Ромуальд Рыльский

Из пројекта Родовид

Особа:425019

Рођени род	Рыльские
Пол	мушки
Цело име (рођено)	Ромуальд Рыльский

Догађаји

Рођење једног детета: ♂ Теодор Ромуальдович Рыльский [Рыльские]

Напомена

Один з предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. Ромуальд (прапрадід Максима) був учнем базиліянської школи і під час взяття Умані гайдамаками у 1768 році ледве не був страчений (за переказом, він заспівав православний гімн "Пречиста Діво, мати руського краю", це справило на ватажка гайдамаків таке враження, що він відпустив хлопця, а також решту засуджених на смерть поляків та євреїв).

З початком виходу у світ журналу «Киевская старина» давні друзі залучають Тадея Розеславовича до співпраці. У нього добре перо, цікавий своєрідний стиль. Але найцінніше у його творчій спадщині – аналіз спостереження досвідченого ока за подіями у пореформеному селі. Циклом досліджень економіста, соціолога і педагога можна назвати його серію матеріалів під загальною назвою «До вивчення українського народного світогляду», що на протязі кількох років з’являлись на сторінках «Киевской старины».

Але спочатку варто звернути увагу на публікацію, яка й досі викликає неабияке зацікавлення читача. Це – «Розповідь сучасника про пригоди з ним під час «Коліївщини». Тадей Розеславович написав і опублікував у журналі записаний ще його дідом, паном Теодором Рильським, спогад прадіда Ромуальда Рильського про те, як він уцілів у дні кривавого повстання. Нотатки були вивірені хронологічно і, головне, Тадей Розеславович супроводив їх власним коментарем. Випадок цей досить відомий.

У червні 1768 року юний Ромуальд Рильський, учень базиліанського училища в Умані, на той час – одного з найкращих навчальних закладів такого профілю, потрапив у самісіньку гущу гайдамацького повстання. Хлопець мав чудовий голос, часто співав під час богослужіння. Йому вдалося вийти з міста на початку гайдамацької облоги. Кілька днів поневірявся по довколишніх селах, прості люди допомагали, підгодовували школяра. У селі Соколівка потрапив у полон до гайдамаків. За крок до страти, в останню хвилину якась вища сила, як згадує у похилі літа прапрадід Ромуальд, підказала йому заспівати, і він заспівав відомий мелодійний псалом «Пречиста Діво, мати руського краю». Це справило на гайдамак таке враження, що вони пустили сльозу, звільнили хлопця, вже не допитуючись про його віросповідання, і віддали прислуговувати місцевому священику, на криласі співати.

«Розповідач мимоволі зіштовхнувся ближче з народним середовищем, а добра половина забобонів окремих суспільних груп випливає з незнання народного життя, що не заважає тому, щоб і у наш час в очах дуже широких кіл кожна серйозна спроба вивчати його вважалась чимось особливо гідним осуду» [14, с. 52], – пише у коментарі до публікації Тадей Рильський. І з гіркотою констатує, що погляди шляхти ні на йоту не змінилися за цілих 100 років, як і раніше селянство в їх очах існує тільки для того, щоб працювати на них. «Чи ясно для нас антагонізми окремих суспільних груп можуть бути вичерпані тільки дальшим розвитком демократизації суспільних відносин, поступове посилення якої виступає як... етичний постулат розвитку людської думки» [14, с. 52-53]. Який біль і яка глибока відданість ідеї українства, служіння народу прочитується у цих коротких рядках коментарів.

Нотатки серії «К изучению украинского народного мировоззрения» періодично з’являлися у журналі упродовж 15 років, з 1888 по 1903 рік (останні були вже посмертними публікаціями).

Це був детальний аналіз спостережень і роздумів про селянське життя. Сімейні стосунки, ставлення до релігії, економіка селянської родини у пореформеному селі, селянська мораль. Селянські діти нового покоління – для усіх цих публікацій багатий матеріал давала рідна Романівка, спілкування у школі, участь у житті села.

Писалось про народ у той час немало, але усе це в основному були записи фольклору, обрядів, легенд і т.ін. Аналізувати селянське життя, економіку його, ставити селянина в рівень з собою, бачити у ньому здатність до високих почуттів, – на цьому шляху Рильський був першопроходцем у класі польського дворянства. «В цих саме умовах я навчився цінувати здатність нашого сільського парубка до сприйняття тонких вражень» [10, с. 354], – писав Тадей Розеславович.