Иван Григорьевич Ковалевский d. 1662
Из пројекта Родовид
| Рођени род | Ковалевские |
| Пол | мушки |
| Цело име (рођено) | Иван Григорьевич Ковалевский |
| Родитељи | |
| Вики-страница | wikipedia:uk:Ковалевський Іван |
Догађаји
1662 Смрт:
Напомена
Іва́н Ковале́вський (р, н. і смерті невід.) — військово-політичний діяч, дипломат, генеральний осавул за Б. Хмельницького (1655, 1656) та І. Виговського (1658). Очолював посольство до Валахії (1654), Семигороду (1656), Польщі (1658). Підписав договір з Семигородом від 7 вересня.
КОВАЛЕВСЬКИЙ (Ковалівський) Іван
(поч. 17 ст. – п., імовірно, 1665) – дипломат, генеральний осавул (1655, серп. 1658, жовт. 1659). Походив з укр. правосл. шляхти. Служив у Генеральній військовій канцелярії, був довіреною особою Б.Хмельницького, займався дипломатичною діяльністю, 1654–55 – перший відомий генеральний підскарбій. Брав участь у Західному поході українського та російського військ 1655, був одним з учасників переговорів із львів. магістратом (див. Львівські облоги 1648, 1655, 1672). Очолював посольства до Волощини (1654, 1655), Трансильванського князівства (1656, 1657), Речі Посполитої (1658), відіграв важливу роль в укладенні українсько-трансильванського договору 1656 і українсько-шведського договору 1657, спрямованих насамперед проти Речі Посполитої. Вів також переговори з представниками Рос. держави В.Бутурліним та І.Желябузьким (1657). По смерті Б.Хмельницького підтримав І.Виговського, вів переговори з дипломатами Рос. д-ви та Речі Посполитої. Очевидно, не був прихильником Гадяцького договору 1658, через що мусив піти у відставку. У ході громадян. війни в Україні (див. Громадянські війни в Україні другої половини 1650 – першої половини 1660-х років) перейшов до Ю.Хмельницького, брав участь у переговорах у Переяславі (1659, нині м. Переяслав-Хмельницький), але не хотів підписання нерівноправного договору з Рос. д-вою (див. Переяславські статті 1659). Влітку 1660 хворів і лікувався в Києво-Печерській лаврі, згодом брав участь у Слободищенській битві 1660 (див. Чуднівський договір 1660), схиляв Ю.Хмельницького до переходу під польс. протекторат. 1660–61 справляв сильний вплив на політику Ю.Хмельницького. Після відставки гетьмана перейшов на лівий берег Дніпра, де певний час був сотником Глинської сотні Лубенського полку (1663). Перед смертю передав свою доньку під опіку П.Дорошенкові, але її вивіз у Польщу П.Тетеря після своєї відставки з гетьман. уряду. 1670–74 П.Дорошенко безуспішно намагався повернути доньку К. в Україну разом із майном.
Исторические свидетельства о роли Ивана Ковалевского в судьбах Гетманской Украины относятся, главным образом, к 1654-60 гг. В 1654 году он принимает участие в Раде о присоединении к Москве, а в 1б57 г. ведет вместе с Выговским переговоры с послом царя Алексея Михайловича, боярином Бутурлиным, а после кончины Богдана Хмельницкого, 13 августа 1657 года, становится одним из опекунов его несовершеннолетнего сына Юрия, предизбранного в гетманы. После перехода Выговского в Польше, он принимает самое близкое участие в борьбе с последним и в избрании в Гетманы Юрия Хмельницкого, за которого правит Малороссией. На Переяславской Раде 17 октября 1659 г. он подписывает, в числе других уполномоченных, статьи о привилегиях. О его роли в государственном управлении Гетманской Украиной можно судить по переписке Юрия Хмельницкого с послом Польши Беневским в январе 1660 г., напечатанной С. Соловьевым в его Истории России. Посол польского короля, между прочим, пишет: “Если бы родитель Ваш (Богдан Хмельницкий) хоть немного больше пожил, то водворил бы совершенный покой радением и трудами пана Ковалевского”. В своем ответе Гетман Юрий Хмельницкий говорит, что он друг послу, что он может приезжать или не приезжать, все равно: “потому что не мое правление, а пана Ковалевского”.
Иван Ковалевский был убит в 1662 г. в битве с татарами. Населенная им Ковалевка была разграблена последними по наущению Выговского в 1658 году.
Од прародитеља до унучад
