Михайло Васильович Самойлович
Из пројекта Родовид
| Рођени род | Самойловичі |
| Пол | мушки |
| Цело име (рођено) | Михайло Васильович Самойлович |
| Родитељи | |
Догађаји
Рођење једног детета: ♂ Данило Михайлович Самойлович [Самойловичі]
Свадба: ♀ Марія Максимівна Ілляшенко (Самойлович) [Ілляшенки] d. 1688
од 1678 Титуле : Гадяч, Полковник гадяцький
1792 Одсељавање: Тобольськ, Засланий за участь у змові проти гетьмана І. Мазепи
Напомена
був полковником гадяцьким і дістав звання московського стольника
Правда, екс-гетьман і син його (останній) Яків незабаром зійшли зі світу і тим дали спокій Мазепі, що дуже побоювався їхніх зв’язків як на Україні, так особливо в Москві, надто ж в умовах боротьби боярських угруповань в Росії. Однак був ще племінник гетьмана Михайло Самойлович, колишній гадяцький полковник і московський стольник, людина дуже енерґійна і властолюбна, великий і давній ворог Мазепи, з численними родичами й свояками (зокрема тестем його був Максим Ілляшенко, колишній лубенський полковник); були Полуботки — Леонтій, колишній переяславський полковник, і син його Павло, одружений із сестрою Михайла Самойловича; були Сулими (старший син Самойловича — Семен, полковник стародубівський, був одружений з дочкою Федора Сулими); був князь Юрій Святополк-Четвертинський (що 1690 р. одружився з дочкою гетьмана Самойловича), московський стольник, племінник київського митрополита Гедеона, якого Мазепа дуже не любив і смерть якого (Гедеон помер в 1690 р.) дуже порадувала його. З удовою Якова Самойловича був одружений стародубівський полковник М. Миклашевський (заарештований під час Коломацького перевороту 1687 р.), з дочкою Семена Самойловича — генеральний осаул Антін Гамалія 2, а з дочкою Григорія Самойловича — компанійський полковник Юрій Кожуховський. Були на Україні й інші родичі, свояки й друзі Самойловичів. Самойловичі були зв’язані також із смоленською шляхтою (через Швайковських і Корсаків) і, можливо, з слобожанською старшиною. Велике значення мали зв’язки Самойловичів з московським боярством, зокрема з Шереметєвими (брат покійного боярина Ф.П. Шереметєва, зятя гетьмана Самойловича, — відомий полководець, боярин Б. П. Шереметєв протягом багатьох років командував московським військом на Україні.
О. Оглоблин стверджує: «Впливова група опозиційної старшини, що тоді зайняла вороже становище супроти Мазепи і московської орієнтації. Тут об'єдналися родичі колишнього гетьмана Самойловича, й серед них небіж гетьмана Михайло Самойлович, колишній полковник гадяцький, і зять гетьмана стольник кн. Юрій СвятополкЧетвертинський із дядьком своїм мітрополитом Київським Гедеоном, родичі і друзі М. Самойловича Полуботки, батько Леонтій Артемович, полковник переяславський, і син Павло Леонтієвич, колишні дорошенківці генеральний писар Кочубей (та його полтавська парентела Жученки та Іскри й головний серед них полтавський полковник Жученко) й, можливо, генеральний суддя Вуяхевич, кол. полковник переяславський ДмитрашкоРайча, приятель М. Самойловича. Серед невдоволених з Мазепи були ще генеральний обозний Борковський, кол. київський полковник Солонина, миргородський полковник Д. Апостол і, можливо, стародубівський полковник Миклашевський. Нарешті, за ними були їхні численні родичі, отож мало не вся аристократія старої Гетьманщини» [1269, 91]. За логікою Оглоблина, антимазепинці мали міцні позиції у п'яти з десяти козацьких полках (при чому у трьох тримали полкові пірначі), їх очолювали два генеральні старшини. Петро Іваненко, як вважає В. Борисенко, представляв ту групу козацької старшини, яка перебувала у опозиції до Мазепи: «До неї входили колишні полковники Переяславського полку Дмитрашко Райча, Київського Кость Солонина, Полтавського Федір Жученко, генеральний писар Василь Кочубей, небіж попереднього гетьмана Михайло Самойлович, батько і син Полуботки та ін.» [896, 251]. Цей же автор відносить цю групу до прибічників українськокримського зближення [896, 251]. Все ж така точка зору, з нашого погляду, дещо перебільшує антимазепинські сили, як чисельно, так і щодо їх зв'язку і згуртованості.
Батька Петрика, дружину, родичів (і, очевидно, дітей), мабуть, з Нових Санжар було ув'язнено. Були взяті «в замок за караул» Кочубей, сотник чернігівський Микола Грембецький, полковник київський Григорій Вольський, гетьманський дворецький Висоцький (О. Оглоблин вважав, що це Роман Висоцький, гетьманський дворянин, відомий дипломат, а згодом священик у Ромнах).
Од прародитеља до унучад
♂ Іван Самійлович Самойлович Свадба: ♀ Maria Golub (Samojłowicz)
Фамилијарно стање: 1665, Прилуцький полк, Малоросія, Руське царство, Наказний полковник Прилуцький
Смрт: 1690, Тобольськ, Руське царство
♀ Євфимія Василівна Самойлович (Полуботок) Свадба: ♂ Павло Леонтійович Полуботок , Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, жена - племянница гетмана Самойловича, дочь Лебединского священника и сестра Гадяцкого полковника Михаила Самойловича
Смрт: 8 фебруар 1717, Руське царство
