Федір Петрович Балавенський (Булавинський) b. 31 децембар 1864 d. 8 новембар 1943
Из пројекта Родовид
| Рођени род | Балавенські |
| Пол | мушки |
| Цело име (рођено) | Федір Петрович Балавенський |
| Друга презимена | Булавинський |
| Родитељи
♂ Петро Федорович Балавенський (Булавинський) [Балавенські] b. 1832 | |
| Вики-страница | wikipedia:uk:Балавенський_Федір_Петрович |
Догађаји
31 децембар 1864 Рођење: м.Люботин
8 новембар 1943 Смрт: Ліанозово
Напомена
Федір Петрович Балавенський (31 грудня 1864 (12 січня 1865), м. Люботин, тепер Харківської області — †8 листопада 1943, селище Ліанозово, тепер у складі Москви) — український скульптор.
Закінчив 1896 Київську рисувальну школу М. Мурашка, 1903 — петербурзьку Академію мистецтв.
Викладав у Тбіліському (1905—06) і Київському (1907—22) художніх училищах, у Миргородському художньо-керамічному технікумі (1922—30).
Працював у галузі станкової та монументально-декоративної пластики. В 1910 та 1912 був членом журі конкурсу на проект пам'ятника Шевченкові для Києва; 1911 отримав другу премію на конкурсі проектів пам'ятника Шевченкові. Але царським урядом було заборонено спорудження пам'ятника поетові. У 1903 створив скульптурний портрет Тараса Шевченка («Т. Г. Шевченко», гіпс).
В 1919 Б. створив пам'ятник-бюст Шевченкові для Києва, який простояв до серпня 1919 і був розбитий денікінцями. Загалом скульпторові належать понад 20 портретів поета («Т.Шевченко», гіпс; «Т.Шевченко», фарфор, обидва — 1903; зберігаються в ДМШ) та ін.
Видатному скульптору присвячено одну з вітрин Музею Однієї Вулиці. До середини 1920-х років Ф. Балавенський мешкав на Андріївському узвозі, 15. В музеї зберігаються скульптурні портрети Т. Шевченка та І. Котляревського, виконані мйстром, його графічні малюнки та особисті речі.
Ф.П.Балавенський - учитель І.Кавалерідзе
Иван Петрович Кавалеридзе родился 14 апреля 1887 году в селе Новопетровка (под Ромнами) на Сумщине, в семье грузинского крестьянина Петра Кавалеридзе и украинской селянки Килины Кухаренко. Его прадеда и несколько семей, сочувствовавших Шамилю, генерал царской армии, командир Нижегородского полка Петр Ладанский в середине XIX века вывез из Грузии в свое имение под Ромны. Там есть небольшое село, где две трети населения с грузинскими фамилиями, среди которых встречаются Орбелиани, Цинаридзе, Чония…
По окончании трех классов сельской школы Кавалеридзе уехал в Киев, где учился в гимназии Валькера, а позднее — в Киевском художественном училище, в мастерской скульптора Федора Балавенского. Кстати, на скульптурное отделение Иван Петрович поступил потому, что плата за учебу там была приемлемой. «Правоучение — сто рублей! — Я обомлел: А меньше? — Меньше? Скульптурный отдел — десять рублей!», — вспоминал позднее мастер. В 1909–1910 годах он продолжил учебу в Петербургской Академии художеств, стажировался в Париже в мастерской скульптора Наума Аронсона.
Од прародитеља до унучад
