Іван Данилович Максим Кудря b. 24 јун 1912

Из пројекта Родовид

Особа:731349

Рођени род	Кудрі
Пол	мушки
Цело име (рођено)	Іван Данилович Максим Кудря
Родитељи ♂ Данило Васильович Кудря [Кудрі] ♀ Онисія Захарівна ? (Кудря) [?]
Вики-страница	wikipedia:uk:Кудря_Іван_Данилович

Догађаји

24 јун 1912 Рођење: Сальків

Рођење једног детета: ♀ Аркадій Іванович Кудря [Кудрі]

Рођење једног детета: ♂ Борис Іванович Кудря [Кудрі]

Свадба: ♀ Капітоліна Іванівна Кашкіна (Кудря) [Кашкіни] b. 1916

Напомена

Іва́н Дани́лович Ку́дря (*1912, Сальків, Київська область — †1942) — радянський диверсант, керівник розвідувально-диверсійної групи НКДБ СРСР в Києві під час Другої світової війни.

Іван Кудря ріс без батька, навчався у школі, працював слюсарем. Закінчив педагогічні курси, деякий час був директором сільської школи.

Після строкової служби на прикордонній заставі був відісланий на навчання у військово-політичне училище НКВС. Закінчивши училище 1938 р., працював у центральному апараті зовнішньої розвідки. У березні 1941 поїхав у відрядження до Києва, де його застала війна.

Керував розвідувально-диверсійною групою. Наприкінці вересня 1941 р. група Кудрі здійснила перші операції у тилу німецьких військ.

Підпільне прізвиско Кудрі — «Максим». Підпільні квартири групи Кудрі — Будинок Гінзбурга на вулицях Жовтневої революції (тепер Інститутська) № 16, Леніна (тепер Б. Хмельницького) № 22, Чкалова (тепер Олеся Гончара) № 32.

За однією з версій, група Кудрі провела операцію з мінування 1941 року ряду будівель на Хрещатику, а також Успенського собору Києво-Печерської лаври. Заміновані будівлі були підірвані разом із людьми. Пізніше, радянська пропаганда видала ці вибухи за німецьке бомбардування. Кудря згодом був нагороджений зіркою Героя.

5 липня 1942 року Кудря, разом з кількома іншими диверсантами, в тому числі, акторкою Раїсою Окіпною, був заарештований гестапо та страчений.

Іван Кудря народився 24 червня 1912 року у селі Сальків Бориспільського району Київської області. Тяжке дитинство випало на долю Івана. Його батько загинув під час Першої світової війни. Мати, лишившись із трьома дітьми, змушена була тяжкою працею добувати шматок хліба. Не полегшало й після того, як мати вдруге вийшла заміж за односельця Василя Гавриловича Куценка. Через деякий час у сім’ї народилося ще троє дітей. У пошуках заробітку сім’я 1926 року переїхала до села Ново-Наталіївки, що на Херсонщині. Чотирнадцятирічний Іван, як і в рідному Салькові, батракував, разом із старшими братами допомагаючи батькам годувати сім’ю.