Іван та Варка Ковалі й особливо Голикові Дмитро та Грицько - самі з богомільних родин і навіть учасники церковного хору. Якби піп Білінський хоч раз ненароком підслухав, про що там ішлося, то Голиковим парубкам нізащо не минути б Сибіру чи Сахаліну. Вони з кочерги та рогачів робили такі собі мари, клали на ганчір'я когось із друзів або звичайне опудало й починали відправу по загиблому духовному пастиреві, який віддав душу у битві кліру за розподіл "подношеній". Приспівуючи по-церковному, хлопці на ходу складали всіляких сороміцьких віршиків про духовних отців та про їхні мирські походеньки"

+ + +

Упокой, Боже, раба Твого Івана і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія

Од прародитеља до унучад