Олександр Іванович Тих Ростовський - Индекс потомака
Из пројекта Родовид
2
21/2 <1> ♂ Михайло Олександрович Касатка Ростовський [Ростовські]3
41/3 <2+?> ♂ Юрий Михайлович Касаткин-Ростовский [Касаткины-Ростовские]4
81/4 <4> ♂ Василий Юрьевич Большой Касаткин-Ростовский [Касаткины-Ростовские] 92/4 <7+?> ♂ Лука Тихонович Лют Тишкевич (Биковський) [Тишкевичі] 103/4 <7+?> ♂ Іван Олександрович Ян Тищенко Биковський [Биковські]5
Смрт: 11 април 1597, Корона Польська, Річ Посполита
Смрт: 5 јануар 1609, Володимир, Руське царство, повішений
6
151/6 <11> ♂ Михайло Семенович Хмель Наливайко [Наливайки]Смрт: Корона Польська, Річ Посполита
7
211/7 <15> ♂ Євстафій Гаврило Михайлович Голуб [Голуби] 222/7 <14> ♂ Лев Осипович Касаткин-Ростовский [Касаткины-Ростовские]8
331/8 <25> ♂ Олександр Терещенко [Терещенки]Смрт: 1628
Про сім’ю козацького гетьмана до цього часу нічого не було відомо,окрім згадки в листі від 1622 р. про те, що Голуб є козаком старовинним іані дітей, ані дружини не має7. Між тим, можна припустити, що корес-пондент не мав достеменних відомостей. Народився Голуб, ймовірно, в м. Стеблів, про що може свідчити його козацьке прізвисько «Стеблівець»(саме Стеблів і став гетьманською резиденцією Голуба, аналогічно якКанів — для М. Дорошенка). Батьком гетьмана був Євстафій Голуб, у якого,окрім Олифера, був син Дмитро та донька Єфросинія8. Сам О. Голуб мавсина Зиновія-Богдана9. Про нього до цього часу зберігся переказ в с. Віль-ховець Богуславського р-ну Київської обл., де знаходиться «Олиферів яр»10.Відомо, що Зиновій був шляхтичем, жив в Черкасах та помер до 1625 р.У цьому році у «помяннику» Межигірського монастиря згадується і йогодружина Мотрона та два сини — Мануйло й Пилип11.
Голуб Оліфер Остапович, (Стеблівець-Черняк) (* між 1540 та 1550 роками, Стеблів — † 1628) — козацький гетьман (1622—1623), близький соратник гетьманів Петра Сагайдачного і Михайла Дорошенка. Знав латину, відав діловою перепискою у козаків, зокрема ймовірно саме він листувався з перським шахом Аббасом щодо створення антитурецької коаліції.
Голуб Оліфер Остапович, (Стеблівець-Черняк) (* між 1540 та 1550 роками, Стеблів — † 1628) — український політичний і військовий діяч, гетьман (1622—1623), близький соратник гетьманів Петра Сагайдачного і Михайла Дорошенка. Точна дата народження Оліфера Голуба невідома, проте, народитись гетьман мав між 1540 та 1550 роками. Його батько — Євстафій Голуб, за деякими даними, мав ще сина Дмитра та доньку Єфросинію, але докладніше про це невідомо. Місцем народження майбутнього гетьмана прийнято вважати містечко Стеблів. Саме від цього містечка, він і отримав своє козацьке прізвисько — Стеблівець. Стеблів міг бути і малою Батьківщиною Голуба, козацький ватажок жив там певний час і в цьому місті «осіли» його кровні родичі. На користь цього свідчить і топоніміка краю, що зберегла до цього часу назву — Оліфірів Яр (Вільховецький район). Ймовірно, саме тут збирав свої козацькі загони гетьман. Де здобув освіту Оліфер Остапович, відомості відсутні, але відомо, що він знав і вмів писати латиною. Є відомості про сина гетьмана, який в народних переказах зберігся під патронімом «Олихвірович». Дружина Голуба, ймовірно, померла задовго до 1622 року. Користувався Оліфер Голуб, гербом, що знаний в польській історіографії, як герб «Голуб — ІІІ», але не відомий за зображенням. В останній час герб Гетьмана, в результаті генеалогічних розшуків, було віднайдено.
Перші згадки про Оліфера Голуба в джерелах, відомі під 1615 р., коли він очолював козацький флот у нападах на турецькі землі в Малій Азії. В цьому поході козаки спалили дві пристані турецької столиці — Стамбула. Фактично, бачимо Голуба, вже в ранзі козацької старшини, а про час початку козакування джерела мовчать. Другу звістку про Голуба маємо між 1618 та 1620-ми рр. В цей час козаки вели переговори із перським шахом Абассом І Великим, який піклувався про створення антиосманської ліги. 16 квітня 1620 р., до Ісфагана — перської столиці, прибулі з Польщі вірмени привезли два листи; перший до шаха Абаса від королівської канцелярії, другий від козаків. Козацький лист було написано латиною і відправлено з Варшави. Авторство другого листа безсумнівно належить Оліферу Голубу, проте, цікаво, як підписано лист: «Olivarius de Marcones, P.K.» Певний час дослідники вважали, що під цим псевдонімом криється сам Петро Конашевич, на що звертало увагу абревіатура ПК. Але, цю думку відкинув Я. Дашкевич, який довів, що під підписом приховано ім'я Оліфера Голуба, а абревіатура ПК, ніщо інше, як «Полковник Козацький». Проте, Я. Дашкевич, разом із тим висунув гіпотезу про західноєвропейське походження Голуба, що спростовується геральдичними та генеалогічними матеріалами. Лист Голуба, було направлено до Павла Марії Чіттадіні — генерального вікарія ордену домініканців у Вірменії. В листі, що був власноруч писаний Голубом з Варшави, було передано зміст попереднього листа до Шаха (квітень 1618 р.). Зокрема в ньому йшлося на згоду козаків захопити порт Яні на чорноморському узбережжі і прислати туди козацьке військо; «а (що найважніше) він сам, тобто пан Оліваріус, який писав цього листа, приїхав би вести переговори з персами про головні точки угоди». Як зазначав П'єтра делла Валле, людина що залишила нам ці відомості, де Марконес — «ближче зацікавлений чорноморськими козаками». Докладніші звістки, про подальші офіційні відносини між козаками та Іраном відсутні. Прізвисько, яке використав Оліфер Голуб — Оліваріус де Марконес, справді дивує істориків. Якщо в імені Оліваріус, бачимо латинізовану форму українського Оліфер, то прізвище Марконес лише викликає запитання. Можливо, що Марконес — це латинізована назва якогось з маєтків Голуба. Приставка «de», перед прізвищем, це не тільки ознака шляхетності, а передусім, показник маєтку, яким володіла людина. Так само, як в нашій традиції — це приставка «з». Тож, Голуб, підписався в листі за місцевою шляхетською традицією, використовуючи назву маєтку замість прізвища. Приклади із використанням подібних комбінацій, можемо бачити при досліджені самої родини Голубів: Голуб з Морозович, Голуб з Богат, Михайло з Стебльова.
Ймовірно, що історія із дипломатичною перепискою Голуба, відповідала бажанню тогочасного Гетьмана Петра Сагайдачного. З того факту, що Оліфер Остапович, вів закордонні справи від імені Гетьмана, можна витлумачити, що він був одним із найближчих помічників Сагайдачного. Ця теза надалі знайде своє підтвердження.
"Не смотря на препятствия в выборе Гетманов, иные козаки избрали преемником Сагайдачному Олифера Стеблевца; как он, так и его преемники, Богдан Конга и Жара кончили жизнь свою в безвестности. Последнего заместил Максим Григорьевич, как кажется, преданный Королю. Запорожцы убили его за то, что он удерживал их от морских экспедиций на Турков; потом пустились в ладьях в Черное море, вышли на берег, за одну милю от Константинополя, сожгли несколько селений, и навели ужас не только на десять галер, но и на столицу Турции."
