Андрей Васильевич Кондратьев d. 1783
Из пројекта Родовид
| Рођени род | Кондратьевы |
| Пол | мушки |
| Цело име (рођено) | Андрей Васильевич Кондратьев |
| Родитељи
♂ Василий Андреевич Кондратьев [Кондратьевы] d. 1723 ♀ Марфа Михайлівна Осипова-Ющенко (Кондратєва, Чорниш) [Осипови-Ющенки] d. 13 новембар 1735 | |
Догађаји
Рођење једног детета: ♀ Андрей Андреевич Кондратьев [Кондратьевы]
_MILT: корнет лейб-гвардии
Поседовање : владелец усадьбы Великий Бобрик,Верхняя Сыроватка и многих других в Сумском уезде
Свадба: ♀ Елизавета Петровна Стромилова (Кондратьева, Рахманова) [Стромиловы]
1783 Рођење једног детета: ♀ Анна Андреевна Кондратьева (Комбурлей) [Кондратьевы] b. 1783 d. 1864
1783 Смрт:
Напомена
Після загибелі Андрія Кондратьєва, Самотоївські володіння Кондратьєвих переходять у власність до його сина, Василя, який теж жив не довго. Таким чином, в 1744-му році, їх володарями стають вдова Василя, Марфа Михайлівна, та його син, Андрій Васильович Кондратьєв, правнук Герасима. З 1740-го року А.В.Кондратьєв працює сумським полковим суддею, а, з 1744-го по 1748-й рік, займає посаду одного з останніх полковників Сумського слободського полку. Взагалі ж в літописах і різних документах того часу Кондратьєви згадуються як владні та досить жорстокі люди, які не рахувались з інтересами інших людей, часто справляли самосуд. Про що говорить тільки те, що сам Герасим замурував заживо свою сестру в стіну однієї з сумських церков, коли дізнався, що вона була ватажком банди, яка грабувала московських купців. Також Сумські полковники неодноразово звинувачувались в насильницькому відйомі землі у бідняків та взятках. На жаль, ущемлення прав простолюдина та заволодіння його майном по поняттям тодішньої старшини вважалось "шляхетною доблестю". Наприклад, в 1757-му році мешканець Самотоївки Василь Данилович Балицький продав свій будинок та землі під селом А.В.Кондратьєву за 12 рублів. Довгий час Подольським вдавалося більш-менш співіснувати з Кондратьєвими за рахунок того, що дружиною Якова Подольського була Марфа Кондратьєва. Та, в 1764-му році, Якову та Іллі Подольським все ж довелось продати свій маєток в Самотоївці Кондратьєву, повністю переїхавши на Гречаниківку. Щоправда, потім у суді вони виборюють право викупити свої володіння назад.
Що там говорити про володіння інших козаків, коли історична хроніка тих років майорить безкінечними розбірками та сварками між самими родичами-Кондратьєвими, стосунки між якими важко назвати теплими. Так, наприклад, сумський полковник Дмитро Гнатович Кондратьєв бере на власне утримання осиротілих дітей свого брата Івана - Григорія та Софію. Причому, по заповіту, село Глибне, фундатором якого був Іван Кондратьєв, перейшло у спадок якраз їм. Дмитро ж Кондратьєв складає нові папери, згідно яких свою половину Глибного паралізований Григорій передає його сину Георгію, курському сотнику, причому, робить це в обхід Суджанської канцелярії. Про ці підробні папери аж у 1749-му році (сам полковник помер у 1743-му) дізнаються інші родичі-Кондратьєви. Порадившись, передають в опіку хворого Григорія і неповнолітню Софію А.В.Кондратьєву, якому за це віддають 20 дворів у Самотоївці та "Глыбянского лесу на 4 котла селитерных два года рубить". Таким чином, навіть у такій благій справі Андрій Васильович знову знаходить для себе зиск.
Мабуть, не буде зайвим розповісти, що ж то за "4 котла селитерных". Випалювання селітри (селітроваріння) - традиційний козацький промисел. Селітра тоді була дуже ходовим товаром, адже з неї виготовляли порох. Для цоьго використовувалась стара "зольна" земля - грунт з місць, де раніше були пожежі, а також інша "рушена" земля з перетлівшими біологічними відходами - старі кургани, рви та насипи навколо фортець і т.п. Спочатку таку землю засипали в великі дерев'яні корита та поливали водою. Через добу воду зливали в великі мідні котли, в яких її випарювали до однієї восьмої частини. От якраз про дрова для такого промисла і йшла мова - Кондратьєву дозволили рубати лісу стільки, скільки йому буде потрібно, щоб на протязі двох сезонів (з березня до листопада) випалювати селітру в чотирьох таких мідних казанах. При випарюванні в котли підмішували й свіжу золу. Коли на дні залишалась густа масса, її сушили до кристалізації помаранчевих кристалів - селітри, яку вантажили в бочки й відправляли на продаж (як правило - в Шостку на пороховий завод). Один пуд такої сировини, станом на 1774-й рік, коштував 3 рублі, з одного ж котла за сезон можна було отримати 400-500 пудів селітри.
У 1759-му році А.В.Кондратьєв залишає своєму сину, теж Андрію, 25 душ кріпаків у Самотоївці та 10 - в навколишніх хуторах. По всьому ж Сумському слобідському полку у А.В.Кондратьєва нараховувалось на цей час 3088 "душ подданых малороссиян". Станом на 1719-й рік у володіннях Кондратьєвих було близько 123 000 десятин (десятина - 1,0925 га) землі в самому тільки Сумському повіті!
Од прародитеља до унучад
Смрт: 1683
_MILT: < 1684, Полковник Черкасского Сумского полку
Свадба: ♂ w Костянтин Михайлович Мокієвський
Смрт: 1695
_MILT: полковник Охтирський
_MILT: бригадир
Свадба: ♀ Анастасія Романівна ? (Чарниш, Война)
_MILT: 1754, войсковой канцелярист
Смрт: 30 април 1759
Поседовање : харьковская помещица и владелица усадьбы Великий Бобрик
Број брака: в 1-м браке Кондратьева
Број брака: в 2-м браке 2-я жена Рахманова
Свадба: ♂ Андрей Васильевич Кондратьев
Свадба: ♂ Николай Михайлович Рахманов
Свадба: ♂ Василий Васильевич Кочубей , 2-я жена
Смрт: 7 децембар 1846
Сахрана: Рождество-Богородичная церковь, село Дубовичи, Глуховский уезд, Черниговская губерния
Професија : од 1798, губернатор Курской губернии
Свадба: ♀ Анна Андреевна Кондратьева (Комбурлей)
Професија : 1806, губернатор Волынской губернии
Смрт: 1821
_MILT: Харьковский гусарский полк, Кадет
Свадба: ♀ София Андреевна Кондратьева (Абаза)
_MILT: 1783, Адьютант в Греческом полку
Смрт: 1812
♂ Дмитрий Петрович Бутурлин Свадба: ♀ Елизавета Михайловна Комбурлей (Бутурлина)
Професија : 1808, зачислен корнетом в Ахтырский гусарский полк
Професија : 1810, переведён в Кавалергардский полк
Професија : 23 март 1812, переведен в Свиту Его Императорского Величества в чине подпоручика
Професија : 23 октобар 1813, произведен в чин штаб-ротмистра.
Професија : 1 јул 1817, пожалован во флигель-адъютанты
Професија : 1823, в чине полковника принимал участие в Франко-испанской войне. За эту кампанию произведён 1 января 1824 года в генерал-майоры
Професија : 1 јануар 1824, произведён в генерал-майоры
Професија : 4 март 1824, снова причислен к Свите Его Императорского Величества по квартирмейстерской части
Професија : од 1828, служил генерал-квартирмейстером 2-й армии в Русско-турецкую войну
Професија : 4 јануар 1830, уволен в отставку по собственному прошению
Професија : 14 мај 1833, переименован в чин тайного советника
Професија : 18 мај 1833, назначен сенатором
Професија : од 1843, директор Императорской публичной библиотеки
Професија : од 1844, член Государственного совета
Професија : 1 јануар 1845, награждён орденом Св. Александра Невского, к которому 5 апреля 1849 года ему были пожалованы алмазные знаки
Професија : од 1846, действительный тайный советник
Професија : 1848, назначен председателем Комитета для высшего надзора в нравственном и политическом отношении за духом и направлением всех произведений российского книгопечатания (Бутурлинский комитет)
Смрт: 9 октобар 1849, церковь Святого Духа Александро-Невской лавры, (21.10.1849 н.ст.)
Сахрана: Духовская церковь, Александро-Невская лавра, Санкт-Пепербург, Россия
