Яков Стефан Острянин (Іскра, Остряниця) b. < 1580 d. 6 мај 1641
Из пројекта Родовид
| Рођени род | Искры |
| Пол | мушки |
| Цело име (рођено) | Яков Стефан Острянин |
| Друга презимена | Іскра, Остряниця |
| Друга имена | Яцько |
| Вики-страница | wikipedia:uk:Острянин Яків |
Догађаји
< 1580 Рођење: Остер, Черниговское староство, Польское королевство, Речь Посполитая, Потом сменил на украинский вариант имя и фамилию: Яцько Іскра, Остряниця
Рођење једног детета: ♂ Йосип Якович Іскра [Іскри]
~ 1601 Рођење једног детета: Полтава, Полтавское староство, Польское королевство, Речь Посполитая, (укр. Іван Якович Іскра), ♂ w Иван Яковлевич Искра [Искры] b. ~ 1601 d. јануар 1659
1625 Професија : Варшава, Речь Посполитая, Отправлен казачеством послом в Сейм вместе с Ильяшем Федоровичем и Данилой Гордиенко. Опираясь на заслуги перед Речью Посполитой, украинское казачество после Хотинской войны пыталось расширить свои права и привилегии, а также поддерживало стремление официального признания православной иерархии во главе с митрополитом Иовом Борецким. Как это случалось и раньше, разрешение украинских дел сейм отложил на будущее, что стало одной из причин казацкого восстания под руководством гетмана Марка Жмайла в 1625 году. Вероятность участия в нём Якова Острянина вполне реальна, поскольку основную движущую силу восстания составляло реестровое казачество
од 1632 _MILT: Полковник реестровых казаков войска Речи Посполитой в Смоленской войне, в походе на Чернигово-Сиверщину. Действовал на территории Московского государства в районе Белгорода, Севска и Валуек. Зимой 1634-1635 года участвовал в действиях против местных властей на Полтавщине
1635 Место становања : Полтава, Полтавское староство, Польское королевство, Речь Посполитая, После смоленской войны окончательно поселился возле Полтавы в междуречье Ворсклы и Коломака. Внук известного гетмана Иван Иванович Искра, продавая часть своих земель, сделал запись (1678) в полтавском уряде: «Дед мой, славной памяти Янко Острянин передал отцу моему Ивану Искре Ковжижу с лесом, с сенокосами, с плёсами». Стоимость имущества оценивалась в 400 польских злотых. Вблизи Ковжижа Якову Острянину принадлежало и урочище Соколиный Байрак. Права на владение частью последнего добивалась в полтавском суде (1668), дочь Мария
1637 Професија : Убежал в Запорожскую Сечь после подавления восстания Павло Павлюка войсками Речи Посполитой
~ фебруар 1638 _MILT: Избран гетманом нереестрового казачества Запорожской Сечи
31 мај 1638 Професија : После поражения возглавленного им казацкого восстания под Лубнами и Жовнином, вместе с частью казаков переправился через реку Сулу и отступил в Московское государство, в Белгород
јун 1638 Професија : Белгород, Белгородское воеводство, Русское царство, После подавления восстания в Речи Посполитой, оттуда в Белгород пришла партия православных переселенцев во главе с гетманом Яковом Острянином, определённая белгородским воеводой на царскую службу и на жительство в Чугуев
1639 Професија : Чугуев, Чугуевское воеводство, Русское царство, Поселился в Чугуеве, где переселенцы построили крепость (острог). Участвовал в борьбе против нападения татар
6 мај 1641 Смрт: Чугуев, Чугуевское воеводство, Русское царство, Убит рядовыми казаками-переселенцами во время мятежа, подавленного только на следующий год посланными в Чугуевскую крепость 200 стрельцами
Напомена
Я́ків Стефан Іскра-Остря́нин (Остряниця) (р.н.невідомий — 6 травня 1641) — один з керівників козацько-селянського повстання 1638 р. (Острянина повстання). Народився в Остері на Чернігівщині в козацькій родині. Вперше згадується в документах як полковник реєстрових козаків під час походу в 1633 р. разом з військом Речі Посполитої на Чернігово-Сіверщину. Після придушення повстання Павлюка 1637 р. О. прибув на Запорізьку Січ, де на початку 1638 р. був обраний гетьманом нереєстрового козацтва. Навесні 1638 р. очолив козацьке повстання. Зазнавши поразки у червні 1638 р. від польсько-шляхетського війська під Жовнином, Острянин і частина повстанців відступили на Слобідську Україну, де з дозволу московського уряду оселилися на Чугуївському городищі (нині м.Чугуїв Харківської області). Брав участь у боротьбі проти нападів татар. Під час заворушення в зв'язку з загостренням відносин між рядовим козацтвом і козацькою старшиною Острянин був убитий.
Був полковником реєстрових козаків. 1638 став Гетьманом та вирушив на допомогу селянам Київщини та Полтавщини. Після поразки повстання 1638 Острянин з частиною козаків та їхніми сім’ями (близько 3000 чол.) вирушив до Росії. Брав участь у боротьбі з татарами. Був убитий козаками, які повстали проти козацької старшини. Історія козацького повстання 1637-1638 рр. викладена в щоденниках Симона Окольського та стала основою книги Н. В. Гоголя «Тарас Бульба».
Родился в казаческой семье на Киевщине. В молодые годы служил на соляных промыслах на границе Дикого Поля.
Спираючись на заслуги перед Річчю Посполитою, українське козацтво після Хотинської війни намагалося розширити свої права і привілеї, а також підтримувало прагнення офіційного визнання православної ієрархії на чолі з митрополитом Иовом Борецьким. Ці питання складали основу козацької інструкції на сейм. Послами до Варшави (1625) виступали Яків Острянин, Ілляш Федорович і Данило Гордієнко 102. Як це траплялося і раніше, вирішення українських справ сейм переніс на майбутнє, що стало однією з причин козацького повстання під проводом гетьмана Марка Жмайла в 1625 р. Вірогідність участі в ньому Якова Острянина досить реальна, оскільки головну рушійну силу становило реєстрове козацтво.
Під час Смоленської війни (1632—1634) полк Якова Острянина діяв на території Московської держави в районі Білгорода, Севська і Валуйок. З початком 1634 р. головна увага уряду була зосереджена на організації сил під Смоленськом, але звісток про участь у цій кампанії Якова Острянина немає. Ймовірно, що причиною його повернення в Україну стали незгоди із фактичним керівником сіверського напрямку польсько-шляхетських військ князем Яремою Вишневецьким - наймогутнішим магнатом Лівобережжя. Як наслідок — участь Якова Острянина у виступах проти місцевої влади на Полтавщині взимку 1634—1635 років.
Очевидно, після війни Яків Острянин остаточно осів поблизу Полтави у межиріччі Ворскли і Коломака. Онук славного гетьмана Іван Іванович Іскра, продаючи частину своїх земель, зробив запис (1678) у полтавському уряді: "Дед мой, славной памяти небожчик Янко Острянин полецил (передав.— В. Щ.) небожчику моему Ивану Искре Ковжижу с лесом, з сеножатми, з плесами" 1Ш. Вартість маєтності оцінювалася в 400 польських злотих. Поблизу Ковжижа Якову Острянину належало й урочище Соколиний Байрак. Права на володіння частиною останнього домагалася в полтавському суді (1668) дочка Марія 104. У сім’ї Острянина зростало два сина — старший Іван і молодший Йосип.
Влітку 1637 р. на Подніпров’ї спалахнуло козацьке повстання під проводом гетьмана Павла Бута, яке поширилося й на Лівобережжя. Один із загонів, що діяв поблизу Полтави, очолював Яків Острянин. За участь у повстанні його родинні маєтності на Київщині передавалися у володіння польського шляхтича Мацея Доманського.
Після однієї з битв проти коронного війська Острянин відійшов на Запорожжя, де йшла підготовка до нового виступу на волості. На козацькій раді його було обрано гетьманом. Разом з Дмитром Гунею, Карпом Скиданом, Мартином Незнанським Острянин провів велику підготовчу роботу напередодні збройного повстання, їхні листи і грамоти розповсюджувалися майже по всіх українських землях, навіть у віддалених місцях Поділля, Волині, Покуття 106. З проханням про допомогу із Січі на Дон направилося козацьке посольство.
Перші успіхи у боях з коронним військом на Полтавщині сприяли розгортанню повстання на всьому Подніпров’ї і Лівобережжі. Проте підхід нових шляхетських сил зумовив кровопролитні битви під Лубнами та Жовнином. Окремі загони народних месників не мали змоги підтримати оборонців табору Якова Острянина поблизу гирла р. Сули. Втративши надію на успіх, в ніч на 31 травня 1638 р. він разом з частиною козаків переправився через Сулу і пішов на територію Московської держави 107. Вступивши на царську службу, Яків Острянин заснував містечко Чугуїв на рубежі зі степом і вів боротьбу проти татар. ських кочівників. Разом з тим, запорожцям важко було вжитися з бюрократією російських воєвод 108. В результаті міжусобної боротьби навесні 1641 р. Яків Острянин загинув, а козаки повернулися в Україну. Син Іван поселився поблизу Полтави, де очолював козацьку сотню в роки Національно-визвольної війни. Онуки гетьмана Іван та Захарій досягли вищих старшинських посад відповідно як соратники Івана Мазепи та Семена Палія.
Од прародитеља до унучад
Свадба: ♀ Евдокия Ивановна Искра (Пилипенко) , Киев, Киевский полк, Малороссия, Русское царство
Место становања : 1651, Ко́рсунь, Черкасский полк, Малороссия, Русское царство, Умер отец, мать вышла замуж за Богдана Михайловича Хмельницкого. Отчим усыновил и дал свою фамилию.
Место становања : 27 јул 1657, Чигирин, Черкасский полк, Малороссия, Русское царство, Умер отчим. Переехал с матерью в Киев.
Место становања : 1671, Киев, Киевский полк, Малороссия, Русское царство, Мать постриглась в монахини под именем Анастасии в Печерском женском монастыре при Киево-Печерской Лавре.
Смрт: > 1672, Киев, Киевский полк, Малороссия, Русское царство
