Устим Софонович (Илларион Игнатий) Сохненко (Сахненко, Сохнович) d. 1727

Из пројекта Родовид

Догађаји

Рођење једног детета: ♂ Дмитрий Устимович Сахно-Устимович [Сахно-Устимовичи]

Рођење једног детета: ♂ Назарий Устимович Сахно-Устимович [Сахно-Устимовичи]

_MILT: сотник Уласовский

~ 1697 Рођење једног детета: ♂ Василь Устимович Сахно-Устимович [Сахно-Устимовичі] b. ~ 1697 d. 1779

1727 Смрт:

Напомена

Рід Сахно-Устимовичів, з якого походила мати Михайла Остроградського, теж мав нерядових фундаторів. Тут простежуються родинні зв'язки з гетьманом Данилом Апостолом. Дуже яскравою фігурою був прадід Ірини Андріївни — Устим Сахненко. При спустошенні Чигирина він потрапив у турецький полон, в якому перебував багато років. У 1705 р. Устим одержує універсал, в якому Данило Апостол — тоді ще миргородський полковник, — «шануючи давні значні у війську Запорозькому послуги пана Устима Сахненка, сотника Уласовського, та приохочуючи його до дальших таких же вірних і щирих послуг», наділяє його землею в районі Крилова по річці Тясьмину. Десь у 10-х роках ХVІІІ ст. в житті Устима стався різкий перелом: він прийняв чернецтво з ім'ям Іларіон і відіграв помітну роль у відбудові Мотронинського монастиря ( у Холодному яру) після його зруйнування під час Чигиринської битви. За архівними документами, монах Іларіон (потім, прийнявши схиму, він одержав нове ім'я — Ігнатій), діяв у Мотронинському монастирі аж до 1753 р. Він мав великий вплив на монастирських ченців, користувався повагою, відзначався розумом і чесністю. Ігнатій фактично керував життям монастиря, хоча посади настоятеля не мав: прийнявши схиму, жив у печері. У документах монастиря Ігнатія неодмінно називають Відновлювачем монастиря, Начальником його або Будівничим, Начальником чесним. Ігнатій склав окремий документ (що одержав назву «Свідчення схимонаха Ігнатія») про стародавнє домонгольське походження монастиря, прагнув відновити та зміцнити зв'язки монастиря із запорозьким козацтвом…

Рід Сахно-Устимовичів, з якого походила мати Михайла Васильовича Ірина Андріївна, веде початок від Устима Сахненка. Юнацькі роки Устима минули в турецькому полоні. Однією з вимог Бахчисарайського миру з Турцією (1681) було повернення полонених, тобто десь 1683 або 1684 року Устим повернувся на батьківщину, принаймні 1685-го він був на освяченні церкви Мотрониного монастиря. 1691 року він — житель Власівки (містечко на Лівому березі Дніпра поблизу Кременчука) — одружився з Євдокією Скоробогатою з містечка Крилова і служив в охочому війську.

1704-го Устим одержав універсал від гетьмана І. Мазепи, яким той звільняє його від податку за утримання бджіл — “бджоляної десятини”. 1705 року Данило Апостол, тоді ще Миргородський полковник, “шануючи давні значні у війську Запорозькому послуги пана Устима Сахненка, сотника Уласівського, та приохочуючи його до дальших таких самих вірних і щирих послуг”, наділяє його землею неподалік Крилова по річці Тясьмину.Устим мав чотирьох синів і дві дочки. Двоє з його синів — Василь і Дмитро — були, як і батько, козаки і мали у війську особливу посаду — купували коней. Старший Василь, як і батько, на власні гроші побудував церкву в селі Устимівці Кременчуцького повіту. Він був одружений з Марією Яківною Апостол — внучатою небогою гетьмана Данила Апостола. Мати М. Остроградського була дочкою їхнього сина Андрія. Приблизно у 10-х роках XVIII століття в житті Устима стався різкий перелом. Як повідомляє В. Модзалевський, він прийняв чернецтво з ім’ям Іларіона і збудував Мотронин монастир, у якому був схимонахом. Там його й поховали. Мотронин монастир розташований на землях Правобережної України, а за угодою 1686 року (Вічний мир), Правобережна Україна опинилась у складі Речі Посполитої. Зважаючи на великий вплив монастиря на місцеве населення, польський уряд змушений був надати йому привілеї й підтвердити за ним право на володіння земельними угіддями. Але утиски й інтриги проти монастиря ніколи не припинялися.Звернімось тепер до архіву монастиря, щоб простежити подальшу долю Устима. Згадку про ченця Іларіона знаходимо в записах за 1717-й. Саме цей рік вважають датою відродження монастиря. Мотронин монастир як православний належав до Переяславської єпархії, Шумлянські протегували йому. Але розташований він на території Чигиринського староства, яке тоді перебувало під польсько-шляхетським володінням. Треба було узаконити перед новими власниками його права.

• http://slovoprosvity.org/2009/08/13/2401-old/

Устимович (Сахно-Устимович) Василь (1697-1779) – син Устима Сахненка, сотника власівського (1702-1708-?). Одружений із дочкою племінника гетьмана Якова Васильовича Апостола.

• http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-6224-9/978-966-02-6224-9.pdf

Од прародитеља до унучад