Петро Трохимович Косач
Из пројекта Родовид
| Рођени род | Косачі |
| Пол | мушки |
| Цело име (рођено) | Петро Трохимович Косач |
| Родитељи
{{{Персон:858166}}} | |
Догађаји
Рођење једног детета: {{{Персон:583662}}}
Рођење једног детета: {{{Персон:583669}}}
_МИЛТ: войсковий товариш Стародубського полку в поч. 18 ст.
Други догађај: шляхтич
Други догађај: Городничий Стародубський(1690-1706)
Напомена
Но в середине 18 века крестьянские дворы были изъяты из ведения городских властей и пожалованы владельцам Косачам. Их предок, шляхтич Петр Косач, перебравшись в Малороссию в конце 17 века, получил от полковника М.Миклашевского должность «городничего» в г. Стародубе. Впоследствии, его наследники занимали высокие посты в полковой канцелярии, находясь на должностях сотников, полковых писарей, есаулов и судей. Однако, за свою службу больших земельных владений Косачи не получили. Пожалование крестьянских дворов в Бобрике явилось одним из редких проявлений милостей гетманов к этим владельцам. В 1781 году бунчуковому товарищу Петру и поручику Василию Косачам принадлежало в селе 33 крестьянских двора. В Бобрике Косачи построили усадьбу. В начале 19 века их собственность в селе перешла к наследникам – жене полкового квартирмейстера Марфе Петровне Косачевой-Лашкевич и подпоручику Василию Степановичу Косачу. К середине 19 века Косачи продали своих крестьян сининскому помещику, штабс-капитану Владимиру Петровичу Лайкевичу. Впоследствии их хозяином стал сын В.П.Лайкевича - Константин.
http://www.debryansk.ru/~mir17/fio_sel.htm
Петр Косач, 1760–67 и Степан Васильевич Косач, 1757–60. Косачи ведут свой род от "польской короны шляхтича" Петра Косача, вышедшего в Малороссию в кон. XВИИ в. и служившего в Стародубе "городничим", при полковниках Миклашевском и Скоропадском. Степан Косач, сын бакланского сотника Василия и внук Петра, был сначала писарем полкового суда, затем есаулом и полковым писарем.
Окрім погарської лінії Петра Косача, була ще й споріднена з нею мглинська (із міста Мглин на Чернігівщині; нині це місто Брянської області Росії). Про те, що ці лінії були певним чином споріднені, свідчить обрання Григорія Степановича, правнука Петра Косача, погарчанина, маршалком мглинського повіту. Документальних даних про те, коли відокремилися ці дві лінії, немає. Олександр Оглоблин вважає, що це, імовірно, відбулося у першій половині 18 століття. Мглинська лінія походить від Йосипа Косача, який, можливо, був сином Петра Косача (або його сина Василя). Із документів відомо про Матвія (народився близько 1740 року), другого сина Максима Осиповича, губерніального секретаря, військового товариша (1765), абштитованого полкового судді й мглинського війта.
Од прародитеља до унучад
!-- ТРЕЕ_ИН_ПЕРСОН_ПАГЕ --
