Іван Михайлович Мирович d. 2 децембар 1706

Из пројекта Родовид

Догађаји

Рођење једног детета: ♂ Яків Іванович Мирович [Мировичі]

Рођење једног детета: ♂ Дмитрій Іванович Мирович [Мировичі]

Рођење једног детета: ♂ Иван Иванович Мирович [Мировичи] d. 1753

Рођење једног детета: ♂ Василь Іванович Мирович [Мировичі] d. 1732

Рођење једног детета: ♂ Семен Іванович Мирович [Мировичі] d. 1726

Рођење једног детета: ♀ Ганна Іванівна Мирович (Войнаровська, Забіла, Лимонт) [Мировичі]

Свадба: ♀ Евдокия Филоновна Джалалий [Джалалии] b. < 1662

Свадба: ♀ Пелагія Захарівна Голуб (Мирович) [Голуби] b. < 1682 d. > 1742

~ 1670 Рођење једног детета: Переяслав, Переяславский полк, Гетьманщина, ♂ Фёдор Иванович Мирович [Мировичи] b. ~ 1670 d. 1758

1676 Рођење једног детета: ♀ Феодора Ивановна Мирович (Лизогуб) [Мировичи] b. 1676 d. 1726

2 децембар 1706 Смрт: Гьотеборг, Шведське королівство

Напомена

Перші відомості про Драбів належать до 1680 року, коли багатий козак, пізніше переяславський полковник Іван Мирович зайняв над річкою Золотоношкою на вільному військовому степу землі, де вже здавна стояв невеликий хутір. Мирович зернувася до царя з проханням видати йому дозвіл на право володіння. 1691 року він одержав жалувану грамоту на хутір із ставком, лісом, випасом і сіножатями.

1707 року хутір налічував 7 хат. Під час Північної війни син Івана Мировича — Федір, разом з Мазепою перейшов на бік шведів. За указом Петра І 1718 року всі маєтності Мировичів, у тому числі хутір Драбів, були відписані князю Кантакузену. 1738 року вдова Кантакузена відписала Драбів царській казні.

Іван Мирович (*? — †1706 Гетеборг, Швеція), — український військовий діяч, з 1689 року — значковий товариш, в 1692—1706 роках — переяславський полковник.

27 жовтня 1694 року козацьке військо під проводом Семена Палія і Івана Мировича розгромило кримську орду на річці Кодимі. На чолі Переяславського полку Мирович брав участь у Північній війні 1700-21. У 1704 році по велінню Петра І з 10-тисячним загоном приєднався до війська польського короля Августа, під начальством Паткуля, але унаслідок поганого звернення останнього віддалився до України.

На власні кошти збудував Покровську церкву в Переяславі. В 1704-06 роках Іван Мирович і Данило Апостол очолювали 17-тисячний український корпус, який разом з саксонськими військами вів воєнні дії проти шведської армії у Польщі та Білорусії. Козаки під проводом Мировича брали участь у здобутті Варшави. В травні 1706 року в боях за Ляховичі (тепер Білорусь) з шведськими військами, потрапив у полон і був відправлений до Гетеборга. Тут він незабаром і помер 2 грудня 1706 року.

Переяславський полковник, засновник села Драбів.

Іван Мирович (*? — †1706 Гетеборг, Швеція), — український військовий діяч, з 1689 року — значковий товариш, в 1692—1706 роках — переяславський полковник.

27 жовтня 1694 року козацьке військо під проводом Семена Палія і Івана Мировича розгромило кримську орду на річці Кодимі. На чолі Переяславського полку Мирович брав участь у Північній війні 1700-21. У 1704 році по велінню Петра І з 10-тисячним загоном приєднався до війська польського короля Августа, під начальством Паткуля, але унаслідок поганого звернення останнього віддалився до України.

На власні кошти збудував Покровську церкву в Переяславі. В 1704-06 роках. Іван Мирович і Данило Апостол очолювали 17-тисячний український корпус, який разом з саксонськими військами вів воєнні дії проти шведської армії у Польщі та Білорусії. Козаки під проводом Мировича брали участь у здобутті Варшави. В травні 1706 року в боях за Ляховичі (тепер Білорусь) з шведськими військами, потрапив у полон і був відправлений до Гетеборга. Тут він незабаром і помер 2 грудня 1706 року.

украинский военный деятель, с 1689 - значковый товарищ, в 1692-1706 - Переяславский полковник (сменил на этом посту Леонтия Полуботка, отца наказного гетмана Павла Полуботка). в 1694 козацкое войско под командой Палия и Мировича рызгромило крымскую орду на р. Кодыме. Во главе Переяславского полка участвовал в Северной войне 1700-21. На личные средства построил Покровскую церковь в Переяславе. В 1704-06 вместе с Апостолом возглавляли 17-тысячный украинский корпус, который вместе с саксонскими войсками вел военные действия против шведской армии в Польше и Беларуси.

В марте 1706 в боях за Ляховичи попал в шведский плен, где и умер

...

Під час перепису 1729-1731 років старожили свідчили: «Село Нехайки здавна було свободноє войсковоє і належало до сотні Гельмязівськой, а за Самойловича владєл Нехайками Леонтий Панкевич, бувший суддя переяславський, а по нім по універсалу і жалованой грамотє владєл Степан Томара, … а нині владєєт син єго Томара Васілій, по грамотє жалованной і універсалом гетьманським даним за вірнії і знатнії заслуги отца єго в законноє владєніє». Тут не згадуються серед «володільців» переяславський полковник Мазепиного кола Іван Мирович та його син від шлюбу з Пелагеєю Голуб Федір. Він здобув освіту в Києво-Могилянській академії, в 1708-1709 рр. був генеральним бунчужним, а з 1710 р. й генеральним осавулом в еміграційному уряді гетьмана Пилипа Орлика. Федір до конфіскації їхніх маєтностей в 1709 році мав у Нехайках підданих в 33 дворах68. Оте зафіксоване «владєніє» означало, що представники старшини мали у селі певну власність і працюючих на них посполитих, а також паралельно й певну адміністративну владу над рештою козаків, бо вони знаходилися в уже згаданому «диспозиційному» (тобто, і правовідносному) становищі стосовно вищих структур і посадовців Гетьманщини (Війська Запорозького).

• https://www.dropbox.com/s/p3wufall43nnllf/Нехайки%202011%20(pdf)%20авт.%20Яременко%20В.І..pdf

Од прародитеља до унучад