Мартин Васильевич Мартос d. 1708

Из пројекта Родовид

Особа:399752

Рођени род	Мартосы
Пол	мушки
Цело име (рођено)	Мартин Васильевич Мартос
Родитељи ♂ Василь Мартос [Мартосы]

Догађаји

Рођење једног детета: ♂ Василь Мартинович Мартос [Мартоси]

Рођење једног детета: ♂ Михайло Мартинович Мартос [Мартоси]

Рођење једног детета: ♀ Мария Мартос [Мартосы]

Рођење једног детета: ♂ Иван Мартинович Мартос [Мартосы]

_MILT: сотник Лохвицкий

1708 Смрт:

Напомена

З родинних документів Мартосів нам вдалося відшукати заповіти полкового судді лубенськогоМартина Васильовича Мартоса, його молодшого брата – полкового обозного лубенського ПавлаВасильовича та сина останнього Михайла. 25 липня 1701 р. через хворобу склав духівницю Мартин Васильович Мартос [9, с.482-485]. Вінвідписав певну суму грошей на лохвицькі церви, своєму батьку-ієромонаху (100 золотих), онукамНастасії та Василю Івановичам (по 1000 золотих), доньці Марії (4000 золотих), другій дружиніКатерині (3000 золотих), її синам Михайлу та Івану (по 2000 золотих). Доньці та дружині –прикраси. Грунти Мануйлівські з млином на р. Сулі та двором й броваром, двір Вовковський –дітям сина Івана – Настусі та Василькові. Млин на р. Сулі – по половині дружині та доньці Марії.Грунт Доровикувщину з 2 сіножатями, двір Позницький з млинком, вишняком, господарством –дружині з її дітьми. Двір шинковий Пестичковий, 2 світлиці та столову, двір по пекарню, місце на ринку – доньці Марії. Срібло, мідь, коней та іншу худобу заповів поділити на 3 частини: дружині, доньці та дітям Івана. Онуці Настусі – місце на ринку. Зятю Григорію Григоровичу – уздечку з мундштуком, шаблю й кулабку. Своєму брату сотнику лохвицькому – кунтуш, кафтан та коня. Василькові – 2 кунтуши, уздечку, сагайдак та кафтан. Сину Михайла – сагайдак з луком. Сину Василю – уздечку та 2 кунтуша. Особливо відмітив, що це його другий тестамент, і що сину Івану він нічого не залишає [32, с.994] (через то, що він “з свого опилста и злого заятренил мне, родителе своему, должной чести не отдаючи, до килькокрот серце мое проразил и до кресу смернаго проражав и чужд чинится добр моей родителскій, которій, если в житіи не поправится, остатечне необходиме метел, то благсловеніе Божеское и мое родителское на нем опочивати не зичу и не будет” [32, с.995]), а лише дітям його. Додамо, що помер заповідач лише 1708 р. Павло Васильович Мартос 16 листопада 1694 р. був свідком при складанні тестаменту значного військового товариша Григорія Михайловича Гамалії [32, с.976], а через 47 років в липні 1741 р. сам виказав останню волю [5, арк.225-226зв.]. Його друга дружина Ірина Федорівна Хоруженко отримала леваду Миколишину за Лохвицею, хату в дворі сина Михайла та 1/3 частину доходів з млина в с. Скоробогатках [9, с.434], син Михайло – батьківський двір в Лохвиці з усіма будівлями та дворищем свого померлого брата Семена, хати та підварки в Перекопі і за Сулицею, комори шинкові, млин Великий в Скоробогатках, хутір за Пісками з усіма угіддями та лан в Засулицькій руці та 200 карбованців. Доньки Пелагея та Марія отримали гроші, а Марія ще й млин Токарівський з грунтами та ліском під с. Васильками. Онук Іван Васильович отримав двір в Лохвиці, сл. Артополотську, млин в Скоробогатках, інші дрібні грунти та гроші [9, с.436]. 14 лютого 1745 р. Павло Васильович Мартос доповнив свій перший заповіт. За ним син Михайло отримав частину дворів в Брисях та Скоробогатках, онук Іван – 20 дворів в с. Брисях [9, с.435,436]. 10 січня 1773 р. у віці 72 років склав тестамент абшитований бунчуковий товариш [4, с.112] Михайло Павлович Мартос. Він заповів дружині Євдокії Антонівні Троцині з донькою Ганною с. Скоробогатки та хут. Стрижевщину [9, с.435], сина Федора він залишив без спадку за те, що жив не в “страсе Божіем”, а лише “упражнялся” в “ученіи некотором аптекарском” та “поступал во всем “атеически” [9, с.437], інший син Іван отримав хут. Семенівський, двір в Лохвиці, разом з матір’ю та сестрою Ганною – млин на р. Сулі та навпіл з сестрою с. Бриси, самій Ганні – двір на Лохвиці [9, с.437]