Тимофей Алексеевич Гончаренко b. 1894 d. 25 фебруар 1945

Из пројекта Родовид

Догађаји

1894 Рођење: Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя

Рођење једног детета: ♂ Петро Тимофійович Гончаренко [Гончаренки]

Рођење једног детета: ♂ Олексій Тимофійович Гончаренко [Гончаренки]

Рођење једног детета: ♀ Марина Тимофіївна Гончаренко [Гончаренки]

Свадба: ♂ Анисия Евфимовна Петренко (Гончаренко) [Петренки] b. 1897

25 фебруар 1945 Смрт: Чернов, Бранденбург, Германия

>25 фебруар 1945 Сахрана: Чернов, Бранденбург, Германия, возле памятника на площади

Напомена

Дата рождения/Возраст __.__.1894 Место рождения Киевская обл., с. Княжичи Дата и место призыва Броварский РВК, Украинская ССР, Киевская обл., Броварский р-н Последнее место службы 46 ВДО 4 ВДУ Воинское звание рядовой Причина выбытия умер от ран Дата выбытия 25.02.1945 Первичное место захоронения Германия, Бранденбург, м. Чернов, площадь, у памятника

Є дані на http://obd-memorial.ru/

Згадується у списку жителів села Княжичі, загиблих під час Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 рр, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 44.

Згадується в дворі №416 зі списку жителів села Княжичі за 1925 рік, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село".

"Мого прадіда Тимофія, чоловіка баби Онисі, в 1914 році забрали на Першу світову війну. Так як він закінчив 4 класи церковно-приходської школи при церкві Петра і Павла в Броварах, його направили у Францію солдатом.

Після закінчення Першої світової війни весь експедиційний корпус відправили кораблем в Одесу. В Росії діяв ЧК і діда забрали в тюрму за те, що грамотний і воював у Франції. Сказали: або іди на курси красних командирів, або розстріляють, і направили Тимофія в Читу для навчання. Провчився рік і йому за хороше навчання дали відпустку додому. Тоді Княжичі належали до Остерського повіту Чернігівської губернії. Воєнкомат був у Броварах.

Тиміш приїхав додому, побудував хату. В Читу він не хотів повертатися. З Чити дзвонять - де курсант Гончаренко Тиміш. Його батько - дід Дорош - каже: "Не переживай - я все вирішу". Закололи кабана і вирішив з воєнкоматом питання. Тиміш залишився вдома.

У Великій Вітчизняній війні діда Тимоша забрали на війну. Воював під Дніпропетровськом і там потрапив у полон з княжичанином Васюрою (сусідом). Із Дніпропетровська втік додому, добиралися пішки.

У 1943 році знову забрали на війну і воював до 1945 року. В лютому 1945 року загинув на війні."

Од прародитеља до унучад