Катерина Діброва (Степаненко) b. 1920 d. 1 јун 1996
Из пројекта Родовид
Рођени род | Діброви |
Пол | женски |
Цело име (рођено) | Катерина Діброва |
Друга презимена | Степаненко |
Родитељи
♂ Роман Діброва [Діброви] b. 1 октобар 1892 d. 1952 ♀ Татьяна Строй (Діброва) [Строї] b. 1902 d. 1942 |
Догађаји
1920 Рођење: Харківці, друга дитина у Татьяни після Миколи.
од 1 септембар 1928 Степен образовања : Харківецька 7-ми(8-ми) річнна школа, Встановти час коли Катерина пішла до школи в перший клас досить важко, але можна допустити що це відбулося 1 вересня (або 1926, або 1927, або 1928, або навідь 1929 рік). В той час навчалися 7-8 років, є згадка що Коломієць навчався 7 років, але це нажаль не виключає вірогідність того що Катерина навчалася 8 років. Крім того в ті часи дітей старалися віддавати в школу як омога пізніше не в 6, а з 7 до 8 років, щоб дитина залишалася вдома допомагати по господарству. Крайнім роком можна було б вважати 1936, але є фотографія 1937 де одна із випускниць схожа на Катерину. Тому можна допустити що Катерина піша в школу в 1929 році - у 9 років, але навчалася 8 років, тоді рік випуску 1937 буде збігатися. Нажаль це все лише припущення.
од 1973 Свадба: Харківці, ♂ Сергій Євдокимович Степаненко [Степаненки] b. 1919 d. 14 новембар 1978
1 јун 1996 Смрт: Лохвиця, у віці 76 років.
Напомена
Фотографія із родиною близько 1930-1932 рр
Катерина Романівна Діброва дуже любила читати, та книг в сім`ї Романа було дуже мало, тому вона і ходила до сусідів. Пізніше вона виросла в красуню до якої залицялося багато юнаків, серед яких був і видатний український письменник та драматруг - Олександр Коломієць. Зі згадок Людмили Онуфрієвни Діброви: "Якось я запитала Катерину, чому вона не погодилась підти за Коломійця, він же тепер і квартиру в Києві отримав? Та ну його, в нього ніс бароболею...". Тим не меньше у творах Коломійця, часто зустрічалися персонажі із ім`ям Катерина, може й співпадіння, а може й так не зміг забути свого першого кохання. Дім батька Катерини - Романа Діброви, виглядав як невеличка хатинка крита соломою. А в середині не було підлоги а лише сира земля. Потім хата горіла під час окупації в неї влучив снаряд чи то німецький чи то радяньский. Тим не меньше, пізніше будинок вдалося абияк відбудувати. На війні загинули її брати Іван та Микола, після війни від лихоманки помер батько. Залишаючись тільки з тіткою Оксенією невдовзі Катерина виходить заміж. А будинок був розібраний на будівельні матеріли, які використали в будівництві інших будівель в садибі Степаненка. В останні роки часто хворіла, але так і не втратила своєї пристрасті до читання книжок і назбирала чималу бібліотеку.
фото близько 1949 рік
Близько 1927-1930, Катерина йде навчатися до Харківецької 7-ми(8-ми) річної школи. Ось так описуюсь історїю школи на головній інтернет сторінці навчального закладу: Рідний край! Починається він із маминої колискової пісні, з батьківського порога, стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, звідки пішла у великий світ. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі наше рідне село. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть і працюють наші батьки. Тут корінь нашого славного роду українського.
На найвищому пагорбі давнього козацького села Харківці височить розкішна школа. Ще Архип Тесленко писав: «Села, заможнішого за наші Харківці, у повіті нашому не знайти. Красивішого теж пошукайте. Ось вийдіть на наш вигін літом коли, – а вигін у нас високий такий, – та гляньте униз: широчезна долина; у долині гаї, сади зеленіють. А в цьому морі зеленому поринають хати, де-де криті й залізом, клуні, хліви… Єсть і школа второкласна у нас, хлоп`яча. Там красуня така: в два поверхи, цеглова, стоїть, запишалась на вигоні…».
А бере початок її історія ще з 1905 року. За два роки (1903-1905) її звели на землі місцевого землевласника Кирика Петренка. Цеглу для будівництва виготовляли в місцевій цегельні, яка належала Науму Діброві. У розчин для міцності додавали яйця, тому стіни приміщення надзвичайно міцні і збереглися в ідеальному стані. Також споруда мала все необхідне для комфортного навчання та проживання учнів: було проведено воду, каналізацію, зроблено пекарню.
Спочатку це була церковно-вчительська школа, у ній готували вчителів початкових класів. Її опікуном був священик Іоанн Стефанович, старшим вчителем - Олександр Павлович Дубняк. І до сьогодні згадують жителі села доброго, розумного та відданого своїй справі Олександра Павловича. Завдяки його зусиллям біля школи з’явився розкішний сад із тінистими липовими, березовими, кленовими алеями, різнобарвними клумбами, стрункими соснами. Із року в рік сад збільшувався, адже стало доброю традицією кожному поколінню учнів садити дерева. Тому з ранньої весни й до пізньої осені потопає школа в зелені.
У 1905 – 1907 роках Харківецька школа стала серцем революційного руху в селі, активним учасником якого був Архип Тесленко. У 1917 році, коли радянська влада оголосила лікнеп, майже 500 селян здобули в стінах школи першу освіту. Наш сільський храм освіти міцний і величний не лише своїми стінами та багатою історією, але й духом тих ідей, поривань, виплеканих славними предками в ньому.
Серед них і Олексій Федотович Коломієць — український письменник та драматург. Сім років навчався не по роках розумний і до всього цікавий чорнявий, кароокий хлопчика в Харківецькій школі (20-30-ті роки минулого століття), щоб потім стати основоположником сучасної української драматургії.
Багато бачила на своєму віку школа світлого, радісного, та не минуло її лихе. Це й насильна колективізація, розкуркулення працьовитих сільських господарів, Голодомор 1932-1933 років. Під час жахіть Великої вітчизняної війни ворожими солдатами в сільській середній школі було знищено й пограбовано безліч різного майна. Але після війни школа відродилася, знову наповнилася дзвінкими дитячими голосами. Складно підрахувати, скількох випускників випустила у світ красуня-школа, дала путівку в життя.
Змінюються часи, відходять у вічність одні покоління,приходять у світ інші, а школа ,як і раніше, привітно зустрічає дітвору. Рідна школа... Спогади про неї зігрівають душу кожного. Це тепло глибоко проникає до серця, до потаємних глибин душі. І де б ми не були, куди б доля нас не закинула, невидимі промінчики притягують до себе, кличуть із далеких доріг до рідного села, до отчого дому, до школи.
Не помре Україна ніколи,
А цвістиме мільйони віків,
Доки діти ітимуть до школи
Славні нащадки батьків і дідів.
Катерина Діброва, приблизно 1940 рік, 3-роки після закінчення 7-ми(8-ми) річної школи в Харківцях (близько 1935-1937).
Од прародитеља до унучад
Свадба:
Веридба: ♀ Марина Яківна Госик (Діброва) , Бодавка, На весіллі в 1877 р йому (Афанасію) було 20 років дружині 16, а один із свідків козак Максим Іванович Діброва. Весілля відбувалося у селі Бодавка. Дружина деревни Хрулі, солдатська донька. Свідки по жениху села Васильків Іван Іванович Піддубний та села Харківець Максим Іванович Діброва [[Запис:1555278]], По нареченій: села Хрулів козак Омелян(?) Степанович Госик та і Вро. об. християнин Василь Іванович Осчапець (ча?)
Смрт: 1943
Веридба: ♀ Дарина Василівна Горбинченкова (Діброва) , Харківці, козак села Харківець Іван Васильович Діброва (18 років) та козачка Западинець Дарина Василівна Гробинченкова (20 років). Свідки: ж: Федір Мартинович Діброва [[Запис:1550681]] та Василь Маркович Піддубний, н: Василь Михайлович Прокопенко
Веридба: ♂ Кіндрат Діброва , Харківці, Метрика 1897 р Шлюб 2 Февраль Чоловік: Козак села Харківців Кіндрат Васильович Діброва (38 років) 1858 р.н Другим шлюбом Православного віросповідання Дружина: Козачка села Харківців козачка Тетяна Дмитрівна Бурда. 21 рік ( 1876 р.н) Православного віросповідання. Перший шлюб Священик Іван Колосовський Псаломщик Іоан Митяцький Свідки: По чоловіку: козак села Харківців: Савва Федорович Пазенко та запасний солдат Наум Лаврентійович Перерва, По дружині: Козак села Харківців Трофим Васильович Бурда (або дядько або двуюрідних брат (див. по віку) та запасний солдат Іван Васильович Діброва [[Запис:1555513]]
Смрт: 19 децембар 1879, Харківці, У віці 6 років від кашлю
Титуле : 17 октобар 1888, Харківці, Згаданий як благодійник що придбав церкві дорогоцінну річ. Оригінал тексту: Высочайшая благодарность. о случаю чудеснаго событія 17-го октября 1888 г. къ ОберъПрокурору Святѣйшаго Сунода поступили отъ преосвященныхъ архіепископовъ: Казанскаго, Литовскаго и Харьковскаго и епископовъ: Архангельскаго, Владикавказскаго, Камчатскаго, Курскаго, Могилевскаго, Пермскаго, Полтавскаго, Симбирскаго, Тамбовскаго, Тобольскаго и Черниговскаго сообщенія о томъ, что въ память въ ознаменованіе означеннаго событія: 33) прихожане Свято-Троицкой церкви села Харьковецъ, Лохвицкаго уѣзда, Киръ Петренко, Анна Петренко, Кодратъ, Яковъ, Прокопій и Николай Яковенки, Евоимій Строй и Евдокія Явовенко пріобрѣли въ названную церковь серебряную, вызолоченную дарохранительницу а святой престолъ, вѣсомъ З фун., стоимостію 175 руб., съ тѣмъ, чтобы ежегодно 1 октября, въ день Покрова Пресвятыя Богородицы, во время утрени читался акаѳистъ Пресвятой Богородицѣ, а послѣ литургіи совершалось молебствіе; [[Зображення:StroiEfim1888.jpg|none|thumb|400px|Епархиальные ведомости, Церковные ведомости, издаваемые при Святейшем Правительствующем Синоде: еженедельное издание с прибавлениями. СПб., 1888–1918, 1891, выпуск № 37]]
Титуле : 1896, Харківці, згаданий як дійсний член місіонерської правосланої спілки. Епархиальные ведомости, Полтавские епархиальные ведомости. Полтава, 1863–1917, 1896, выпуск № 26
Титуле : 1 јануар 1899, Харківці, згаданий як дійсний член місіонерської правосланої спілки ц 1899 році Оригінал тексту: "СПИСКЪ Дѣйствительныхъ членовъ Православнаго Миссіонерскаго Общества Полтавскаго Отдѣленія за мѣсяцы: январь, февраль, мартъ и апрѣль 1899 года, съ обозначеніемъ поступившихъ въ Полтавскій Епархіальный Миссіонерскій Комитетъ членскихъ взносовъ и пожертвованій В январь месяц: Лохвицкаго уѣзда: 151) c. Харьковецъ священнинъ Георгій Андріевскій -З р.; 152) того же села козякъ Евоимій Исидоровичъ Строй - З руб.; 152) с. Западинецъ священникъ Василій Станиславскій - З р.; 154) того же села казакъ Тимоѳей Ѳеодоровичъ Василенко-З р.; " [[Зображення:StroiEfim1899.jpg|none|thumb|400px|Епархиальные ведомости, Полтавские епархиальные ведомости. Полтава, 1863–1917, 1899, выпуск № 25]]
Титуле : 1 јануар 1900, Харківці, згаданий як дійсний член місіонерської правосланої спілки. Епархиальные ведомости, Полтавские епархиальные ведомости. Полтава, 1863–1917, 1900, выпуск № 22
Смрт: ~ 1940, Харківці
Веридба: ♂ Олексій Микитович Кравецький , Безсали, Текст з метрики 2.06.1897 р села Безсали Помершого хрестиянина власника Микити Матвійовича Кравецького син Олексій Микитович Кравецький - першим шлюбом. Вік 23 Дівчина Варвара Тихонівна Кочерга донька християнства власника Тихона Андрійовича Кочерги - першим шлюбом Вік 24 Свідки: Від чоловіка - Християнин власник Михайло Микитович Кравецький та козак Євграф Авраамович Лисенко. Від дружини - християнин власник Пилип Іванович Ященко та запасний рядовий солдат Мирон Тихонович Кочерга (брат) Батьку було 44 під час народження Варвари а під час весілля 68 Помер в 69
Смрт: 6 мај 1898, Безсали, Від горячки
Веридба: ♀ Наталка Діброва (Кочерга) , Безсали, Шлюб 11.05.1897 Чоловік (26 років), дружина (19 років) Наталія - дочка '''Онисима Васильовича Діброва''' (велика відповідальність що Василь Діброва - з Безсал це один із варіантів Василя... Якщо другий то родичка. Свідки: від чоловіка: хрестиянин власник Микита Іванович Пономаренко та '''Тимофій Симонович Кочерга''' (батько чи ні?) від дружини: козак Безсал '''Іван Петрович Діброва''' та хрестиянин власник Петро Макарович Ястреба
Смрт: 14 април 1904, Безсали, пухлина
Поседовање : Харківці, Лохвицького району, УРСР, Книга збитків завданих німецько-фашиськими загарбниками приблизно в 1945 р. с. Харківці Імя постраждавшого № акта Сума збитків в тис. руб. '''Діброва Роман Кіндратович ''' 2322 123.900 '''Діброва Микита Кіндратович ''' 2323 46.596 Діброва Олексій Всильович 2332 8.700 Діброва Агрипина Іванівна 2342 26.000 Діброва Петро Ільїч 2346 28.000 Діброва Пилип Юхимович 2358 35.000 Діброва Марія Васлилівна 2384 30.000 Діброва Пелагея Леонтіївна 2397 15.800 Діброва Марфа Степанівна 2406 42.400 Діброва Палашка Леонтіївна 2406 20.000 Всього 376.396 1 zl (2022) = 17 руб. (1945) - 7.289 зл. або 55.350 грн. у Романа / 2742 зл. або 20.810 грн. (перерахунок на вересень 2022)
Веридба: ♀ Наталія Павлівна Головня (Діброва) , Харківці, Обоє першим шлюбом, обоє в 23 роки. Свідки по чоловіку: Філімон Якович Лупенко та запасний солдат Лукян Васильович Бурда, по нареченій: запасний солдат Пантелеймон Петрович Діброва та Семен Косьмович Головня
Смрт: 1896, Харківці, від гарячки
Рођење: 13 децембар 1881, Харківці, отрадимица
Смрт: 1 јун 1903, Харківці, слаборожденний
Смрт: 17 децембар 1911, Харківці, от диатерита?
Смрт: април 1908, Харківці, Датується орієнтовно: 1909 р., Харківці. Точна дата написання повісті не встановлена. На початку січня 1909 р. Тесленко, тяжко хворий, повернувся додому із заслання. Невідомо, коли він дізнався про сімейну трагедію — самогубство двоюрідної сестри Зїнаїди Яківни Строй, з якою вони виростали разом і жили поруч. Сталося це восени 1908 р., і горе було ще зовсім свіже.
Смрт: 13 август 1894, Харківці, Померла від Дифтерії у віці 3 років
Титуле : Бухарест, В 1947 р. 10-14 жовтня на змаганнях 100 км кросу на мотоциклі, Антон Романович на Харлей-Девітсоні взяв 2 місце.
_MILT: 1944, в районе Бухареста, В 1944 році прийшла повістка в воєнкомат, що змушувала йти на війну.
Професија : ~ 1950, Лохвиця, Газета «Зоря».Викладач в школі. Заочне навчання в Інституті Іноземних. Викладання у Медичному технікумі.
Веридба: ♀ Людмила Сердюк (Діброва) , Лохвица
Смрт: 2009, Лохвиця, На 82 році життя
_MILT: од 23 септембар 1943, с. Грушів, Ходорів, В ночь на 23 сентября 1943 года части дивизии приступили к форсированию реки Днепр и закрепились на Букринском плацдарме, где почти два месяца участвовали в боях.
Смрт: 29 октобар 1943, ориентировочно Украинская ССР, Киевская обл., Ржищевский р-н, д. Ходорово, Служил в 237 сд, умер в 19 лет
Сахрана: ~3 новембар 1943, ориентировочно Украинская ССР, Киевская обл., Ржищевский р-н, д. Ходорово, братская могила
Свадба: ♀ Катерина Діброва (Степаненко) , Харківці
Смрт: 14 новембар 1978, Харківці, Лохвицького району, УРСР, у віці 59 років