Федор Степанович Вишневский b. 1682 d. 1749

Из пројекта Родовид

Догађаји

1682 Рођење: Белград, Сербия

_MILT: генерал-майор

1716 Рођење једног детета: ♂ Гаврило Федорович Вишневський [Вишневські] b. 1716 d. 1752

1749 Смрт:

Напомена

Лівобережний дворянський рід Вишневських налічував 84 особи. Його заснував серб Федір Стефанович Вишневський (1682-1749), який у 1700 р. в супроводі дядька – архімандрита Раковицького монастиря Григорія Вишневського прибув до Москви. Дядько брав участь у переговорах Росії з Туреччиною, після чого був нагороджений Петром І і відправлений на батьківщину, очевидно, з секретною місією (настраивать “сербов и черногорцев против турок”). Федір поступив на морську службу, брав участь у Північній війні. Виконував різні доручення за кордоном. У 1724 р. отримав звання капітана. У 1727 р., за старанну службу, у вічне володіння одержав село Білоусівку в Гетьманщині. В 1733 р. Федору Степановичу вдалося виклопотати вигідну поставку вина до імператорського столу з Угорщини на 10 років. У 1740 р., за ініціативою Федора Вишневського, в Токаї “Высочайшим указом” була створена комісія на чолі з ним же. Йому, як голові, встановили величезну на ті часи платню – 2138 крб. на рік. Тільки елітних сортів вина до імператорського двору поставлялося до 100 тис. пляшок на рік. Ці операції стали не тільки його професією, але навіть монополією і дали йому гроші й чини. За Єлизавети Петрівни Ф. Вишневський дослужився до чину генерал-майора. Серед великої кількості подарунків імператриці найціннішим був маєток у с. Фарбованому на Полтавщині.

За Єлизавети Петрівни у селі Фарбоване мав маєток Федір Вишневський, нащадок відомого роду Вишневських. Серед інших Вишневських виділяється його онук Іван Гаврилович. Після смерті матері він разом з двома братами й сестрою виховувався у двоюрідної тітки Ганни Наришкіної (двоюрідна сестра П.О. Румянцева-Задунайського). Дослужився до полковника й чину статського радника. Після одруження осів у Фарбованому. Служив головою Палати карного суду Київського намісництва, був членом Малоросійської колегії. Оселившись у Києві, збудував будинок на Печерську. Будучи надзвичайно освіченою людиною, Іван Гаврилович дав гарну освіту дітям: доньки навчались удома, сини закінчили Львівський університет. Серед синів найколоритнішою постаттю був Степан Іванович. Після відставки жив у Москві, потім у Фарбованому.

Из подробной переписки по делу об отправлении в Венгрию, в город Токай, генерал-майора Вишневского, сына его полковника Гаврила Вишневского и премьер-майора Николая Жолобова, для покупки венгерских вин и для заведения (там) виноградных садов, [5] открывается что еще тридцать лет пред тем, такое же поручение императрицею Елисаветою Петровною было даваемо, в 1744 году, генерал-майору и сыну его полковнику Гавриле Вишневским, которые для сего с назначенными к ним людьми отправлялись в Венгрию на неопределенное время целым маленьким поселением.

• http://history.scps.ru/lib/rus_vestnik_xx_1875.htm

Писма мои до Якова Марковича в Москву и до брегадира Федора Стефановича Вишневского вручены для пересылки Роману Яненку, индуктару глуховскому.

• http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Ukraine/XVIII/1740-1760/Hanenko/zagot2.htm

Од прародитеља до унучад